Вже п’ять років як з ампутованою кінцівкою: що Україна може зробити для повернення Криму вже зараз?
157

Вже п’ять років як з ампутованою кінцівкою: що Україна може зробити для повернення Криму вже зараз?

 23 лютого – 18 березня — 5 років із початку російської агресії у Криму та подальшої анексії півострова. Як живуть кримчани в окупації? Що може зробити Україна для реінтеграції анексованої території вже зараз?

Про це ми поговорили зі співзасновницею спільноти «Крим-SOS» Тамілою Ташевою.

Таміла Ташева

— Для мене ці п’ять років дуже складні, проте складніші вони для тих людей, які живуть на окупованій території. Адже чим більше часу проходить, тим складніше цим людям мотивувати себе до певних дій, тим складніше нам, які живуть тут, на материку, відповідати кримчанам на питання – ну коли вже Крим повернеться? Адже люди в Криму живуть цією надією.

Проте не треба закривати очі на те, що частина суспільства в Криму живе зовсім іншими думками. Багато хто з них досі під впливом проросійських поглядів та досить вперто їх відстоює.

— Є частина людей, яка не хоче визнавати своїх помилок, і це дуже сильно відчувається при розмовах. В мене родичі, друзі та батьки живуть у Криму і постійно говорять про те, що вони почули на ринку, що вони почули на вулиці чи в якомусь там магазині або маршрутці. Особливо це почало відчуватися після надання Україні цього безвізового режиму з Європейським Союзом. Люди в Криму почали говорити, що громадяни України можуть безперешкодно подорожувати в Європу, а для кримчан це складно. Тобто багато людей розчарувалось, просто вони не готові це визнавати. А хтось визнає і говорить: «Навіщо воно нам треба було?».

До того ж додамо всі проблеми, які існують з внутрішніми паспортами: паспорти, які видаються кримчанам, не визнаються ніде в світі, ними ніде не можна скористатися, і виїхати за кордон можна, тільки маючи український паспорт.

— Крім того, не можна отримати кредит на машину, квартиру чи ще щось. Не рахуючи вже питання, пов’язані з неякісною медициною, з водою, з перебоями електроенергії, досить високими цінами на продукти харчування тощо. В Криму немає великих банків, тому що вони бояться санкцій, відповідно, банківська система там фактично не працює. Там немає великих авіаперевізників, тільки внутрішні російські рейси, тобто немає можливості вилетіти з Криму за кордон. Те саме з великими будівельними компаніями.

Говорять, що людина призвичаюється до чогось протягом трьох тижнів, потім настає звикання. Якщо щось триває п’ять років, що настає?

— Велика кількість людей, особливо тих, хто не підтримував «кримську весну», не звикли, вони досі готові при потребі докладати якихось своїх зусиль, щоб пришвидшити питання деокупації. Але є питання того, що їм потрібно продовжувати жити, продовжувати виховувати своїх дітей на території півострову. Адже далеко не всі хочуть виїжджати з Криму. Це особливо гостро відчувається для кримських татар, які говорять, що в нас іншої батьківщини немає. І я вважаю цих людей героями, тому що там залишатися і житті в умовах гетто дуже складно, а вони для себе цей вибір зробили. Тому це не звикання, а розуміння того, що потрібно виживати. Це як в умовах іншої окупації, коли була Друга світова війна, або в умовах інших якихось конфліктів, які є у світі.

Ви в спільноті «Крим-SOS» намагалися підвести якісь п’ятирічні підсумки?

— Ми підводили правозахисні підсумки, і цифри є жахаючими. Наприклад, кримінальних політично-мотивованих справ на території півострову 144, з них 44 справи – умовні строки, а 100 справ відкритті, хтось знаходиться під домашнім арештом, а 66 людей знаходяться в місцях позбавлення волі в Криму, і 65 людей з цих ста є кримськими татарами.

Чи намагалися ви підсумувати якісь політичні чи дипломатичні кроки з боку України для повернення Криму?

— Наші партнери – «Кримськотатарський ресурсний центр» — перечитали всі програми кандидатів на наявність в них згадки про Крим, і 14 кандидатів у президенти взагалі не мають жодного слова про Крим у своїх програмах. І це, звичайно, є доволі дивним, тому що кандидат у президенти, не маючи жодного слова про окуповані території і не говорячи про повернення, виглядає для сучасної України дуже дивним.

Ми не рахували кількість кроків, які вже були зроблені, але ми спільно з іншими партнерськими організаціям говорили принаймні про мінімальні кроки, які потрібно зробити на даний момент для того, щоб просто полегшити життя для людей, які живуть на окупованій території, або виїжджають з території  півострову. Ми говорили і про скасування закону про вільну економічну зону «Крим». Нагадаю, що це закон, який запровадив таке поняття як нерезидент для людей з кримською реєстрацією у паспорті, відповідно, на них накладаються певні обмеження. Ми говорили і про те, що потрібно дозволити людям отримувати свідоцтво про народження або про смерть українського зразка через адміністративну процедуру, а не через судову процедуру, тому що, якщо ми хочемо зберігати зв’язки з Кримом, важливо, щоб діти отримували українські зразки таких документів. Ми говорили про облаштування контрольно-пропускних пунктів, які за п’ять років не є облаштованими, а це обличчя української держави, коли люди з окупованих території, проходячи дуже складний «російський кордон», приходять на український і не можуть отримати базових сервісів, для них це виглядає дуже дивним. Вони думають, що до людей не ставляться як до власних громадян, підтримуючи людську гідність.

Крім того, це надання кримським татарам національної територіальної автономії у складі української держави. Дуже тривала робота над змінами до статті 10 Конституції України йшла протягом цих п’яти років, і я сподіваюся, що ці зміни будуть внесені до парламенту, і цей склад парламенту встигне за це проголосувати.

Чи підбивали ви якусь статистику, скільки кримчан переїхало на материкову Україну за ці п’ять років?

— За офіційними даними Міністерства соціальної політики, а ми минулого місяця робили запит, з території півострову виїхало 34 тисячі внутрішньо переміщених осіб. Але ми завжди говоримо, що ці дані не точні, і кількість переселенців з Криму мінімум в два рази більша. Тому що велика кількість людей не реєструється як внутрішньо переміщена особа з різних причин. Хтось не потребує соціального захисту, хтось виїжджає з Криму вже з певними грошима, щоб тут придбати собі житло у власність та змінити кримську реєстрацію.

А що стосується заселення Криму громадянами з Російської Федерації? Вам відомі якісь цифри?

— Нещодавно президент сказав про 32 тисячі військових, які були завезені на територію півострова. Але експерти називають набагато більшу цифру і говорять про сто тисяч військових. Плюс є силовий блок, це ФСБ, співробітники якої приїхали до Криму, або це Центр протидії екстремізму. Що стосується цивільного населення, то це біля 500 тисяч людей, за різними підрахунками. Сама Російська Федерація в офіційних джерелах говорить про 150 тисяч людей, які переїхали в Крим за п’ять років. Дехто з кримчан, з яким ми спілкуємося, називають цифру у 700 тисяч людей.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Вже п’ять років як з ампутованою кінцівкою: що Україна може зробити для повернення Криму вже зараз?
0:00
/
0:00

Останнi новини