facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Виходив на останню сходинку підвалу та нюхав повітря: пес з Гранітного попереджав родину про обстріли

1x
Прослухати
--:--
--:--

У селі Гранітне, що на лінії розмежування, нині живуть близько двох тисяч людей. Хоча до війни мешкало тисяч п’ять. Це велике село, тут навіть було проф-тех училище. Тепер люди шукають можливості виїхати з Гранітного і через обстріли, які не припиняються, а тільки стали менш інтенсивними, і через відсутність роботи.

«Я кажу: «Проша, ходімо!» Він сидить і дивиться. Я кажу: «Будемо виходити?» Він дивиться. А потім повертається і йде. Він не виходить повністю. До останньої сходинки доходить і стоїть — дивиться на мене. Я кажу: «Будемо виходити?» Він ось так нюхає повітря. Якщо він назад спускається, я йду за ним — я знаю, що зараз почнеться обстріл. А якщо виходить з підвалу, я вже спокійно за ним іду, виходжу», — розповідає жителька Гранітного Любов Резунова.

Любов та Костянтин Резунови/Фото: Надія Шостак

Проша — маленький собака, який розпізнавав війну на нюх. За роки бойових дій пес повністю втратив слух. Коли бачить незнайомих — піджимає хвоста і намагається сховатись або принаймні зробити так, щоб незнайомці втратили до нього інтерес. А обстріли у Гранітному були страшні, розповідає чоловік Любові Костянтин:

«Я з коровою був. Корова стоїть, а мене підкинуло до стіни. Ну, думаю, все — «приїхали». А снаряди летіли. А вона (дружина — ред.) плаче. А міни «вісімдесятки» падали на город, як насіння. Так багато їх падало. Ось, до сусідів сім чи шість впало на город».

Проша/Фото: Надія Шостак

Будинок подружжя Резунових метрів за 200 від лінії розмежування — через річку вже окупована територія. До війни вони жили тут удвох, а півтора роки тому до них переїхала і донька Любові Наталія зі своїм сином. Чоловік доньки помер, коли почалася війна. Операцію на голові пережила і сама Наталя. У післяопераційний період жінка часто плакала, розповідає її батько:

«Охолола до життя. Не знаю, як сказати. Змушую її: «Роби, роби зарядку!» Спочатку вона просто сиділа у кімнаті обкладена подушками. Їй трепанацію черепа робили, видалили гематому. Лікарі з Краматорська сказали, що вона взагалі не мала говорити після такої операції».

Наталя та психологиня Гуманітарноїмісії «Проліска» Анна Паскал/Фото: Надія Шостак

Нині Наталя погано ходить, а ліва рука у неї не розгинається. Вона робить вправи аби повернути руці рухливість. Від таких життєвих обставин людина і на мирній території може занепасти духом. А ця родина шукає сил аби вижити у зоні збройного конфлікту.

Наталя робить вправи для руки/Фото: Надія Шостак

«У селі всі пройшли через це: «від» і «до». Від початку і до кінця. Усе бачимо і все чуємо. Ми не виїжджали. У нас підвал. У підвал ховалися. Ми місяць ночували у підвалі. І зараз буває. Але ми вже звикли, знаємо — куди і звідки летить. Страху вже нема», — говорить Любов Резунова.

Любов Резунова показує, де родина спала під час обстрілів/Фото: Надія Шостак

На тлі тривалого стресу пані Люба захворіла на цукровий діабет. Але, каже, так не тільки у неї. Від початку війни у їхньому селі діабет діагностували у 60 відсотків місцевих:

«Навіть діточки нарождуються із вродженим цукровим діабетом. Малята».

Нині сукупний дохід родини — не дотягує і до чотирьох тисяч гривень. Пенсії маленькі, дочка — не працює через хворобу, а онук — школяр. Тож на 15 сотках вирощують городину — для себе, пояснює жінка.

Любов Резунова з величезним гарбузом на городі/Фото: Надія Шостак

Від Міжнародного комітету Червоного Хреста родина отримала теплицю, якою користується три роки. А коров’яче молоко продають, щоб трохи збільшити сімейний бюджет.

Теплиця, яку родині Резунових дав Червоний Хрест/Фото: Валентина Троян

«До Червоного Хреста ходила наша бабуся. Даватимуть на вугілля. Велике дякую, бо дуже дороге у нас вугілля. 6, 7 тисяч. А до восьми тисяч хорошо вугілля. Ми за бажання не зможемо його купити. 8 тисяч — за тонну», — говорить Костянтин Резунов.

Психологиня гуманітарного центру «Проліска-Волноваха» Анна Паскал допомогала родині зібрати документи, аби оформити Наталі пенсію за інвалідністю. Через пандемію справа розтяглася на рік. А ще все ускладнювалося тим, що прооперували жінку в окупованому Донецьку. До речі, батьки згадують, щоб забрати звідти Наталю після операції, винаймали машину. Водій привіз жінку на межу між Старомар’ївкою та Гранітним. Тоді її дозволили забрати. Чи було б все так само і зараз — батько не впевнений. Зайвий раз звідти нікого не пускають.

«І чому ми поспішали все зробити? Щоб вона була у списках, щоб коли приїздять інші гуманітарні організації, щоб вона щось отримала. Ми поспішили, але ця процедура настільки затяжна…Враховуючи важкий стан Наташі, фінансовий. Її ж потрібно возити. І тьотя Люба оформила (допомогу по догляду за Наталею —ред.)», — каже психологиня.

Анна Паскал/Фото: Валентина Троян

Школярі з окупованої Старомар’ївки вчаться у Гранітному. Жителів окупованого села до підконтрольного Україні пускають за списками. Натомість жителів Гранітного до Старомар’ївки не пускають.Тож, люди із початку карантину не можуть побачити рідних з окупованої території.

Валентина Троян, Гранітне, Громадське радіо

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS10

Поділитися

Може бути цікаво

РФ продовжує обстріли та штурмові дії попри «великоднє перемир'я»

РФ продовжує обстріли та штурмові дії попри «великоднє перемир'я»

26 хв тому
Президент привітав вірян з Великоднем

Президент привітав вірян з Великоднем

54 хв тому
Україна та Росія провели масштабний обмін полоненими (ФОТО, ВІДЕО)

Україна та Росія провели масштабний обмін полоненими (ФОТО, ВІДЕО)

Угода про надра зі США не містить згадок про борг України за отриману допомогу

Угода про надра зі США не містить згадок про борг України за отриману допомогу