Про це ми поговорили з представником ерзянського народу в Україні Сиресем Боляенем
За даними Вікіпедії, Е́рзя, ерзя́ни — угро-фінський народ. Мова — ерзянська фіно-волзької підгрупи уральської сім’ї. Ерзя мешкають в басейні річок Мокша і Сура, а також Волги і Білої.
Ерзянська мова вважалася раніше діалектом мордовської мови, хоча мордовської мови взагалі немає. Є ерзянська мова і мокшанська мова. Просто колись, коли комуністи загравали з народами, вони створили національний округ, який називався ерзяно-мокшанський. Але трохи згодом, коли затверджували це, на верхах знайшовся партійний функціонер, який сказав, що ні ерзя, ні мокш ніхто не знає, а мордва у всіх на слуху, і комуністи узаконили це і привчили людей. Та навіть при царях не говорили «мордва» одним словом, завжди уточнювали — «мордва ерзя», «мордва мокша», бо це два різних народи.
Ерзянська і мокшанська мова відрізняються більше, ніж українська і російська.
Прапор народу ерзя створився на початку 90-х років, коли зібрався перший радянський національний конгрес. Було обрано такі кольори: чорний – земля, куди пішли наші предки, червоний – це життя, ми, білий – наше світле майбутнє.
Зараз формально є Республіка Мордовія, якою об’єднали ерзян, мокшан і татар. Але це ніяка не наша держава, бо знищується мова. Нас 100 років тому було 1,5 мільйони, зараз 500-600 тисяч разом з мокшанами. Є мрії про свою країну, про свою державу. Є проект, який був зареєстрований та розпочався тут в Україні. Він передбачає створення конфедерації країн Татарстан, Башкортостан, Чувашія, Удмуртія, Марій Ел і сьогоднішня Мордовія – завтрашня Ерзяномокшанія. Чому ми хочемо це створити? Коли українці кажуть «Росія», не зовсім вірно, це Російська Федерація, там тільки національних республік 20. І якщо федеративний центр не виконує своїх обов’язків та обіцянок, то справа спасіння народу – справа самого народу.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Андрій Куликов
