«Вона була крихітною, наче зубчик часнику»: як фонд Adopt Don't Stop допомагає Часничку та іншим чотирилапим знаходити своє щастя

«Вона була крихітною, наче зубчик часнику»: як фонд Adopt Don't Stop допомагає Часничку та іншим чотирилапим знаходити своє щастя

Часничку було трохи більше ніж місяць, коли під час прогулянки у лісі її знайшла засновниця фонду Adopt Don`t Stop. Ім’я для крихітного, зовсім як часничок, і виснаженого цуценяти придумали майже одразу. Завдяки фонду Часничок одужала, знайшла лагідних господарів і навіть встигла отримати нову кличку. Сьогодні вона живе у родині Олега та Світлани, двох її доньок, кота та папуги і, здається, відчуває себе найщасливішим собакою у світі. У спецпроєкті «Допомога що треба» в рамках програми Rozetka* з підтримки благодійних фондів розповідаємо, як фонди з усієї України допомагають своїм підопічним. Це історія Часничка, розказана її хазяйкою Світланою.

Діти так сильно мріяли про собаку, що вигулювали на подвір’ї свої м’які іграшки. 

У нас велика дитяча кімната, більша частина іграшок у ній плюшеві собаки. Катя і Даша чи не щодня чіпляли до них повідці і йшли гуляти на двір. Розмови про справжнього собаку не вщухали у родині ніколи. Було відчуття, що для повного щастя нам чогось бракує. Точніше когось чотирилапого і пухнастого.

Одного разу я вже втратила собаку, тож боялася заводити іншого.

Чотири роки тому ми купили чорного цуцика лабрадора. Кожної ночі я прокидалася, аби його погодувати. В ніч на тридцять перше  грудня, як завжди, зайшла до ванної кімнати і чомусь не почула радістного скавчання. Було тихо. Цуценя лежало з відкритою пащею і вже не дихало. Виявилося, що у нього були проблеми зі здоров’ям, про які нас не попередив заводчик. Зранку сказала дітям, що песик дуже сумував за своїми батьками, тому ми повернули його додому. А сама проплакала наступні три дні.

Якось на інстаграм-сторінці Adopt Don`t Stop натрапила на фото Часничка з підписом: «Якщо не хочете більше сумувати жодного дня у житті, вам потрібна ця маленька дзиґа».

Одразу подумала: «Нарешті! Ось кого ми шукали!» Цього ж дня ми поїхали знайомитись із Часничком. Я хвилювалася, як собака сприйме дівчат, чи знайдуть вони спільну мову. Та коли Катя з Дашою здалека побачили цуценя і в один голос закричали «Це вона!», а Часничок радісно побігла їм назустріч мої сумніви розвіялись.

Ніхто не знає, як Часничок опинилася одна у лісі. 

Якби цуценя знайшли трохи пізніше, невідомо, чи була б вона жива. Понад місяць фонд усіма силами лікував і відгодовував собаку та вчив чемно гуляти на повідці.

Нам не дозволили забрати Часничка додому після першої зустрічі.

Фонд турбується про те, щоб його вихованці потрапляли лише у надійні руки. Тому спочатку ми мали пройти співбесіду, підготувати вдома місце для Часничка та все необхідне для її комфорту і здоров’я. Ми також підписали договір, у якому обіцяли її вакцинувати, обробляти від бліх та кліщів і систематично надавати короткі звіти про її стан.

Коли ми нарешті везли собачку додому, я запитала у дітей: «Ну що, це Часничок?» Вони порадилися між собою і оголосили: «Ні, це Сенді».

Дівчатам цуценя нагадувало персонажа із мультфільму про Спанч Боба скажену білку Сенді, яка живе під водою. Цуцик був таким самим енергійним і непосидючим. Згодом ми ще раз переконалися, що обрали правильне ім’я. Якось взяли Сенді з собою на озеро: вона так і не зайшла у воду, проте викопала на пляжі метрову яму. Понад усе в світі вона любить порпатися у піску! А «сенд» перекладається з англійської саме як «пісок». 

ALK 2997

У першу ніч, коли Сенді приїхала до нас, я прокидалася кожні десять хвилин із думкою «дихає чи не дихає?»

Зазвичай у дворових цуценят хороший імунітет, якщо їх вигодовувала мама. Та оскільки Сенді знайшли у лісі, ніхто не знав, чи була в неї така можливість. Тож перший місяць ми взагалі не давали їй ні з ким контактувати. Виводили її на вулицю, щоб сходила в туалет, і одразу поверталися додому. Навіть друзі не знали, що у нас з’явився собака. Фонд постійно нас підтримував: давав поради щодо здоров’я, час від часу надсилав добірний корм.

Ми завжди і всюди беремо Сенді з собою: на зустрічі з друзями, пікніки, у відпустки. 

Наприклад, мій чоловік займається футболом, і ми часто ходимо на матчі та вболіваємо за нього. Вже у перший день після переїзду Сенді поїхала з нами на гру. Гасала за м’ячем разом з усією командою. Хлопці одразу її полюбили і зробили своїм талісманом.  

Сенді повноправний член родини і, як і кожен із нас, має право на особистий простір. 

Якщо вона втомилася і йде на своє місце у коридорі, ніхто її не турбує, а діти не кличуть гратися. Нещодавно у нас з’явилась сімейна традиція: вечорами дивитися разом телевізор. Сенді не можна знаходитись на дивані це простір для людей. Тому, щоб бути ближче до Сенді, ми з чоловіком і дівчатами сідаємо на підлогу перед екраном. Не уявляю, як ми колись без неї жили! Завдяки Adopt Don`t Stop у нас з’явився член родини, якого нам так бракувало.

*Завдяки платформі Rozetka для благодійних фондів БФ Adopt Don`t Stop заощаджує кошти на придбанні товарів. Більше про платформу «Допомога що треба» можна дізнатися за посиланням.

 

Авторка — Олександра Косенко

Останнi новини