«Він захищав нас у найгарячіших точках»: 40 днів від загибелі в боях за Україну «кіборга» Руслана Боровика

«Він захищав нас у найгарячіших точках»: 40 днів від загибелі в боях за Україну «кіборга» Руслана Боровика

— Чи все у вас є? Може потрібні кошти?

— Кошти не потрібні. Їх в окопах немає де витрачати.

18 квітня 2022

Він захищав нас в найгарячіших точках від самого початку вторгнення росії на територію України. «Кіборг», учасник запеклих боїв за ДАП у 2014 та 2015 роках, захисник рідної землі з першого дня повномасштабного вторгнення окупантів у 2022-ому, боєць окремої 95-ї десантно-штурмової бригади – Руслан Боровик.

Руслан добре знав, що таке не спати, не їсти й не пити по декілька днів, під обстрілами вивозити поранених побратимів, бути пораненим… і боротися до кінця!

«Звик спати на повітрі, в окопах чи якихось ярках, без спальника і каримата», — писав він про своє перебування на передовій.

Спокійно, абсолютно не скаржачись і додаючи в кінці: «Все добре».

— Я знаю, що завдяки тобі та іншим воїнам, я маю сон, їжу, чистий одяг, можливість жити далі та вірити в майбутнє. Тому навіть не знаю як можна за все це вам віддячити. Ви кожен день захищаєте нас своїми спинами, жертвуючи всім тим, що ми маємо завдяки вам. Я не знаю як дякувати за це.

— Леся, ми захищаємо, тому що нам є що і кого захищати.

«Українці завжди були найкращими у всьому, найталановитішими. Найкраща нація», — писав мені з передової Руслан в ті рідкі моменти, коли була можливість вийти на зв’язок.

Саме з такими думками він був там – в запеклих боях за нашу незалежність. З такими думками героїчно поклав за неї своє життя. Інформацію про загибель воїна в боях на сході України було оприлюднено 1 травня. Осиротіли дві прекрасні донечки, не дочекалися матір та кохана дружина. Тіло загиблого відспівали у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі у Києві 4 травня, труна була вкрита синьо-жовтим стягом.

Похорони Руслана Боровика. Фото: Цензор.НЕТ

Руслан Боровик родом із села Кропивня Новоград-Волинського району Житомирської області. 19 квітня зустрів на війні свій 41-й день народження. Любив рідне Полісся, береги Дністра, Дністровський каньйон. Любив малювати та фотографувати, подорожувати рідною країною з наметом та наплічником. Цікавився північними країнами та любив холодні краєвиди. Мав мрію пройти ногами з фотоапаратом Ісландію, Шотландію, Ірландію, Азорські острови, Нову Зеландію.

Завдяки хобі Руслана у 2015-ому у світ вийшов альбом «ДАП» з унікальними світлинами, які він зробив під час важких боїв за старий та новий термінали Донецького аеропорту.

Оборона терміналів Донецького аеропорту тривала від травня 2014 року до 22 січня 2015 року. Фото Руслана Боровика

Працював у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО, де допомагав таким самим ветеранам та займався спортивною реабілітацією.

Бігав марафони. Останній біг у Словаччині на дистанцію 42 км. Пройшов відбір на Марафон морської піхоти США у Вашингтоні!

Надзвичайно світла, справедлива, надійна та талановита людина. Справжній патріот своєї держави!

В одному зі своїх інтерв’ю, розповідаючи про важкі втрати на Донбасі, Руслан сказав таку промову:

«Мабуть, так було потрібно. І я все ж таки надіюся, що всі ті жертви, всі ті життя – це те, що нас все ж таки об’єднає, нас зміцнить. І ради них, ради того всього ми повинні жити, ми повинні боротися, ми повинні виборювати те життя, про яке мріяли вони для їхніх дітей і для їхнього майбутнього. Тому звичайно я все ж таки вірю, що це було недаремно – і Революція Гідності, і АТО, і ОС і будь-які інші моменти боротьби України проти інших загарбників – що все це недаремно. Таким чином все ж таки в нас формується наш характер, наша ідентичність, наша нація».

Ці слова надзвичайно актуальні й сьогодні, коли ми схиляємо голову перед самим Русланом та дякуємо за його неоціненний особистий вклад в розбудову української державності та захист рідної землі.

 

Леся Козенко
подруга Руслана, волонтерка, авторка творчого проєкту «Українською стежкою»

Усі цитати – з особистого архіву листування з воїном

 


Слухайте також: Найважливіше — перемогти у війні, і щоб жертви не просто були не марні, а щоб вони були в ім’я нової України — Лідія Смола


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Останнi новини