Винайми хоч 10 адвокатів, нічого не зміниться — батьку дадуть 20 років, а це пожиттєво – донька Олега Приходька

Окрім того, за інформацією Денісової, кримського активіста утримують у погано освітленій камері, без належної вентиляції, з недотриманням санітарних норм. Омбудсменка наголосила, що, відповідно до положень Конвенції про захист прав людини й основних свобод, такі факти порушення прав прирівнюються до катувань і нелюдського поводження та становлять пряму загрозу життю й здоров’ю Приходька.

10 жовтня минулого року Олега Приходька затримали російські силовики в анексованому Криму. За словами адвоката Приходька, його звинувачують у підготовці підриву будівлі міської адміністрації Сак. Також як свідка затримали дружину Олега — Любов Приходько. У січні цього року Приходьку висунули звинувачення — в незаконному придбані вибухових пристроїв. А вдома у нього знайшли українську символіку, прапори партії «Свобода», червоно-чорні прапори, портрет Степана Бандери, техніку і компакт диски. Приходька утримують в СІЗО Ростова на Дону. Зараз по його справі тривають суди.

 У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» поговорили з донькою Олега Приходька — Наталією Шевцовою, яка спеціально для нашого ефіру приїхала в Київ з окупованого Криму.

Наталія Каплан: Який стан здоров’я вашого батька наразі?

Наталія Шевцова: Він почувається не досить добре. У нього погіршився слух: якщо раніше він чув на одне вухо на 30%, то зараз він зовсім не чує, йому адвокат вже писав на папірці те, що хоче сказати. Також він має проблеми з сечостатевою системою, зі шлунком. Зрозуміло, йому 62 роки, 21 листопада в нього був день народження. Крім того, його поселили у камері 2*3, де він ловить щурів руками.

• Його поселили у камері 2*3, де він ловить щурів руками

 Анастасія Багаліка: Він сам у камері?

 Наталія Шевцова: Ні, він у камері перебуває ще з якимось одним чоловіком.

 Анастасія Багаліка: У вас зараз є доступ до СІЗО?

 Наталія Шевцова: Ні, немає. Не дають ні побачень, ні передати передачу. Кажуть, що у зв’язку із коронавірусом. Востаннє ми бачили батька 17 листопада на суді у Ростові.

Анастасія Багаліка: Як відбуваються засідання? У справі зараз, я так розумію, нічого не змінюється?

Наталія Шевцова: Нічого. 17 листопада прокурор запросив спеціаліста, що досліджував телефон, який нам підкинули. Також цей фахівець дослідив сім-карту, за допомогою якої батько начебто планував підірвати посольство Росії у Львові. Дійшли такого висновку, що було два хазяїни, хоча встановили, що хазяїн сім-карти був Зав’ялов. Адвокати попросили суддю викликати цього Зав’ялова у якості свідка. Прокурор заперечував, адже за його словами, такої людини не існує і брався номер по липових документах.

Анастасія Багаліка: Якщо говорити про ситуацію в СІЗО, чи чули ви, що там є хворі на COVID-19?

Наталія Шевцова: Так, я чула таку інформацію, і це можливо, адже приміщення закриті і медичних послуг там ніяких не надають.

Анастасія Багаліка: Які у вас зараз очікування з адвокатом від процесу?

 Наталія Шевцова: Очікувань жодних немає, адже там все давно вирішено. Маємо три адвокати, які борються, подають різні скарги. Винайми хоч десять адвокатів, нічого не зміниться – там все вирішено. Це процес показовий: дадуть років 20, а це вважай – пожиттєво.

• Винайми хоч десять адвокатів, нічого не зміниться – там все вирішено. Це процес показовий: дадуть років 20, а це вважай – пожиттєво.

Анастасія Багаліка: Тобто ви очікуєте на обвинувачуваний вирок і далі будете позиватися до Європейського суду з прав людини?

 Наталія Шевцова: Звичайно. Моєму батькові 62 роки, і для нього цей вирок буде до кінця життя. За те, чого він не робив.

Анастасія Багаліка: Можливо, у вас є якісь очікування на обмін?

 Наталія Шевцова: Звичайно, і батько чекає на цей обмін. Дуже хочеться вірити, що країна його не кине. Зараз до 15 грудня в нас останній запобіжний захід, а значить до цього буде — вирок.

Анастасія Багаліка: Яка зараз ситуація в Криму? Чи здійснюється на вас тиск?

Наталія Шевцова: Ні, на нас не тиснуть. Просто морально тяжко, коли всі знають, тобі в очі посміхаються, а за спиною шепочуться і показують пальцями, що ми — родина терориста. Причому в це дійсно всі вірять. Коли батька взяли, адвокат попросив нас побігати по сусідам та взяти характеристику на батька. Мого батька всі знали, він був ковалем, виробляв металеві деталі, і багатьом сусідам допомагав. Так от, ми підійшли до сусідки, з родиною якої ми дружили сім’ями, і вона нам сказала, що якщо взяли, значить було, за що.

Допомоги як такої нам і треба, але, звичайно, все, що в нас є, ми витрачаємо на батька. Зі мною навіть чоловік розвівся, бо не витримав, адже багато проблем. З бабусею і матір’ю крутимося, як можемо. Намагаємося передавати передачі два рази на місяць і кожного місяця їздити.

Анастасія Багаліка: Допомога від держави б зараз не завадила?

 Наталія Шевцова: Звичайно, ні. Тому що бабусіна пенсія – 9 тисяч рублів, і моя зарплата – 15 тисяч. Це все йде на батька.

Наталія Каплан: Чи спілкуєтеся ви з іншими родичами політв’язнів у Криму?

Наталія Шевцова: Так, спілкуємося, зокрема, з родинами кримських татар. Підтримуємо один одного.

Наталія Каплан: Яка потрібна підтримка, окрім фінансової?

Наталія Шевцова: Хотілося б, що за кримських не забули. Адже в Криму є кримські українці, які сидять в російських тюрмах. Один з них – мій батько, який не продав свою країну, який нею пишається і вірить та сподівається на те, що його обміняють.

• Хотілося б, що за кримських не забули

Анастасія Багаліка: З приводу обміну з вами якусь комунікацію ведуть з Офісу президента Зеленського?

Наталія Шевцова: Ні.

Анастасія Багаліка: Чи не думали ви з мамою про те, щоб виїхати з Криму?

Наталія Шевцова: Так, думали. Звісно, після окупації мій батько залишився при своїх інтересах, зі своїми поглядами. В нас до сих пір висить український прапор у дворі, також на машині він їздив з українським прапором до того, як його забрали. Батько завжди хотів жити на своїй землі у своєму будинку. Та й куди б ми поїхали, кому ми тут потрібні? І якщо ми всі, українці, з Криму виїдемо, то росіяни перепишуть історію, скажуть, що там ніколи не було ні кримських татар, ні українців – тільки росіяни.

• Якщо ми всі, українці, з Криму виїдемо, то росіяни перепишуть історію, скажуть, що там ніколи не було ні кримських татар, ні українців – тільки росіяни

Зараз, після вироку, звісно, нам там місця не буде. Продамо будинок, переїдемо і тут будемо чогось добиватися та якось боротися.

 Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково показує офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.