Усі вулиці асфальтовані та освітлені: як староста розвиває віддалене село на Черкащині

Цьогорічні місцеві вибори дали селам нових посадовців – старост. Їх затвердили ради територіальних громад за поданням голови. Реформа місцевого самоврядування передбачила, що старости мають представляти інтереси всіх жителів сіл у територіальних громадах, для швидкого вирішення місцевих проблем. Аби з’ясувати, є насправді, Громадське радіо вирушило до одного з віддалених сіл на Черкащині.

Село Зелена Діброва розташоване у лісі і налічує 400 жителів. Сто кілометрів трасою від Черкас, кілька сільськими дорогами, півтора – бруківкою, над якою старезні дуби, – і ви на місці. Село цього року увійшло до Вільшанської об’єднаної територіальної громади. Ігор Щербак тут був незмінним головою 18 років. Нині він староста. Місцеві кажуть, від назви посади обов’язки людини на ній не змінилися.

Житель села Іван Ракоца каже, що справа не в обов’язках, а в людині, яка їх має виконувати: «Я вважаю, що нічого не зміниться. Для нас, жителів села, це ні на що не впливає. Він у нас дороги розчищає від снігу, сміття вивозить».

Сьогодні всі вулиці у селі асфальтовані та освітлені. У центрі та на виїзді є відеоспостереження. Іван Ракоца живе у селі вже майже півстоліття. Каже, життя тут безпечне. Чоловік їздить на пошту та до крамниці на скутері, завжди залишає ключ у замку запалювання: «Я ніколи не задумуюся, що можуть у мене вкрасти ключ, такого не буває». 

Посадові обов’язки старости цього тижня затвердила сесія селищної ради, до якої приєднали село. Жителям напередодні пообіцяли, що при цьому усі їхні інтереси врахують, згадує Любов Орда: 

«Перед виборами зустрічалися, приїжджав наш новий голова ОТГ, обіцяв, що все  так залишиться, як у нас було. Призначили Ігора Володимировича старостою. Більш кандидатур не було. Інших варіантів не розглядали навіть».

Староста, як і до цього голова, бере участь в обговоренні та затвердженні бюджету, пропозицій до соціально-економічного розвитку, благоустрою села. А от розпоряджатися коштами не може, говорить староста Ігор Щербак.

«Та нічого нового нема. Все те саме. Хіба що трохи обмежили можливості. Раніше я розпорядженням міг когось покарати, розібратися, якісь проблеми вирішити. А зараз воно переноситься на Вільшану, я не думаю, що будуть якісь проблеми. Всі питання ми вирішимо».

На допомогу старості залишили кілька працівників у штаті. Зберегли ставки працівників культури. Тож село потроху готується до новорічних свят.

Нині у Діброві близько 300 дворів, пустками – третина. Школу, приміщення якої у належному стані, закрили за рішенням району три роки тому. 22 учнів із Діброви щодня возять до сусіднього села. Для потреб мешканців у закритій школі працює лише перший поверх із музеєм, майстернею та спортзалами. Горішній – законсервували. Запрошували орендарів зі столиці, Польщі, ніхто не відгукнувся говорить староста Ігор Щербак: «Як почалася війна на території України, з Донецька ми запрошували сім’ї. До нас тоді приїхали 9 сімей. Село збільшилося на 20 дітей. Вони пішли в школу. Люди з села скидалися, район допомагав, давали продукти, одяг, посуд. Будинки давали безкоштовно, один придбали».

Постійної роботи у селі для нових жителів не було. А після закриття школи шість родин виїхали. Якщо не створити робочі місця, села стануть хуторами, каже староста Діброви. За його словами, реформа місцевого самоврядування – на часі. В об’єднанні голос малих громад має більше шансів бути почутим.

Мирослава Білецька, Громадське радіо.