Вкрай необхідно, щоб Людмилу Денісову включили у Тристоронню контактну групу у Мінську – Микола Карпюк

Вкрай необхідно, щоб Людмилу Денісову включили у Тристоронню контактну групу у Мінську – Микола Карпюк

Чому колишні, вже звільнені, політв’язні Кремля просять долучити до Тристоронньої контактної групи у Мінську уповноважену Верховної Ради з прав людини Людмилу Денісову? Та як визначити, чи є справа політичною, а людина політв’язнем?

Ці дві важливі теми ми обговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних».

Колишні бранці Кремля – Микола Карпюк, Олег Сенцов, Едем Бекіров, Олексій Сазонович, Володимир Балух, Олександр Кольченко, Євген Панов — пропонують президенту України Володимиру Зеленському залучити уповноважену Верховної Ради з прав людини Людмилу Денісову до переговорного процесу у Тристоронній контактній групі задля його посилення і якнайшвидшого звільнення наших співгромадян.    

Чим українській ТКГ може допомогти Людмила Денісова, ми запитали в ексбранця Кремля Миколи Карпюка, якого звільнили 7 вересня 2019 року. Він є засновником Центру протидії катувань.

Микола Карпюк

Микола Карпюк: Перш за все, треба усвідомити одну річ: уповноважена з прав людини Людмила Денісова на сьогодні — та людина, яка має мандат не тільки від України, а й від світової спільноти у забезпеченні прав людини всіх громадян України. Крім того, вона надзвичайно ефективно діє і досить досконало розуміється у міжнародному праві. Я вражений якістю діяльності всього секретаріату уповноваженої з прав людини, бо маю безпосередньо постійну співпрацю з ними. Зокрема, в них достатньо правильна комунікація із Міністерством закордонних справ. Тут треба розуміти: наша дипломатична служба досить фахова, але вони не завжди можуть десь показати для міжнародної спільноти або українського суспільства свою діяльність. І уповноважена з прав людини забезпечує те, що не може інколи взяти на себе наша дипломатична і консульська служби.

У зв’язку із цим я вважаю, і мене підтримали інші колишні бранці Кремля, що вкрай необхідно зараз, щоб Людмилу Денісову включили у цю групу.

Ігор Котелянець: Чи знаєте ви позицію самої Людмили Денісової? Чи може пані Денісова працювати в цьому форматі, чи не буде це суперечити міжнародним нормам, визнаним у правозахисній спільноті?

Микола Карпюк: Навпаки, тут немає ніякого заперечення міжнародних норм, це буде додаток повноважень до її діяльності. На сьогодні до уповноваженої з прав людини постійно звертаються родичі всіх бранців Кремля стосовно того, щоб їх включили у список обміну. Вона знає ситуацію, в неї достатньо фаховий апарат.

Кремль постійно заарештовує наших громадян виключно для того, щоб вести так звану «торгівлю людьми», щоб, маючи наших в’язнів у себе, тиснути політично на українську владу. Така проблема є. Але ми вже достатньо сформована держава, у нас є фахові дипломатичні служби, котрі це розуміють. Тому якраз включення Денісової в цю групу є логічним кроком. Подивімось, хто займається питанням включення у списки бранців, яких ми маємо обмінювати? Це МЗС, СБУ, МВС і апарат уповноваженої з прав людини.

  • Подивімось, хто займається питанням включення у списки бранців, яких ми маємо обмінювати? Це МЗС, СБУ, МВС і апарат уповноваженої з прав людини. Тому вкрай необхідно, щоб Денісову включили в ТКГ.

Я з Денісовою не розмовляв на цю тему, це була ініціатива нашого Центру запобігання катуванням. У нас є певна співпраця із секретаріатом омбудсмена.


Продовжуючи тему Людмили Денісової, саме омбудсменка заявила про те, що у політв’язня Кремля Сергія Бугайчука знайли симптоми коронавірусу COVID-19. Про це проінформувала її пресслужба. У зв’язку з цим Людмила Денісова звернулася до уповноваженої з прав людини в РФ Тетяни Москалькової з вимогою терміново вжити необхідних заходів з метою належного медико-санітарного забезпечення Сергія Бугайчука.

Сергій Бугайчук

Нагадаємо, Сергій Бугайчук – українець, провідник потягу Рівне-Москва. Йому інкримінували те, що він начебто у складі групи осіб із трьох осіб перенаправляв через українсько-російський кордон зброю з метою продажу: пістолет, а також 10 стволів до пістолета Макарова.

Сергія Бугайчука затримали 11 липня 2018 року. Його звинувачують за частинами ст. 222 Кримінального кодексу Російської Федерації – незаконний обіг і зберігання зброї й боєприпасів. Міру запобіжного заходу Бугайчуку обрали наступного ж дня після затримання. Згодом його засудили до 9 років і 6 місяців позбавлення волі в колонії суворого режиму.

Людмила Денісова називає Бугайчука політв’язнем, проте українським правозахисним організаціям про цю справу нічого невідомо. Як же в Україні визначається, хто є політв’язнем Кремля, а хто – ні, ми запитали в правозахисниці Марії Томак.

Марія Томак

Ігор Котелянець: Чи знаєте ви щось про справу Бугайчука, і чому пані Людмила Денісова вбачає тут політичний мотив?

Марія Томак: Я так само про неї дізналася з повідомлення омбудсменки. Мені незрозуміло, чому пані Денісова назвала цього громадянина України політв’язнем.

Тут є дві проблеми. По-перше, загалом ознака – політичне переслідування чи не політичне, відповідно – політв’язень чи ні — як правило, визначається не державними органами, а громадськими організаціями. Це загальносвітова практика. Але, звісно, в Україні така особлива ситуація, і зараз на рівні держави є і підтримка, і визнання факту політичних розслідувань. Але в нас ці критерії не визначені на законодавчому рівні. Тобто в нас і досі немає закону, про який ми дуже багато говоримо, який передусім мав би визначити ці критерії.

Навіть якщо пані Денісова каже про те, що це політв’язень, важливо було б розуміти, які критерії вона в цьому випадку використовує для того, щоб визначати цю особу як політичного в’язня.

Це не означає, що цей громадянин України не може претендувати на захист з боку української держави, зважаючи на те, що є, судячи з усього, загроза його життю і здоров’ю. Кожен громадянин України, який опиняється в таких умовах, заслуговує на те, щоб українська держава проявляла до нього інтерес і ставала на захист його прав. Але в мене є сумніви щодо цієї ознаки політичних переслідувань.

Мені ця справа нагадує дещо інші справи громадян України, які зараз утримуються в РФ. У цих справах також фігурує зброя та громадяни України, які були пов’язані із транспортними перевезеннями. Але щодо політичної вмотивованості тут виникають питання. Тому що сам факт того, що людину можуть переслідувати несправедливо, незаконно – наприклад, підкинути зброю — не означає, що ця справа є політичною. Тут дуже тонка межа. Але, якщо ви порівняєте справу, наприклад, Олега Сенцова, яку політичною робив той факт, що Олег був і є проукраїнським активістом, то його де-факто засудили за його політичні погляди.

Коли ми розробляли законопроєкт щодо правової та соціальної підтримки політичних в’язнів, ми дивилися на резолюції ПАРЄ, де визначене це поняття політичних переслідувань. Дивилися на практику ЄСПЛ, зокрема, на справу «Ходорковський проти Російської Федерації». З цієї практики можна зробити висновок про те, якими є ці критерії. Ми їх застосовуємо до тих справ, які актуальні зараз і які ми вважаємо політичним переслідуванням.

Наприклад, зараз була апеляція по кримськотатарському журналісту Мамедемінову. І абсолютно зрозуміло з контексту, що особа була затримана і засуджена за його діяльність в рамках «Кримської солідарності».

Я не буду робити завчасних висновків з паном Бугайчуком, оскільки я не володію інформацією. Можливо, він був учасником якихось організацій або проявляв свою проукраїнську позицію. Тут треба розуміти обставини, щоб зробити якийсь висновок. Але вже можна сказати про те, що вжите поняття «політичний в’язень» не є обґрунтованим. Добре було б, аби пані Денісова пояснила, чому вона вважає цю справу політичною.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Програма виходить за підтримки Посольства США в Україні. Думки учасників програми можуть не збігатися з офіційною позицією Посольства США

дисклеймер

Вкрай необхідно, щоб Людмилу Денісову включили у Тристоронню контактну групу у Мінську – Микола Карпюк
0:00
/
0:00

Останнi новини