Виклики для ЦВК: кіберзагрози та виборчі права внутрішньо переміщених осіб

Екс-член Центральної виборчої комісії (ЦВК) Андрій Магера розповів про підсумки роботи попереднього складу ЦВК, а також про очікування від нового. З експертом спілкувалися ведучі Громадського радіо Ірина Славінська та Лариса Денисенко в ефірі програми «Громадська хвиля».

— Для вас інформація про оновлення складу ЦВК стала новиною?

— Мої враження позитивні з точки зору того, що нарешті ЦВК і парламентом, і президентом оновлена, попри не зовсім чистий спосіб прийняття змін до Закону України «Про Центральну виборчу комісію». 14 членів комісії призначено, ще одна вакансія, наскільки я розумію, залишена для Опозиційного блоку.

— Яка ваша оцінка практики, коли вносять зміни до законів, не зумівши знайти компроміс? Вносячи зміни до законів, можна зайти далеко.

— Нам треба навчитися жити за правилами, а не грати правилами.

— Де була гра правилами?

— Будь-який законодавчий акт може бути визнаний Конституційним Судом неконституційним фактично з двох підстав. Перша — матеріальна. Що мається на увазі? Коли закон не відповідає окремо взятим положенням Конституції України. Друга підстава  — недотримання конституційної процедури розгляду, ухвалення і набуття чинності законом. Якщо ми говоримо про закон від 18 вересня 2018 року про зміни до статті 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», то, з моєї точки зору, вбачаються ознаки неконституційності процедури розгляду і ухвалення цього закону з двох підстав. Перша підстава полягає в тому, що зазначений законопроект не пройшов попереднього висновку комітетів Верховної Ради України, був висновок лише головного комітету. Три профільні комітети його не розглядали. Це порушення статті 89 Конституції. Друга підстава — це порушення статті 93, частини першої в частині права законодавчої ініціативи народних депутатів. Це не лише право на ініціювання законопроектів, а й право на внесення законодавчих пропозицій, поправок до законопроекту.

Парламент, ухваливши законопроект одразу за основу і в цілому, порушив вимоги Конституції України, оскільки були заперечення щонайменше трьох народних депутатів.

— Які політичні процеси, важливі для виборців, відбулися за ті роки, коли ви були членом ЦВК?

— Починаючи з 2004 року мені довелося бути разом з іншими колегами організатором великої кількості виборчих процесів. Це три президентські виборчі кампанії і чотири парламентські. Якісь виборчі процеси були легші, якісь важчі, але визначальними, як на мене, були декілька виборчих процесів, зокрема, вибори президента 2004 року, коли тодішній Верховний Суд України ухвалив рішення, керуючись не принципом законності, а принципом дотримання верховенства права України. Це була певною мірою революція у нашому правовому просторі.

Другий процес, який врізався мені в пам’ять, — це вибори президента 2014 року. Доводилося тоді проводити вибори в умовах часткової делегітимізації державної влади, зокрема після втечі Януковича. Голова Верховної Ради виконував обов’язки президента, і був великий ризик того, як відбудуться ці вибори, зокрема на окупованих територіях. Я ніколи раніше не вважав, що вибори можуть відбуватися десь під обстрілом, десь у таких екстраординарних ситуаціях, але дякую членам окружних, дільничних виборчих комісій у Донецькій і Луганській областях, які зуміли в непростій ситуації привезти протоколи до ЦВК.

— Які виклики вже є перед людьми, які візьмуться за нову виборчу роботу?

— Я вважаю, що суспільство має видати кредит довіри новопризначеним членам ЦВК. Якщо ЦВК сформували такою величезною кількістю голосів у ВР, то це означає, що є певний консенсус у парламенті. Якщо в діяльності ЦВК траплятимуться помилки, то я не думаю, що треба обов’язково штовхнути у прірву, коли комісія спотикається. Треба десь виправити, підказати, допомогти. Штовхати у прірву, тим паче напередодні 2019 року, було б неправильно.

Якщо трапиться така ситуація, що члени комісії ухвалюватимуть апріорі якісь незаконні рішення, то про це теж треба говорити. Зі свого боку, я готовий допомогти порадою, консультацією, якщо комісія звернеться. Це може бути й у неформальному плані. Якщо хтось хоче запросити мене в комісію, я радо прийду. Ми можемо за горнятком чаю чи кави обговорити ті чи інші складні питання. Це не означає, що ці ситуації треба виносити на широкий загал. Є певні робочі моменти.

Я б ще порадив членам комісії зробити те, що не вдалося зробити мені: створити громадську раду при ЦВК із представників громадянського суспільства, включивши туди ОПОРУ, Комітет виборців України, аналітичну групу «Цифра», представників міжнародних організацій, які існують в Україні, парламентських політичних партій.

Коли траплятимуться досить нестандартні ситуації, коли ЦВК у постановах зіпреться на позицію представників громадської ради, я думаю, таке рішення комісії буде більш стійким, зокрема в плані перспектив судового оскарження.

— Які несподіванки можуть виникнути у 2019 році?

— Цілком очевидно, що 2019 рік може породити виклики для ЦВК. Один із таких них — кіберзагрози, які можуть існувати, зокрема з боку нашого північно-східного сусіда. Певні спроби уже були в 2014 році, але тоді спільними зусиллями самої ЦВК, СБУ, ДСТСЗІ (Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України — ред.), деяких провідних айтішників із приватного сектору, нам вдалося ці загрози оминути. Другий нюанс полягає в забезпеченні максимально комфортних умов для голосування внутрішньо переміщених осіб. Треба думати, як максимально сприяти реалізації ними виборчого права.

— Які головні виклики й ризики для поточного складу ЦВК?

— Я би порадив членам комісії проявити мудрість не тільки в професійному, а й в особистому плані. Кожен із них — особистість, треба знаходити шляхи до консенсусу й відчувати, що на них лежить величезний тягар відповідальності за 2019 рік. Я хочу побажати їм злагодженості в роботі і забути про те, хто їх делегував у ЦВК. Тепер вони служать українському народові.

Аудіоверсію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.