«Ми як Дороті з країни Оз потрапили у торнадо і не знаємо, куди він нас принесе»: американські економісти про вплив пандемії

В кінці 2009 року Кармен Рейнхарт та Кеннет Рогофф опублікували книгу про важку історію фінансових криз з іронічною назвою «Цей час інший: вісім століть фінансової дурості». У ній фахівці нагадали читачам, що катастрофічна кредитна криза 2008-09 років була далеко не унікальною.

І все ж трохи більше десяти років потому ми переживаємо те, що, здається, є єдиною у своєму роді кризою. Пандемія Covid-19 спровокувала безпрецедентну фіскальну та грошову реакцію.

Громадське радіо пропонує для прочитання переклад інтерв’ю Bloomberg Markets з Рейнхарт, колишньою заступницею директора Міжнародного валютного фонду, яка зараз є професоркою Гарвардської школи Кеннеді, та Рогофом, колишнім головним економістом МВФ, який зараз є професором Гарварду.

«Виявляється, цього разу все насправді інакше», — зазнчає видання. 

Bloomberg Markets: Почну із загального. Чи цей час справді відрізняється?

Кармен Рейнхарт: Очевидно, що існує чимало згадок про пандемію грипу 1918 року, яка, звичайно, була найсмертоноснішою, із смертністю у світі близько 50 мільйонів, а за деякими підрахунками, близько 100 мільйонів. Тож пандемія не нова. Але реакція політики на пандемію, яку ми спостерігаємо, безумовно, нова. Якщо подивитися, наприклад, на 1918 рік, коли смерть у США під час пандемії іспанського грипу досягла максимальної величини — 675 000. Реальний ВВП того року виріс на 9%. Тож домінуючою економічною моделлю на той час було військове виробництво. Тобто дійсно ми не можему використовувати цей досвід як шаблонний. Це перша відмінність.

Це також, безумовно, відрізняється від попередніх пандемій з точки зору економіки, реакцій, припинення виробницва. Інша річ, яку я хотів би виокремити, одна з основних відмінностей — це те, наскільки це все було раптово. Якщо ви подивитесь на запити на виплати по безробіттю в США за останні шість тижнів, у нас [втрати робочих місць] зайняли 60 тижнів з точки зору підготовки.

Якщо ви дивитесь на припливи капіталу на ринки, що розвиваються, та сама історія. Повернення потоків капіталу за чотири тижні, що закінчилися у березні, відповідало падінню під час світової фінансової кризи [2008-09], яка зайняла рік. Тож  такої швидкості ми раніше не бачили.

Кеннет Рогофф: Безумовно, глобальний характер кризи різний, і це підкреслює швидкість. Ми маємо, по суті, першу глобальну кризу рецесії після Великої депресії. Оскільки у 2008 році це були багаті країни, а не ринки, що розвиваються. Вони (ринки, що розвиваються) мали «хорошу» кризу в 2008, але не цього разу, незалежно від того, як вірус вдарить по них.

Реакції політиків також відрізняються. Подумайте про Китай. Ви можете собі уявити, щоб таке сталося 50 років тому? Чи можна було уявити, що китайська держава має можливість закрити провінцію Хубей? Прогодувати майже 60 мільйонів людей, дати їм їжу, воду, медичну допомогу? Отже, існує такий варіант політики, і, на мою думку, це є у більшості країн. Це вибір, який треба було зробити, щоб спробувати захистити себе. Очевидно, це мало різний рівень ефективності в різних країнах. Азія реагувала набагато швидше і з набагато кращими результатами, ніж Європа та США.

Bloomberg Markets: Як ви ставитесь до реакцій політиків в економічних сферах?

Кеннет Рогофф: Відповідь на економічну політику була масовою і абсолютно необхідною. Ми можемо дискутувати стосовно правильності європейськогос тилю із намаганням зберегти фірми та робітників на їхніх нинішніх робочих місцях, та американською версією, яка полягала у тому, щоб спробувати вирішити це як природну катастрофу та спробувати субсидіювати людей, але водночас допустити високе безробіття.

Вони насправді не такі вже й різні. Якщо ця ситуація зберігатиметься, багатьом європейським фірмам доведеться звільняти своїх працівників, коли криза мине. А деякі американські фірми в підсумку знову найматимуть своїх працівників.

Але, безумовно, агресивна реакція на кризу відображає уроки, отримані у 2008 році.

«Я не знаю, скільки часу нам знадобиться, щоб повернутися до ВВП на душу населення 2019 року. Я б сказав, дивлячись на це зараз, п’ять років здасться хорошим результатом».

Bloomberg Markets: Чи це пояснює сплеск фондового ринку , який, здається, суперечить стану економіки?

Кармен Рейнхарт: Візьмемо грошову політику до пандемії. Американське безробіття було на найнижчому рівні з 1960-х років. За більшісттю показників люди в США були майже повністю працевлаштовані. Цілком можливо, що шлях йшов до підвищення процентних ставок. Зрозуміло, що це було повністю замінено думкою про те, що ставки зараз нульові і що вони залишаться низькими протягом дуже довгого, тривалого, невизначеного періоду часу, з великою підтримкою ліквідності з боку Федеральної резервної системи. Тож це велика зміна гри, знижка на ф’ючерси.

І ще хотіла зазначити. Федеральна резервна система (ФРС) створила безліч засобів, які зараз надають підтримку не лише корпораціям, але й «занемалим янголам», більш ризикованим корпораціям, які, звичайно, не можна було передбачити на початку пандемії. Це означає, що ринок дійсно розраховує багато-кого врятувати. Покриття ФРС досить широке, і це рухає ринок. Ми можемо сподіватися, що у нас відбудеться відновлення V-подібної форми, і життя повернеться до нормального стану, як ми це знали до пандемії. І моя власна думка полягає в тому, що відновлення навряд чи буде V-подібним, і ми навряд чи повернемося до світу перед пандемією. Хоча я думаю, що це одна з причини, чому ми бачимо цю невідповідність між економічними числами і тим, що робить ринок.

Кеннет Рогофф: Звичайно, «ФРС знижується завжди» є частиною цього. Я також відчуваю, що на ринках є дуже сангвінічний погляд на вірус і те, що буде, і як швидко ми можемо повернутися до нормального стану, або, наскільки швидко ми вирішимо повернутися до того, що нормально. Мені це здається дуже невизначеним. Я не знаю, як ми повернемося до рівня 2010 року [в економіці] найближчим часом. Про справжнє падіння ВВП економічні історики дискутуватимуть роками. Це, мабуть, набагато більше, ніж падіння, що можна виміряти. Це не просто люди, які не працюють.

Ринок займається цим V-подібним відновленням. Але багато фірм не повертаються. Я думаю, що ми  матимемо багато роботи для адвокатів, які займатимуться про банкрутство.

Bloomberg Markets:  Отже, як виглядатиме економічне відновлення?

Кармен Рейнхарт: Зараз говорять про те, чи буде це форма W, якщо буде друга хвиля. Це цілком реальна можливість з огляду на минулі пандемії і якщо немає вакцини. Ясно одне, що цифри будуть виглядати надзвичайно чудово протягом деяких місяців просто тому, що ми виходитиме з бази, яка була досить спустошеною. Це не означає, що доходи на душу населення повернуться у V-формі до того, що були раніше.

Шок порушив ланцюги поставок у всьому світі та велику торгівлю. Всесвітня організація торгівлі каже, що торгівля може знижуватися в будь-якому місці від 13% до 32%. Я не думаю, що це легко зламати і відновити ланцюги поставок. Існує багато географічних змін, які необхідні, оскільки, якщо економічний спад був синхронним, сама хвороба, її поширення не були синхронними.

Ще одна причина, через яку я вважаю історію V-образним сумнівною, — це те, що ми всі живемо в економіках, які мають надзвичайно важливий компонент обслуговування. Як ми можемо знати, до яких роздрібних продавців люди збираються повернутися? У які ресторани? Кінотеатри? Коли ця криза почала перетворюватися з медичної проблеми на фінансову, тоді було зрозуміло, що ми матимемо більший гістерезис і більш тривалі наслідки.

Кеннет Рогофф: У нашій книзі Кармен і я використовуємо визначення «відновлення» як повернення до того ж доходу, що і початок. Це, до речі, насправді не є визначенням відновлення на Уолл-стріті, де відновлення — це повернення туди, де була тенденція. Тому ми використовуємо набагато більш скромну версію відновлення. І все-таки після повоєнних фінансових криз до 2008-09 років в середньому йшлося про чотири роки, а за Великої депресії — 10 років. І є багато підтверджень, що це більше схоже на Велику депресію.

Говорячи про шок продуктивності. Найбільший позитивний шок продуктивності, який ми мали за останні 40 років, — це глобалізація разом із технологіями. І я думаю, якщо відняти глобалізацію, ти, ймовірно, забереш частину технології. Тож це впливає не просто на торгівлю та людей. А далі виникають соціально-політичні наслідки.

Мені подобається порівнювати ситуацію нині з чарівною країною Оз , де Дороті потрапила в торнадо з її будинком, він крутиться навколо, і ти не знаєш, куди це тебе занесе. Ось де зараз перебуває наша соціальна, політична, економічна система. Існує багато невизначеності, і це, мабуть, розвиватиметься не в напрямку зростання.

Загалом, в кращому випадку, відновлення відбуватиметься у формі U. І я не знаю, скільки часу нам потрібно буде повернутися до ВВП на душу населення, що дорівнюватиме показнику 2019 року. Я б сказав, враховуючи нинішні вихідні дані, що у найкращому варіанті йдеться про п’ять років.

«Якщо це затягнеться, то сили, що розривають єврозону на частини, ставатимуть все сильнішими і сильнішими».