Ветерани про свою виставу «Голоси»: Ми хочемо, щоб нас розуміли, а не казали «чого ти туди поперся?»

Про виставу ветеранів війни на Донбасі «Голоси» говоримо з її акторами: бійцями Олександром Митчиком і Володимиром Дубецьким.

Володимир Дубецький: Ми не те, щоб не професійні актори, ми не актори взагалі, прості люди, які вирішили взяти участь в цій авантюрі. 

Нас є 9 людей, 9 історій кожного. Коли ми в Карпатах готувалися до всього цього, наш режисер Олег Степаненко і Олег Шульга, наші психологи, вчителі, актори запропонувати, щоб ми приєднувалися до сценарію і самі запропонували свої історії. Ми брали в один одного інтерв’ю, шукали цікавинки і так складали цей пазл.  

Олександр Митчик: Нас изначально было 12 человек, потом осталось 9 человек. Мы, когда выходим на сцену, не читаем заученные тексты. Мы говорим с головы наши истории. Наши истории часто меняются. Сегодня у меня настроение рассказать одну историю, завтра – другую. Нас с помощью интервью подтолкнули к тому, что надо говорить на сцене. 

Володимир Дубецький: Моя історія мене напевно не так гнітить, як наших друзів, акторів. Це все-таки, напевно, моє сприйняття. Я, напевно, йшов на війну з конкретними своїми мотиваціями і ідеологією.

Я родом з Львівської області. Місто Соснівка.

Олександр Митчик: Я  рядом с Одессой живу,  в селе Фонтанка, прямо на берегу моря.

Мы рассчитываем в основном на гражданских зрителей, которые не знают войны и далеки от войны. Потому что мы хотим людям объяснить о том, что люди, которые воевали за нашу страну, отдавали жизни, которые устали от этого всего, от войны, а потом возвращаются обратно домой, а их не понимают. Им говорят: “А чего ты туда поперся?”, “ А за кого ты воевал?”. И этой постановкой мы пытаемся объяснить людям, что мы нормальные, как все. Просто мы не побоялись поехать защитить свою страну, и чтобы не было войны в мирных районах нашей страны. Потому что у меня дети есть, я не хочу, чтобы они видели войну, слышали разрывы снарядов.

 Прем’єрний показ вистави в Києві відбудеться 22 жовтня, о 19.00, на сцені Суспільного театру за адресою: вулиця Леоніда Первомайського, 5в (Будинок Звукозапису українського радіо).

Благодійний внесок за перегляд вистави – 200 гривень.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі