В нас немає культури того, що будь-яку інформацію треба перевіряти — тренер з фактчекінгу
3150

В нас немає культури того, що будь-яку інформацію треба перевіряти — тренер з фактчекінгу

Чи працює фактчек в Україні? Про це ми поговорили з головним редактором сайту «Без Брехні», тренером з фактчекінгу, автором посібника з фактчекінгу, головою громадської організації «Центр аналітики і розслідувань» Олександром Гороховським. 

Олександр Гороховський

 Фактчекінг – це перевірка фактів, але зі своїми особливостями. Не все у фактчекінгу працює так, як працює у типовій журналістиці. Головне – це джерела, фактчек не може використовувати інсайдерську інформацію, інформацію від свідків та очевидців подій. Фактчек для перевірки тих чи інших фактів користується тільки відкритими джерелами, та інформацією від офіційних органів.

Інформацію у відкритих джерелах можуть перевіряти і прості громадяни, так?

— Так, ми хочемо, щоб так було, тому і фактчекінгові організації, і структури з медіаграмотності направлені на те, щоб підштовхнути людей перевіряти хоча б відкриті джерела. Ми генеруємо ідею, що фактчек робити просто, але навіть серед журналістів фактчек приживається важкувато, тому що треба вміти користуватися першоджерелами.

Чи немає у вас конкуренції з іншими фактчекінговими ресурсами – VoxCheck або StopFake чи це поле настільки широке і роботи дуже багато?

 — Це поле настільки широке, що ми не відчуваємо конкуренції. Крім того, є особливості фактчекінгу. Той же StopFake працює з деконструкцією зовнішньої пропаганди і зараз вже почав деконструювати фейки, які генерують наші внутрішні спікери. Це саме робота на розвінчання фейкової інформації.  VoxCheck і ми працюємо в одному полі, тому що ми перевіряємо заяви публічних осіб саме в форматі публічних виступів. Трошки перевіряємо обіцянки. Але якщо дивитися з обсягу поля діяльності, то в США, наприклад, є понад 30 фактчекінгових ресурсів, у Німеччині – понад півтора десятка. І в цих країнах зовсім інша структура і інформаційного поля, і розслідувань журналістів, і зовсім інша реакція на ці розслідування.   Тому, якщо в нас буде хоча б 15, я буду просто щасливий.

Зараз ми проведемо маленький експеримент. Я відкриваю один український ресурс – Znaj.ua, і читаю заголовок: «Українці підняли бунт на виборчих дільницях: розривали, псували і розписували бюлетені». Тепер уявимо громадянина, який закриває цей заголовок і залишається, напевно, с думкою про бунт на виборчих дільницях. Що слід зробити для того, щоб зрозуміти, що відбулося справді на виборчих дільницях?

  — Як мінімум, відкрити цей матеріал, прочитати і не зупинятися на заголовку, тому що, нехай мене простять колеги із Znaj.ua, але коли мені потрібно для тренінгу знайти приклади маніпулятивних заголовків і абсолютної несумісності контенту і заголовку, я відкриваю Znaj.ua. Але одне із правил самоперевірки – не зупиняйтеся на заголовку, тому що одна з маніпулятивних технологій – це саме маніпулювання заголовками.

В цьому варіанті ми бачимо, що журналісти намагаються привернути максимальну увагу до стрічки своїх повідомлень чи новин. Бувають зовсім інші речі, коли заголовок побудований так, щоб змусити читача відкрити, але там буде або безглузда інформація, або перекидання з ресурсу на ресурс для того, щоб акаунт цього читача потрапив у поле зору ботів, щоб завтра його засипали такими ж безглуздими повідомленнями, які він відкрив.

Крім того, варто подивитися на джерело цього повідомлення. Не факт, що це оригінальний варіант самого видання, можливо, вони зробили копірайт з якогось іншого джерела, і тут вже варто подивитися, звідки воно прийшло. Інколи в  кінці  просто може стояти просто слово «джерело», яке нас виведе на сторінку в соціальних мережах, що в принципі не може бути ніякою базою для будь-якої правдивої інформації.

Чи варто перевіряти джерело на його можливі різноманітні інтереси?

— Якщо ми говоримо про джерела, які перевіряє фактчек, то як ми, наприклад, можемо перевірити Держстат? Ні, ми можемо, за допомогою інформації з міжнародних ресурсів, які дублюються, і це інколи рятує ситуацію. Адже наші джерела інколи кульгають в правдивості.

А взагалі за будь-якою маніпулятивною інформацією стоїть якесь джерело, яке зашифровує в це повідомлення якісь свої інтереси: або зміна суспільної думки, або зміна ставлення до особи, до події. І ми це чудово бачимо на нашій передвиборчій кампанії. З глобального, ми бачимо, як змінилося до нас ставлення наших сусідів, коли, як мінімум з лояльного за лічені дні воно змінилося на агресивне. Це маніпулятивна технологія, за якою стоїть джерело, що продукує певну думку чи ставлення, і переконує пересічного громадянина змінити свою думку.

Як відрізнити думку чи суб’єктивне враження від факту?

— Судження практично ніколи не містить певного факту, воно може відштовхуватися від факту. Приклад – наш мораторій на землю. Одні говорять, що треба його скасовувати, інші кажуть – не треба. В основі лежить факт – земельна реформа і мораторій на землю.

А іноземці скуплять українську землю.

— А це вже трактування. Друге трактування – ми всі зубожіємо. Третє – ми всі будемо ходити в золотих штанях і їздити на дорогих автівках. Це все є судження і трактування, та в основі лежить факт. Таке також інколи буває. Але, як показує практика, судження не містить під собою якоїсь фактології.

Як фактчек заявив про себе на цих виборах? Він вплинув на них, чи були, з вашої точки зору, якісь скандали, пов’язані з фактчекінгом, можливо, журналістськими розслідуваннями, які позначилися на їх перебігу чи рейтингах?

— Наші колеги з інших ресурсів зробили багато. В цьому році фактчек вдруге повернувся на телеекрани. Першими були ми у 2016-му році, коли ми робили щотижневий випуск на одному з телеканалів. Ми тоді вперше зробили рейтинг брехні та правди. В цьому році фактчек повернувся на телебачення на  Суспільному. Я вважаю, що це великий прорив, бо на жаль, раніше це зробити не було можливості – на каналах просили або гроші, або казали, що будуть обирати, про кого говорити, а про кого – ні.

Що стосується впливу фактчекінгу, то це опосередкований вплив. Принаймні, коли велика кількість громадян чують, що таке є, що політика можуть в прямому ефірі перевірити на брехню чи правду, це унікальний досвід. Дай Бог, щоб наші політики звикли до того, що їх перевіряють та до того, що не варто брехати і маніпулювати, адже журналісти вчаться та оволодівають новими трендами.

А якщо ти просто не говориш, не коментуєш, не даєш інтерв’ю, не називаєш жодних цифр, нічого не пропонуєш, крім своєї усмішки і серіалу, і немає фактчекінгу стосовно твоїх заяв, бо немає заяв, але ти лідер президентських перегонів?

— Але навіть мовчазних кандидатів наші колеги умудрялися перевіряти, тому що неможливо 90 хвилин часу в інтерв’ю говорити без жодного факту.

Є інші моменти  — це сама реакція політиків. Чимала когорта політиків, яких ми перевіряли, діяли за принципом «собака лает, караван идет». Навіть, якщо в нас були достатньо карколомні викриття відвертої брехні, реакції не було. Але це стосується перших осіб. Проте цікаво реагують депутати середнього рівня: коли перевіряєш їх, вони одразу починають тобі відписувати і казати, що він не те мав на увазі.

Чи пригадуєте ви один чи кілька випадків, коли спростування справді спрацювало? Чи приречене спростування на те, що б бути ніколи не почутим?

— Важко сказати. В нашій практиці було декілька прикладів позитивної реакції на наш фактчек. В певний період часу досить непогано відслідковували наші фактчеки Міністерство економіки за часів віце-прем’єра Кубіва. В нас було декілька перевірок, і двічі вони відповідали: «Дякуємо, виправимося», тому що вони були згодні з нашими перевірками, які були зроблені, вони визнали помилки. В одному з разів вони не визнали, бо сказали, що ми перевіряли по такій системі, а вони мали на увазі іншу систему. Проте і з іншою системою за нашим аналізом була невеличка помилка, і ми зробили доповнення, щоб вирішити це спірне питання.

Була в нас довга історія з паном Садовим, коли ми перевірили його певну тезу про бюджет розвитку міста (він сказав, що він набагато більший, ніж в усіх містах України). Він був більшим, але не настільки, як сказав Садовий. Проте за два місяці міська рада внесла доповнення до бюджету — збільшила його на декілька сотень мільйонів, і пан Садовий в своїй претензії сказав, що спирався саме на цю цифру з доповненнями.

Чим фактчек відрізняється від журналістського розслідування? І як зрозуміти, що це саме розслідування, а не злив?

 — І фактчек-розслідування, і журналістське розслідування – це дві форми розслідування. Є три відмінні речі, які їх відрізняють.

Перше – це те, що фактчек використовує інформацію з відкритих джерел, ніякого інсайду, свідків, очевидців, експертів.

Друге – фактчек робить свій висновок у вигляді вердикту. Ми говоримо, що це брехня, або маніпуляція, або фейк тощо. Типове журналістське розслідування робить свій висновок, але він інший, дещо розширений.

Третя – це об’єкти, які досліджує сам фактчек, тобто що ми перевіряємо. Здебільшого фактчекери перевіряють публічні заяви знакових персон, тобто людей, які мають вплив на велику аудиторію.

 У найсвіжішому дослідженні ІМІ і «Детектор медіа» стосовно медійних трендів лише до 10% громадян готові вчитися медіаграмотності. Чому так мало?

— Тому що люди взагалі не розуміють, що таке медіаграмотність, тому що це теж один з новітніх термінів. А по-друге, в нас немає цієї культури критичного мислення, культури того, що будь-яку інформацію треба перевіряти. Діє ще оцей стереотип: по тєлєку сказали і йому довіряю. На жаль, сьогодні інформація втратила свою головну властивість – інформувати, інформація працює на те, щоб маніпулювати і впливати. Тому ми і маємо таку ситуацію по відношенню тих чи інших осіб. Але головне все ж таки не зупинятися, головне – заставити себе трошки критично мислити і не довіряти інформації сліпо, хоча б звірити в декількох джерелах. Так можна побачити, що одна і та ж сама новина може подаватися зовсім під іншим кутом зору. Оце і є підґрунтя для того, щоб замислитися, а чому? Якщо ви замислилися, а чому, ви вже першу хромосому критичного мислення збудили і вона почала працювати.

 Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Програма «МозОК» виходить за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується організацією Інтерньюс (Internews).

В нас немає культури того, що будь-яку інформацію треба перевіряти — тренер з фактчекінгу
0:00
/
0:00

Останнi новини