Як можна покарати людей, які працюють в силових органах окупованого Криму і фабрикують справи проти українських громадян?

Днями слідчі Національної поліції АРК, яка знаходиться на материковій Україні, повідомили про підозру ОМОНівцю за побиття українського активіста Ігоря Мовенка, мешканця Криму. У 2016 році у Севастополі діючий співробітник російського спецпідрозділу ОМОН, у минулому представник підрозділу «Беркут» МВС України, наніс Ігорю Мовенку тяжкі тілесні ушкодження. Мотивом побиття стала наявність на велосипеді у Ігоря Мовенка української символіки.

У потерпілого діагностували відкриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом основи черепа, перелом орбіти, закритий перелом кісток носу. Нападник побив Мовенка на ґрунті національної ненависті, зокрема, до громадян України, українських активістів, котрі мешкають на тимчасово окупованому півострові, побачивши на рамі його велосипеда українську символіку.

Про це ми поговорили із заступником начальника відділку у прокуратурі АРК Кирилом Копійкою.

Ігор Котелянець: Ми побачили певний прогрес у кейсі Ігоря Мовенка. Розкажіть, як прокуратура АРК працювала після того, як Ігор написав заяву про його побиття? І які існують можливості для переслідування тих осіб, які, перебуваючи на території окупованого Криму, здійснюють подібні дії щодо громадян України?

Кирило Копійка: Прокуратура АРК, за результатами проведеного органами поліції досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом умисних дій, спрямованих на приниження національної честі на гідності, у спричинені тяжкого тілесного ушкодження, а також незаконного позбавлення волі громадянина Мовенка, повідомила про підозру колишньому співробітнику спецпідрозділу «Беркут», який на момент вчинення злочину був представником окупаційної влади і співробітником ОМОНу. Це підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 161, частини 2 статті 121 та частини 1 статті 146 ККУ України.

За результатами проведеного досудового розслідування після повідомлення про підозру, у зв’язку з тим, що підозрюваний переховується на тимчасово окупованій території, його було оголошено у розшук, і зараз досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.

Що стосується проведених слідчих дій, то це ряд дій таких як допити, впізнання, за результатами яких було зібрано достатню доказову базу для повідомлення підозри особі, які вчинила кримінальне правопорушення.

Ігор Котелянець: Я правильно зрозумів, що цього ексберкутівця оголосили у міжнародний розшук? Тобто він не може виїхати за кордони РФ?

Кирило Копійка: Саме так.

Ігор Котелянець: Кейс Ігоря Мовенка – не єдиний приклад переслідування українців у Криму за політичними ознаками. Як Україна, зокрема, прокуратура АРК сьогодні може переслідувати співробітників «правоохоронних органів», які фабрикують такі справи проти українців на політичному ґрунті?

Кирило Копійка: Одним із методів та засобів є звернення до суду з клопотанням про отримання дозволу на проведення щодо підозрюваних спеціального досудового розслідування. Потім – направлення до суду обвинувального акту і подальше притягнення до відповідальності підозрюваного.

Ігор Котелянець: Ви розслідували справи щодо колишніх політв’язнів Ахтема Чийгоза, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу та народного депутата, та журналіста Миколи Семени, якого переслідували у Криму за те, що він називав Крим українським. Що ви можете сказати щодо цих справ? Чи просунулося слідство і чи були оголошені підозри?

Кирило Копійка: Що стосується справи про незаконне затримання Ахтема Чийгоза, коли були порушені його права, то в даному кримінальному провадженні повідомлено про підозри 18 особам. Підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 ККУ — у порушенні законів та звичаїв війни.

Що стосується кейсу правопорушення щодо Миколи Семени, то також в ході досудового розслідування в даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 ККУ, «слідчому криміналісту» ФСБ Криму і міста Севастополі, який спільно з іншими невстановленими особами незаконно провів обшук у квартирі Миколи Семени. Також про підозру за частиною 1 статті 138 ККУ повідомлено судді незаконно створеного «Залізничного районного суду» міста Сімферополь, якою порушено право на справедливий судовий процес.

Ми зв’язалися із самим Ігорем Мовенко для того, щоб розпитати його, які він оцінює слідство щодо його справи.

Ігор Котелянець: Ігорю, нагадайте свою історію: як відбулося те, що трапилося у 2016 році?

Ігор Мовенко: Це відбулося на вулиці, біля супермаркету. Колишній співробітник «Беркуту» підійшов до мене і побив мене за українську символіку на моєму велосипеді. Довгий час мені не надавали медичної допомоги, забороняли це робити.

Ігор Котелянець: Ви викликали поліцію?

Ігор Мовенко: Ні, поліцію викликав він сам, вони там всі знайомі між собою. Цей «беркутівець» надягнув мені стяжки на руки, навіть не наручники, і в такому положенні я перебував 8 годин до операції.

Ігор Котелянець: Силові органи у Криму на це ніяк не відреагували?

Ігор Мовенко: Ні, вони ніяк не допомогли. Ба більше, вони спочатку відкрили адміністративну справу проти мене, мовляв, за нацистську символіку, потім відкрили кримінальну справу. Коли я подавав свою заяву на нападника, поліція мені відмовила. У приватній бесіді мені сказали, що цей Суходольський, що мене бив, вважається героєм у Севастополі, тому вони не можуть відкрити проти нього справу.

Ігор Котелянець: А як і хто визначав українську символіку нацистською?

Ігор Мовенко: Окрім герба України, на моєму велосипеді була ще символіка полку «Азов», і саме до неї вони причепилися. Їхня «експертиза» довела, що ця символіка схожа на нацистську.

Ігор Котелянець: І за цю символіку ви відсиділи понад два роки?

Ігор Мовенко: Ні, за символіку я заплатив штраф – 2 тисячі рублів. А два роки загального режиму мені дали за коментар у соціальній мережі. Це було наслідком моїх спроб притягнути до відповідальності того «беркутівця», адже ми писали заяви й у ФСБ, і у Росгвардію. Вони підняли мої пости у соціальних мережах, які були пів року чи рік до того, і знайшли коментар у групі «Крим-Україна». Призначили експертизу, яка підтвердила, що це начебто екстремізм.

Ігор Котелянець: Коли ви звільнилися, то вирішили переїхати на материкову Україну. Це сталося трохи більше як рік тому?

Ігор Мовенко: Так, ми виїхали у 2019 році наприкінці червня.

Ігор Котелянець: Після переїзду в Київ ви почали співпрацювати із правоохоронними органами України. Як це відбувалося?

Ігор Мовенко: Ще у 2016 році, оскільки справа була резонансною, прокуратура АРК відкрила кримінальне провадження. Чекали тільки на мене. І коли я минулого року приїхав, то звернувся до прокуратури та дав свідчення. Правда, справа дещо загальмувалася, оскільки прокуратура передала цю справу в поліцію АРК у Херсоні. Там моя справа пролежала пів року, ніхто нею не займався, і тільки коли справа нашими зусиллями повернулася у Київ, тут вже нею почали займатися більше активно.

Ігор Котелянець: Тобто якщо хтось хоче повідомити про злочин, боятися немає чого?

Ігор Мовенко: Обов’язково про це варто говорити. У жодному разі не можна залишати так, як є. Слід звертатися до поліції, до прокуратури, користуватися послугами адвоката та правозахисних організацій.

Ігор Котелянець: На ваш погляд, українські правоохоронці у Києві зробили все можливе для того, аби ваші кривдники були так чи інакше покарані?

Ігор Мовенко: Я думаю, вони зробили все можливе, підійшли до своєї роботи відповідально і прискіпливо. Хоча моя справа дуже прозора, там є вся доказова база, і з нею, на мою думку, їм було працювати легко. Єдина складність у цій справі в тому, щоб притягнути до відповідальності кривдника, оскільки він на окупованій території.

Що роблять українські правозахисники для того, аби люди, які фабрикують справи у Криму, не почувалися безкарними? Ми запитали у голови Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник.

Ольга Скрипник: Є декілька різних шляхів. Якщо ми говоримо про наш досвід, то з самого початку, з 2014 року, ми почали документувати те, що там відбувається. Тоді держава ще не мала своєї позиції, у нас не було відкритих кримінальних проваджень. Але ми як правозахисники розуміли, що треба зараз збирати ці докази, бо потім їх просто може не бути. Так ми почали щомісячно випускати огляди.

Крім оглядів, які всі бачать, є велика база порушень прав людини: документи, свідчення люде. Ця база вже використовується в різних міжнародних інстанціях, таких як Міжнародний кримінальний суд, Міжнародний суд ООН, Комітет ООН з прав людини, які встановлюють істину і надалі можуть притягнути до відповідальності.

Що стосується українського рівня, то ми передавали всі дані до поліції та прокуратури Криму. І після зміни керівництва прокуратури АРК, коли на посаду прийшов Гюндуз Мамедов, нарешті з’явилися кримінальні провадження, де людей, яких незаконно позбавили волі, визнано потерпілими. Наразі збираються докази й вже у деяких справах встановлюються люди, які причетні та є відповідальними за ці злочини. Також прокуратура вже передала деякі матеріали до суду і до міжнародного розшуку. Це таке прикладне значення збору фактів, які можуть збирати правозахисники на окупованих територіях. І тут допомагають самі жертви, їхні родичі. Це велика щоденна робота, яка не є публічною, але є дуже важливою.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Програма виходить за підтримки Посольства США в Україні. Думки учасників програми можуть не збігатися з офіційною позицією Посольства США

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS