У «ДНР» зараз відбувається новий виток придушення будь-якої думки — як української, так і російської — Фомічов

Володимир Фомічов — колишній полонений бойовиків «ДНР». Узимку 2015 року поїхав до батьків в окуповану Макіївку, там потрапив у полон. Володимира утримували в колонії окупованої Горлівки. Він пробув у колонії до грудня 2017 року, а тоді його відпустили під час великого обміну.

Ігор Котелянець: Періодично до нас приходять у студію хлопці, які були звільнені саме з Донбасу, і ми чуємо різні історії. За тобою дуже цікаво спостерігати, ти — людина публічна, працюєш у медіа. Чи спілкуєшся ти з іншими звільненими?

Володимир Фомічов: Днями бачив Асєєва, ми з ним пили каву, обговорювали внутрішню ситуацію у Донецькій області. Зокрема — арешт Романа Манєкіна, який стався у Донецьку. Це російський пропагандист, один із ідеологів «русской весны». Його зараз заарештувала сама «ДНР» і інкримінує йому статтю за співробітництво з українськими спецслужбами.

У принципі, в «ДНР» зараз відбувається новий виток щодо придушення будь-якої вільної думки, неважливо — чи українська, чи російська. І взагалі зараз там ідуть процеси, щоб остаточно зробити так, щоб там був один єдиний Денис Пушилін, а також органи, які його підтримують.

Наталія Каплан: Як ви вважаєте, навіщо?

Володимир Фомічов: Це історія, яка відбувається у будь-якому тоталітарному суспільстві, що панує зараз на окупованій території Донеччині та Луганщині, тому що, по-перше, потрібно контролювати ситуацію, а по-друге, ділити фінансові потоки. А коли у тебе з’являється будь-яка конкуренція, то вона може цьому заважати. Ну і вони так заточені, що Росія їм дала мандат на керування тими територіями, і вони цим займаються.

Ігор Котелянець: Мені цікаво тебе читати і з тобою спілкуватися, бо ти з молодих донецьких, з такої нової формації, і мені цікаво чути думку на деякі події саме представників зі сходу. От є багато великих промислових компаній, які походять зі сходу, але чомусь вони не займаються соціальною відповідальністю, наприклад, допомогою їхнім співробітниками, які потрапили у полон.

Володимир Фомічов: Тому що я знаю тільки один випадок, коли людина з такої великої компанії була у полоні — це Кузьма Гашпер, який працював на одному з заводів у Маріуполі, компанії «Метінвест». Коли він потрапив у полон, то був на окупованій території, аби подивитися пансіонати, що належали «Метінвесту». Він поїхав як керівник одного з напрямів заводу і його заарештували бойовики «ДНР». Він провів у полоні з 2015 по кінець 2017. І, наскільки я знаю, «Метінвест» йому допомагав. Коли він повернувся, йому відшкодували гроші і повернули на посаду.

А щодо інших, то не потрапляють працівники великих компаній у полон, тому вони ними не займаються.

Ігор Котелянець: Взагалі то потрапляють, але це звичайні шахтарі. І твоя історія демонструє, що потрібно бути на високих посадах, щоб на тебе звернули увагу.

Володимир Фомічов: Щодо шахтарів, то вони залишаються на окупованих територіях. Кому ці шахти належать, толком незрозуміло, і незрозуміло, що відбувається із цими шахтарями, які там працюють. Ми розуміємо, що де-факто «ДНР» націоналізувало ці шахти. Як вони там далі вирішать ці питання з власниками цих шахт, я не знаю.

Ігор Котелянець: Минуло три роки після твого звільнення. Що взагалі відбувалося після цього? Я тоді був у Борисполі, це було феєричне шоу, але багато з тих хлопців приходять до нас у студію і розповідають, що держава їх кинула напризволяще. Де та межа, коли держава вже може відпустити людей, щоб вони могли влаштувати своє життя самостійно? І чи вважаєш ти, що держава дала тобі достатньо для того, щоб допомогти тобі реабілітуватися після полону?

Володимир Фомічов: Держава нам офіційно дала 100 тисяч гривень після звільнення. Зараз для наступних обмінів була введена стипендія Левка Лук’яненка. Мабуть, одна з моїх найбільших перемог полягає у тому, що цього року були внесені зміни у закон про збір і облік Єдиного соціального внеску. Тобто тепер людині, яка має борги за ЄСВ і перебуває у полоні, вони списуються, і не платиш ЄСВ за час, коли ти перебуваєш у полоні. Ці зміни набули чинності з 1 січня 2021 року.

Щодо особисто мене, то в мене все добре. Тут же питання, насамперед, у психології. Дуже багато людей, які перебувають в ув’язненні, зазвичай думають, що вони є центром світу. Хоча насправді так не є, адже на свободі різне життя, у різних людей різні, свої особисті завдання. І люди, які перебувають у полоні, особливо нікому не говорили. Ми зі Стасом Асєєвим пили каву і він мені розповідав про Тристоронню мінську групу, про її роботу. У ній беруть участь люди, які перебувають на свободі і не відчують того, що відчують люди у полоні. І якщо вони не домовляться про звільнення сьогодні, думаю, що домовляться про нього через місяць, адже це не вони у підвалах, і це не їх б’ють.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Ігор Котелянець: Особисто ти брав би участь у засіданнях ТКГ?

Володимир Фомічов: Не знаю, наскільки я міг би бути там присутнім емоційно. Ти будеш приходити туди з емоціями щось зробити, але зробити там ти нічого не зможеш, тому що є інша сторона, яка нічого не хоче робити. І так може тягнутися вічно.

Ігор Котелянець: Ти вважаєш Мінську платформу безперспективною?

Володимир Фомічов: Якщо дивитися на неї як на платформу, яка має принести в результаті мир на Донбасі, то вона безперспективна. Такі переговори можуть тривати вічність. Якщо навіть Бойко або Медведчук стануть президентами, то це будуть п’ять років «успішних» переговорів про те, як вони погодили те, які колеса по якому мосту проїжджають. Вести ці переговори, кажучи, що кожне засідання було успішним, можна десятками років.

Наталія Каплан: А ви бачите якусь альтернативу Мінським домовленостям?

Володимир Фомічов: Думаю, що коли Росія буде занадто слабка, а ми будемо військово сильні, ми можемо забрати ці території військовим шляхом.

Ігор Котелянець: Ти слідкуєш за долями хоча б когось, хто зараз перебуває у полоні? Як, на твою думку, їм зараз можна допомогти, якщо ти просто громадянин України?

Володимир Фомічов: Я слідкую за долею Юрія Шаповалова, тому що він працював у Донецькому ботанічному саду. Його заарештували на початку січня 2018-го, фактично тоді, коли нас звільнили. Пройшло вже стільки часу, але його ще не звільнили. Я знаю, що там потрібна допомога його мамі щодо його перебування у полоні, тому що він вже немолода людина і йому там непросто, насправді.

Наталія Каплан: А чим можна допомогти тим, хто вже звільнений, але ще не встиг реабілітуватися?

Володимир Фомічов: У кожного звільненого є свої особисті проблеми. Я вже казав, що кожен полонений у в’язниці вважає себе центром світу, і коли вони виходять, думають, що їм хтось щось винен. А в Україні ще дуже люблять робити з таких людей героїв.

Взагалі то потрібно думати про психологічну реабілітацію, насамперед, але я бачу, що держава у цьому плані нічого не зробила. І тут потрібні не психологи-волонтери, а фахові професійні психологи.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Видання цього матеріалу стало можливим завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії в рамках проекту «Звільніть наших рідних», який виконує Громадське радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(-ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.

This publication was funded by the UK government as part of the project Release our relatives, implemented by Hromadske radio. The views expressed in this publication are those of the author(s) and may not coincide with the official position of the UK government.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS