Як розвідник став квітникарем на Львівщині

Андрій Дробіт провів півтора року на фронті: заходив у тил бойовиків й уважно та терпляче збирав інформацію. Повернувшись додому, розвідник із Львівщини вирішив боротися із постравматичним синдромом власною справою. Побачивши приклади успішних побратимів, і сам створив бізнес — тепер разом з дружиною вирощує квіти.

Еустома, лізіантус або ж у народі ірландська троянда  – ця квітка родом із Америки. На одній гілочці може розквітати до двох десятків бутонів, а зрізана квітка не в’яне два тижні. Ця рослинка дуже вибаглива – потребує особливої температури й вологи. На Львівщині, у невеликому селі Вислобоки, її почав вирощувати не професійний садівник, а колишній  розвідник Андрій Дробіт.

«Хотілося відкрити свій бізнес і ми шукали різні напрямки. Були на зустрічі атовців, які вже мають свій бізнес, розказують, діляться досвідом. Микола Стецьків займається полуницею у теплиці. Ми теж захотіли займатися у теплиці (полуницею — авт.), але поки ми її збудували минулого року дуже скоро випав сніг, не встигли нічого посадити», — пригадує Андрій.

Після того, як Андрій з дружиною не встигли посадити полуницю, вирішили вирощувати квіти. Ідею підказали односельці.

«Тут дорога, люди ходять, бачать весь час і кажуть: «А що в теплиці буде рости?». Ми відповідаємо, що полуниця, а вони: «Ми думали квіти». Так одні, другі, треті, п’яті. І ми з жінкою подумали: «Може, ми справді маємо квітами займатися, і люди самі підказують, що їм треба», — розповідає Дробіт.

На місці, де зараз квітне 6 тисяч саджанців різних кольорів, ще рік тому було поле. Аби розпочати бізнес, подружжю довелося вкласти 6 тисяч доларів із власних збережень. Отримати кредит у банку пара не змогла. Теплицю теж робили своїми силами. Про технології й умови для вирощування квітів читали в інтернеті й дізнавались від знайомих. І вже на День незалежності отримали перше замовлення. Районна рада замовила 17 кошиків квітів для пам’ятників загиблим бійцям. Тоді дружина Андрія Альона робила кошики до 5-ої ранку. За одну ніч навчилася робити кошики, а за тиждень – букети. Так самостійно опанувала фах флористки.

Коштують її роботи дешевше, аніж в магазинах. Одна гілочка еустоми — 25 гривень, у той час як в крамницях — 50. Замовлення приймають через Інтернет й доставляють їх самостійно.

Головне для Альони, що після війни чоловікові захотілося створити бізнес саме на батьківщині — у Львівській області.

«Цей період був дуже довгим для нас з донькою — далеко не півтора року. Тому ми були дуже щасливі, що він вже повернувся і нарешті ми вже разом. Навіть не хочеться розлучатися на довгі періоди, і ми вирішили започаткувати щось тут в Україні, а їхати кудись шукати своєї долі», — розповідає Альона.

Якості розвідника стали у нагоді і в мирному житті, жартує Андрій. Доглядати за ірландською трояндою краще вдосвіта, коли немає сонця. Так він виконував операції і на фронті.

«Глибинна розвідка — це трішки інше, ніж бої, це інше, ніж нуль, ніж перша лінія. Удень ми спали в траві чи в посадці (де вийде), а працювали тільки вночі. Ішли, наприклад, три доби —зробили розвідку, задачу виконали і поверталися назад», — розповідає про Андрій про роботу розвідника.

На передовій Андрій був протягом 15 місяців — увесь 2015 рік й частину 2016-ого. Де саме і в якій бригаді служив, говорити не захотів, адже його побратими і досі воюють на фронті. Лише скромно показує десяток медалей — більшість за вдало виконані операції. Та найважливіше, що йому дала війна, — це внутрішні зміни.

«Ти не цінуєш життя до цього. Тобто живеш собі та й живеш. Усе влаштовує, сім’я є. Просто, коли ти бачиш там багато смертей, то розумієш, наскільки життя важливе, що його треба прожити, як кажуть, вичавивши все з життя», — каже Андрій.

Тепер подружжя мріє відкрити власний магазин і сподівається, що вже наступного року покриють витрати і почнуть працювати в плюс.

Ірина Саєвич. Львів. Громадське радіо.