Антон Фарб
Як навчити дітей діяти правильно та швидко в екстремальних ситуаціях? Чому важливі тренінги з безпеки в школах і єдиний протокол поведінки під час терористичного нападу?
Стрілянина в керченському коледжі 17 жовтня сколихнула суспільство та змусила замислитися над важливою темою — чи безпечно в українських школах, хто має охороняти дітей та чи знають діти та вчителі, як діяти в екстремальних ситуаціях.
Про це й не тільки розповів Антон Фарб — тренер із безпеки та письменник.
— На жаль, предмет «Цивільна оборона» навіть на рівні навчання з протипожежної безпеки в школі практично закинутий. У деяких приватних школах із ініціативи батьків проводяться навчання з евакуації дітей. Але найчастіше діти цього не знають, а батьки про це не замислюються.
Звісно, для безпеки можна поставити рамки на вході в школу, але це пагубний шлях. Дитина проходитиме через рамку, рамка задзвенить, дитина дістане ключі та телефон, повернеться, пройде ще раз. У середньому на одну дитину піде хвилина, а якщо в школі 300-400 дітей, то процес потрапляння дітей у школу займатиме декілька годин. А скупчення дітей — ідеальна локація для стрілка.
Охорона шкіл, на жаль, найчастіше займається охороною шкільного майна та приміщення. Вони не мають належної кваліфікації, щоб захищати дітей. У принципі, вони не в змозі це робити.
Мені здається, передусім потрібно спробувати розібратися в причинах цього явища. Якщо ми подивимося на масові стрілянини в американських школах, там практично завжди, за деякими винятками, стрілок — це учень школи, якого цькували протягом тривалого часу.
Часто є ознаки того, що дитина здатна до такого кроку. Це можна зрозуміти з її спілкування з однолітками, з соціальних мереж, але таким превентивним моніторингом ніхто не займається. У будь-якому випадку всього не можна передбачити й запобігти, але, наприклад, у Америці на це звертають увагу шкільні психологи. У нас вони сидять у кабінетах для «галочки» за винятком ентузіастів, яких не так багато.
Якщо ж говорити про охорону на вході в школу, то бажано, щоб вона були озброєна та пройшла відповідне навчання.
— Донедавна в нас не сприймати таку загрозу як реальну. Вважалося, що така масова стрілянина — це проблема виключно США, бо там дуже багато зброї, а в нас не може такого бути. Виявляється, що може.
Американцями та британцями давно вироблений універсальний алгоритм у такій ситуації: «біжи, ховайся, бийся». Якщо діти чують постріли, перша думка — петарди, хтось балується. Але краще зреагувати на помилкову загрозу, ніж проґавити реальну. Тому потрібно тікати — знати, куди саме, де є пожежні виходи, тікати організовано, не створювати паніку та зайвого шуму.
Якщо тікати не виходить і стрілок у коридорі — барикадуємо двері, переводимо телефони в безшумний режим і телефонуємо в поліцію. Краще — пишемо смс-повідомлення та окреслюємо, що відбувається. Що швидше стане відомо про те, що відбувається, то скоріше інцидент закінчиться.
Ми закрилися в класі, двері забарикадовані, але зараз стрілок сюди зайде — що робити? Якщо 20-30 дітей кинуть в нього стільці, рюкзаки і все, що є під руками, якась частина дітей має шанс вижити.
Але це не значить, що дитина має вибирати між опціями, вона йде за схемою послідовно: я тікаю, якщо не можу — я ховаюсь і барикадуюсь. Якщо я розумію, що мене зараз знайдуть, я готовий боротися за своє життя.
Важливо навчати дітей, але ще більш важливо — навчати педагогів. Діти не зможуть зорганізуватися, а поодинці протистояти стрілку зі зброєю практично неможливо
Під час стрілянини в початковій школі Сенді-Гук одна дівчинка вижила, сховавшись за трупом своєї подружки. Їй було сім чи вісім років. Вона просто вдала, що мертва — її не чіпали. Це теж опція. Але коли говориш про це з батьками, вони кажуть: «Ми не хочемо про це замислюватися. Такого бути не може, ми зараз накличемо щось погане». Але про це краще замислюватися завбачно.
Потрібно не просто розказати дітям про алгоритм дій, а провести навчання
У поліції є чітка інструкція: поки стрілок не нейтралізований, поки всі люди не означені як безпечні, медиків ніхто не пустить. Тому діти й дорослі повинні оволодіти базовими навичками з надання першої допомоги. Потрібно правильно викликати «швидку», окреслити, скільки постраждалих. Кричати «тут у нас стрільба» — це нічого не говорить відповідним службам.
У школі має бути протокол поведінки під час теракту. Це не обов’язково стрілянина — може бути й підрив гранати. Тому має бути єдина інструкція поведінки, щоб вчитель приходив в другу чи третю школу й розумів, що інші вчителі знають цю ж інструкцію і всі працюють за однією схемою, тоді шансів на виживання буде більше.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.