«Вона сказала, що я не маю права жити»: як поліція вчиняє з наркозалежними — історія Влади

В черговому випуску програми «Я захищаю Її» — історія Влади. Жінка почала вживати наркотики всередині 90-х, тоді їй було 18. Сьогодні вона є учасницею програми замісної підтримувальної терапії, яку розпочала 11 років тому. Минулого року Влада стала параюристкою, щоб допомагати іншим наркозалежним, тепер надає їм базові юридичні послуги. Жінка розказала прикрі і страшні випадки, які пережила в період вживання вуличних наркотиків, а також пояснила, чому їй важливо допомагати наркозалежним

Долаючи відчуття сорому, Влада розповідає: тоді, у 18, коли почала вживати наркотики, відчувала романтику та ейфорію. Однак тривало це недовго – швидко виробилась стійка залежність. Тоді, окрім непростих фізичних наслідків, жінку регулярно принижували оточуючі, поліцейські затримували без причин – просто тому, що знали, вона – вживає наркотики.

Влада: «Тримали просто в кабінетах, потім відпускали, але були такі випадки, коли співробітники, які точно я не знаю, заходили в кабінет, намагались зґвалтувати, рятував тільки мій крик, ставало чути, що хтось іде по коридору і це припинялось» .

• Тримали просто в кабінетах, потім відпускали, але були такі випадки, коли співробітники, які точно я не знаю, заходили в кабінет, намагались зґвалтувати, рятував тільки мій крик

Жінка розповідає, що поліція починала допитувати саме тоді, коли наступає абстинентний синдром. Іншими словами – коли почнеться ломка. У такому стані людина відчуває сильний біль і не завжди розуміє, що з нею відбувається, де вона знаходиться.

Влада: «Був випадок, що при затримці на 10 діб почали допитувати, коли почався абстинентний синдром і були дуже сильні болі. Я попросила про допомогу, співробітниця вивела мене в іншу кімнату, почала швиряти мною, бити об стіну, а стіни там такі знаєте… «шуба» називається на сленгу – там багато виїмок, дуже жорстка стіна. Вона тоді сказала, що я не маю права жити, що таких, як ми, треба розстрілювати і так далі. Зараз я спілкуюсь з багатьма людьми — до сих пір таке ставлення існує, воно нікуди не ділось».

• Я попросила про допомогу, співробітниця вивела мене в іншу кімнату, почала швиряти мною, бити об стіну, а стіни там такі знаєте… «шуба» називається на сленгу – там багато виїмок, дуже жорстка стіна. Вона тоді сказала, що я не маю права жити, що таких, як ми, треба розстрілювати

Спроби зґвалтувати, побої в поліцейських кабінетах – не межа. Влада розповіла історію, коли поліцейські самі провокували закупку наркотиків, а потім викрутили ситуацію так, наче розкрили небезпечну групу з організованої злочинності. Це був 2006 рік, Влада і п’ятеро її знайомих в той час купували у селах макову солому в пенсіонерів.

Влада: «Те, що виросло на городах – варили для себе. Нас було шестеро людей. В кінці-кінців нас затримали при покупці макової соломи в чергової бабусі і застосували таку системну практику, коли провокують придбати наркотичну речовину. Тому що до нас підіслали людину – агента, як кажуть, підіслали в компанію. Він впродовж тижня приходив з грішми, ми скидувались, разом купували, разом варили з ним, але в той самий час він вів записи – все фіксував, і в підсумку поліція створила дуже таку небезпечну організовану злочинну організацію: з головою, з притоном, зі збутом, з ціллю наживи, хоча все це робилось для себе. З тих записів, що вела ця людина, було дуже багато нарізок – понаклеювали і от вам результат – зірки на погонах і всіх нас затримали».

Далі була уже звична річ: поліцейські чекали абстинентного синдрому, не давали їжі, не дозволяли вставати зі стільця. Виводили тільки в туалет. Почали допитувати, коли у жінки боліло все тіло. Єдине, що змінилось – не було побоїв.

Влада: «У цей час в мене вже була ломка, я взагалі погано розуміла, що відбувається і наскільки все серйозно. Тому що для мене це було так: от зараз розберуться і відпустять. Адже моя роль в цій справі була просто ніякою. Я була в тій компанії, з якої штучно створили організовану злочинну організацію».

Але саме в такому стані Влада дала показання. Як наслідок – п’ять років з відстрочкою три роки. Тоді жінка вважала, що їй пощастило. Іншим перепало по 5-6 років ув’язнення. Владі ж допомогли батьки – вчасно з’явився адвокат. Жінка каже: зараз, коли вона має базову юридичну освіту, розуміє, такий вирок – несправедливий.

Влада: «Там були абсолютно різні покази свідків – на цьому можна було побудувати захист, всі свідки були оперативними-уповноваженими, була провокація закупок, тобто закупку ініціювала поліція. Згідно з практикою ЄСПЛ, провокація є злочином. Також злочином є катування, так як вони чекали абстинентного синдрому і тримали нас в цьому стані дуже довго. Не зберігались процесуальні норми. Я так вважаю, що це могло бути стратегічною справою, і на даний момент мене б уже не влаштував такий вирок – п’ять років з відстрочкою на три роки. Я б уже добивалась більшого. Тому що правова усвідомленість багато чого означає. Наркозалежних вважають такими абсолютно незахищеними, з якими можна робити що хочеш, вони без права голосу і так далі і тому подібне, принаймні, так вважають в поліції і всюди».

• Всі свідки були оперативними-уповноваженими, була провокація закупок, тобто закупку ініціювала поліція

Адвокатка, членкиня Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Оксана Гузь пояснює: ненадання людині медичної допомоги – це катування. Якщо людину допитують під час абстинентного  синдрому – можна писати заяву в поліцію.

Влада: «Перш за все потрібно пам’ятати, що поліція надає поліцейські послуги. Тобто це робота з громадянами. Допитувати людину, коли вона перебуває в стані, в якому вона не розуміє, що з нею коїться, ні в якому разі не можна. Якщо це буде зафіксовано і в подальшому будуть надані докази до суду, то ці свідчення можуть бути визнані неправдивими. Людину потрібно, перш за все, вивести з цього стану, а вже після цього проводити слідчі дії. Поліцейські, як і будь-які громадяни України, несуть відповідальність, якщо проти них подається заява або якесь повідомлення про скоєння кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування і справа передається до суду. Тобто фактично для того, щоб притягнути до відповідальності, потрібно написати заяву».

• Допитувати людину, коли вона перебуває в стані, в якому вона не розуміє, що з нею коїться, ні в якому разі не можна

Також практика Європейського суду з прав людини каже: підсилати людину, яка купуватиме наркотичні речовини – недопустимо.

Влада: «Якщо когось просять піти, щось купи для того, щоб потім це було в якості доказів… тобто у нас є вироки, які базуються на таких доказах, але в той же час є практики Європейського суду, який каже, що це незаконні дії, це провокація на вчинення злочину».

Оксана Гузь зазначає: де-юре в таких ситуаціях ми можемо розраховувати на українські суди, однак де-факто – не варто цього робити.

Оксана Гузь: «Якби ми жили в ідеальному світі, то Європейський суд з прав людини нам був би непотрібен, тому що є заява, є докази і поліцейських притягують до кримінальної відповідальності. Ми живемо в країні, в якій живемо, і можемо говорити про те, що ми можемо подати заяву, ми можемо розраховувати на належне досудове розслідування, ми можемо розраховувати на суд, але, скоріше за все, справа може навіть не дійти до суду. Але якщо говорити про Європейський суд з прав людини – перспектива є. Тому що ненадання людині медичної допомоги, вимагання від неї якихось свідчень – це катування. Це те, що заборонено в нас Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Через два роки після історії з провокацією закупки Влада розпочала замісну підтримувальну терапію, тоді це був тільки пілотний проект, який в Чернівецькій області стартував у 2008-му.

Влада: «З першого дня, як воно у нас появилось, я туди пішла, і це врятувало і вирівняло все моє життя».

З кінця 2017 року в Україні замісну підтримувальну терапію фінансує держава. Суть лікування в тому, що людина приймає синтетичний препарат опійної групи або напівсинтетичний опіоїд тільки під наглядом лікаря. Частоту і дозування препарату також визначає лікар. Принцип у тому, що пацієнт, прийнявши лікарський препарат, не відчуватиме ейфорії і не відчуватиме болю, тому не буде абстинентного синдрому .

Зараз у Влади багато роботи. Вона лідерка ініціативної групи Всеукраїнського об’єднання людей, що живуть з наркозалежністю. Також регіональна координаторка від спільноти наркозалежних жінок Чернівецької області по проекту ПІТЧ (PITCH). Вона пройшла навчання як параюристка, надає базові юридичні послуги людям з наркозалежністю, що звертаються до неї. Інколи додатково консультується з юристами, або ж профільно перенаправляє людей.

Влада: «У мене це все всередині, просто стало частиною мого життя, тому що я сама пройшла через це все, і тим паче я бачу, як страждають жінки – наскільки вони вразливі і наскільки вони зазнають дискримінації. Візьмемо сферу охорони здоров’я. Там повний страх. Це моє і я теж стараюсь їм допомагати в різних ситуаціях. Тільки я стикаюсь з тим, що вони ще дуже залякані, тому ми створили ініціативні групи і проводимо інформаційні заняття, щоб підвищувати правову усвідомленість і говорити про те, що вони мають права». 

Влада зізнається: працює з наркозалежними не лише через відчуття солідарності. Її робота допомагає і їй самій:

Влада: «Ця діяльність допомогла мені справитись з відчуттям непотрібності. Постійного переслідування, стиду. Це те, що всі попередні роки було, це те чим я жила» 

За словами Влади, наркозалежним жінкам складніше, ніж чоловікам. На жінок простіше знайти важелі тиску, зокрема через те, що саме на них зазвичай лежить виховання дітей. Жінки не хочуть, щоб їхні діти дізнались про статус, або ж бояться, що про нього дізнаються соціальні служби і заберуть дітей.

Слухайте подкаст за посиланням. 

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».