Віталій Цокур: Законом визначаються канали повідомлення про факти корупції. Особа, яка дізналася про факт корупції, спочатку має скористатися внутрішнім каналом. Якщо особа дізналася про корупцію керівника підприємства, то треба повідомити НАЗК або антикорупційне бюро. І третій канал — зовнішній: ЗМІ або інші особи. Але є такий нюанс: цим каналом викривачі можуть скористатися лише в тому випадку, коли використання попередніх каналів не дало бажаного результату.
Серед недоліків, безумовно, є дещо тривалі строки розгляду заяв. Оскільки, якщо ми говоримо про злочин, і особа, наприклад, звернулась не до НАБУ, а до НАЗК, який має спочатку перевірити відповідну інформацію. Протягом цього часу може трапитися реалізація певних ризиків: або знищать докази, або підозрюваний виїде за кордон. Або щось інше.
Також забезпечення конфіденційності інформації відносно викривачів недостатньо прорегульоване в кримінальному провадженні. Бо закон містить мало правок до КПК, який недостатньо захищає викривачів.
Коли людина повідомляє про правопорушення, вона може розраховувати на винагороду в розмірі 10% від розміру предмету злочину. Вони отримають це відшкодування саме з коштів, які будуть повертатися.
Мені здається, все одно можливі певні помилки, витоки інформації. Зокрема, на мою думку, в кримінально-процесуальному законі недостатньо врегульовані питання конфіденційності інформації викрадачів.
Щодо затримання колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського. НАБУ має повноваження затримувати осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, у випадку спроб їхньої втечі. В принципі, попередньо це виглядає цілком законним заходом, здійсненим в межах досудового слідства. Якщо раптом якимось чином данна особа інтуїтивно відчула, що готується підозра, вона могла вирішити покинути країну.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі