Протягом першого місяця президентства Володимир Зеленський намагався нагадувати свого кіноперсонажа з серіалу «Слуга народу». Зе!президент. Місяць перший.
Пропонувати проводити в Адміністрації президента екскурсії, внести зміни у дрес-код, щоб можна було ходити у шортах, а ще їсти шаурму і питати у користувачів Фейсбука, кого назначати губернатором – і це не все, що запропонував Володимир Зеленський за перший місяць свого президентства. Аналізуємо перші дії нового президента з аналітиком ГО «Центр UA» Ігорем Мошенцем, адже вГО «Центр UA» зробили великий аналіз дій президента України з моменту інавгурації.
Вікторія Єрмолаєва: Що президент Зеленський встиг зробити чи пообіцяти за перший місяць?
Ігор Мошенець: Можна виділити три основні тенденції: кадрові призначення, протистояння з парламентом та дипломатичний фронт і вже певні окремі проблеми на ньому.
Одне зі скандальних призначень – глава Адміністрації президента Андрій Богдан. Це і з приводу професійного минулого Богдана, який працював адвокатом, і серед його клієнтів був олігарх Ігор Коломойський. Але основним пунктом звинувачень було те, що Андрій Богдан підпадає під дію закону про люстрацію, оскільки він працював на посаді уповноваженого з антикорупційної політики в уряді Миколи Азарова. Але Володимир Зеленський зробив переформатування Адміністрації президента – змінив Адміністрацію на Офіс президента України, тобто фактично було створено новий орган, і тепер посаду, на яку призначено Андрія Богдана, не підпадає під дію закону про люстрацію.
Напевно, найбільш суперечливим було призначення Івана Баканова на посаду першого заступника голови СБУ. Це друг дитинства Зеленського, очільник студії «Квартал-95» і колишній керівник партії «Слуга народу». Він юрист, але не має досвіду роботи в безпекових службах. І за це до нього було достатньо багато претензій, адже наразі Баканов фактично очолює Службу безпеки України, оскільки пан Грицак пішов у відпустку, і виконувачем обов’язків є пан Баканов.
Також ми бачимо, що частина друзів Зеленського по шоу-бізнесу йдуть від партії «Слуга народу», але переважно по мажоритарці.
Ясно, що стосунки з парламентом не склалися із самого початку, оскільки одразу на самій інавгурації Володимир Зеленський оголосив, що він достроково розпускає парламент. Це рішення було юридично спірним, але Конституційним суд України підтримав його.
Якщо подивитися на законодавчу активність Володимира Зеленського, то він є достатньо активним, навіть дуже активним, якщо порівнювати з його попередниками. З 20 травня і до сьогоднішнього дня від 15 разів звертався до Верховної Ради, подав 9 законопроектів і 6 проектів постанов про призначення чи звільнення з різних посад. Але поки парламент не підтримав жодної його пропозиції, більшість не було включено навіть до порядку денного.
Якщо розглянути те, про що законопроекти нового президента, то ми чітко можемо виділити три групи.
Перша група – виборчі законопроекти, які пов’язані з організацією дострокових виборів: законопроект, який регламентує процес державних закупівель, розкритикований законопроект про зміну виборчої системи і законопроект, який спрощує окремі процедури, аби всі військовослужбовці змогли проголосувати.
Друга група – антикорупційний пакет законопроектів, якими він намагався реалізувати те, що було написано в його програмі. А це законопроекти з приводу імпічменту, з приводу повернення активів, здобутих корупційним шляхом, та законопроект щодо забезпечення персонального голосування депутатів, тобто щодо боротьби з так званим кнопкодавством.
Третя група законопроектів, поданих президентом, стосується енергетики. Це законопроекти з приводу відтермінування переходу до ринку електроенергії, законопроект про зниження ціни на електроенергію та законопроект про корегування умов так званого «зеленого тарифу» щодо відновлюваних джерел енергії.
Цей певний холод між парламентом і президентом може бути використаний в політичних цілях в рамках передвиборчої кампанії і обома сторонами. Тобто, з одного боку, не ставлячи законопроекти Зеленського на голосування, Верховна Рада демонструє, який, мовляв, президент некомпетентний, а з іншого боку, президент може казати, що Верховна Рада блокує його ініціативи.
З самого початку було зрозуміло, що в президента з цим можуть виникнути проблеми, адже біля президента в основному фахівці з внутрішньої політики. Ми не бачимо в його команді міжнародних дипломатів або майже немає фахівців у міжнародній політиці.
І вже сталося два прецеденти. Перший – із політичною кризою в Молдові, коли у червні в Молдові було два уряди, і більшість країн підтримало новий продемократичний уряд, а Україна не висловила своєї офіційної позиції з цього питання. І це прецедент.
Друге – повернення Росії в ПАРЄ. І тут ми теж не побачили якогось лідерства президентства в цьому питанні, і була навіть критика від нашої української делегації в ПАРЄ, що вони хотіли зустрітися з представниками Адміністрації президента, але їм це не вдалося.
Тобто поки в міжнародній політиці немає конкретних осмислених дій, які б виникали на кризові ситуації.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.