Взяли за наркотики, а вимагали видати розташування ЗСУ на межі з Кримом — історія в’язня Кремля Володимира Якименка
Сьогодні в програмі «Звільніть наших рідних» продовжуємо нагадувати про те, що в російських в’язницях і досі залишається чимало наших громадян, і поговоримо про Володимира Якименка. Його історію ми дізналися тільки зараз.
Сьогодні в гостях нашої студії дружина Володимира – Олена Якименко.
Програму ведуть сестра Олега Сенцова Наталія Каплан та брат Євгена Панова Ігор Котелянець.
Ігор Котелянець: Дуже дивно, що про історію вашого чоловіка, яка відбулася два роки тому, ми дізналися тільки зараз. Хоча розуміємо, що люди в таких ситуаціях просто не знають інколи, куди їм звертатися за допомогою. Розкажіть вашу історію – як все сталося і що відбувалося з вашою родиною ці два роки?
Олена Якименко: Мій чоловік працював таксистом. До цього він був волонтером, багато допомагав Збройним силам України, за що був навіть нагороджений подякою. Допомагав військовим, також людям, які у 2014-му році перебиралися з Криму на материкову частину України. 11 червня 2017-ого, працюючи таксистом і перетинаючи адмін межу з Кримом на російській стороні, був арештований ФСБ Росії.
Ігор Котелянець: Ви проживаєте в Чаплинці, що розташована біля адміністративної межі. І, оскільки він працював таксистом, він до того часто перетинав цю межу?
Олена Якименко: Так, він дуже часто перетинав кордон.
Ігор Котелянець: Чому саме 11 червня 2017-го року його затримали?
Олена Якименко: Ми вважаємо, що його підставили, і що з російської сторони дізналися про його діяльність. Він багато чого висвітлював у соцмережах, в нього багато світлин з військовими та людьми з Верховної Ради.
Наталія Каплан: Як ви вважаєте, чому саме наркотики, а не шпіонаж чи тероризм?
Олена Якименко: Мабуть, тому, що за це дають дуже великий термін.
Наталія Каплан: Також відомо, що Володимир неодноразово піддавався тортурам. Що це було?
Олена Якименко: Так, ще тільки в перші дні, як його затримали на російській митниці, три дні його катували, вибиваючи зізнання, що він таки віз наркотики. Це їм вдалося, звісно, адже після таких тортур жодна людина не зможе витримати. Йому вдягали протигаз, закривали доступ до повітря аж до втрати свідомості, потім били по голові. Також йому неодноразово було запропоновано, щоб він співпрацював з ФСБ Росії, на що він не погоджувався, за що його також катували. Крім того, його катували після суду, на етапі до колонії, де він знаходиться зараз. Примушували його навіть підписувати, що в нього був приступ епілепсії, тому він начебто впав зі стільця, вдарився обличчям об стіл. Адже треба було виправдати наслідки побиття. Від нього вимагали, щоб він розповідав про військових і представників влади, які з ним були на фотографіях у Фейсбуці. Вимагали розказати про розташування Збройних сил України на кордоні з Кримом, дати номери телефонів певних осіб.
Наталія Каплан: Що вам зараз необхідно? Чи є у вас адвокат? Чи вистачає фінансів?
Олена Якименко: Фінансів завжди не вистачає, в нас двоє діток, донька хворіє на хронічне захворювання нирок. На даний час в нас адвоката немає. Чоловік вже ув’язнений і відбуває своє покарання, всього дали 15,5 років.
Ігор Котелянець: Наскільки я знаю, у вас є припущення, що ці наркотики підклала людина, яку ваш чоловік підвозив на таксі?
Олена Якименко: Так, в нас є такі припущення, що це саме ця людина. Тому що перед українською таможнею він покинув машину, і запропонував Вові зустрітися за декілька годин вже в Армянську.
Ігор Котелянець: Тобто він не захотів з ним перетинати межу між материком і Кримом?
Олена Якименко: Так.
Ігор Котелянець: Ви знаєте, що це була за людина?
Олена Якименко: Мій чоловік підвозив його декілька разів. Але після цього випадку я з ним не спілкувалася.
Ігор Котелянець: Зараз ви приїхали у Київ для того, щоб зустрітися з різними уповноваженими особами різних органів влади. Які ваші сподівання?
Олена Якименко: Дуже сподіваюся, що вони допоможуть в поверненні мого чоловіка додому. Дуже б хотілося, щоб його включили в обмінний список. Крім того, для нього було б важливо, щоб його там відвідували. Адже нам дуже далеко до нього їздити, це фінансово просто неможливо для нашої родини.
Наталія Каплан: Ви були в нього на побаченнях? Як він?
Олена Якименко: Під час перебування його в СІЗО нам було відмовлено у побаченнях, а вже коли його відправили в Саратовську область, нам дозволили побачення, але це дуже далеко. Я була тільки один раз в червні цього року.
Ігор Котелянець: Ми знаємо, що ви відправили позов на Європейський суд з прав людини. Чи є якісь новини звідти?
Олена Якименко: Нашу заяву вже зареєстровано, ми чекає на суд. Але це все час, і може тривати не один рік.
Наталія Каплан: Ви подавали до суду за тортури?
Олена Якименко: Ні, не подавали. Зараз в нас немає адвоката, а на той час, коли в нас був адвокат, ми не знали, що його катували, ми про це дізналися лише зараз. Та й той адвокат, який захищав Вову у кримському «суді», казав, що треба піти на якісь поступки, щоб дали менший термін. Зокрема, визнати свою провину, що він знав, що щось віз, але не знав, що це таке було. Він погодився.
Ігор Котелянець: А взагалі по матеріалам справи якось ця людина проходить, яку він віз? Її якось встановили?
Олена Якименко: Тільки ім’я. Слідство навіть не намагалися нічого з’ясувати про цю людину.
Ігор Котелянець: Як з тих пір змінилося ваше життя?
Олена Якименко: Життя дуже змінилося, тому що він основний годувальник нашої родини. В мене і батьки похилого віку, його мама похилого віку. Дуже тяжко, двоє діток, я до цього не працювала, за дітьми дивилася, плюс донька хворіє і ми постійно по лікарнях. Працював тільки він і нам зараз дуже тяжко без чоловіка.
Наталія Каплан: Ті військові, яким колись допомагав Володимир, зараз вам допомагають?
Олена Якименко: Ні, багатьох з них вже немає в живих, це ті, що першими були у 2014-му році кинуті на передову. Частина з них ще воює.
Якщо хтось хоче підтримати Олену, можна зайти на Фейсбук-сторінку Об’єднання родичів політв’язнів, там підкажуть, як допомогти родині Якименків.
Написати Володимиру Якименку можна за адресою: Саратовская область, Карьер МВД, ФКУЕК, 4. Для Якименко Владимира Григорьевича.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.