Як змінюються потреби в лідерських якостях зі зміною влади в Україні?

Як змінюються потреби в лідерських якостях зі зміною влади в Україні?

Які лідерські навички та якості потрібні діловим людям у цьому політичному і бізнес-сезоні?

На що треба звернути увагу, ми проговорили з професоркою, академічною директоркою Единбурзької бізнес-школи Наталією Кривдою.

 Наталія Кривда

Наталія Кривда: Лідерські якості потрібні не тільки тим, хто працює в сфері бізнесу, а й всім. Сьогоднішній час потребує від людини активної позиції, вміння приймати рішення, потребує якоїсь відповідальності, в цьому сенсі лідерські якості – це неодмінна якість, які має бути присутня в людині.

Андрій Куликов: Ми спостерігали  — хто з захопленням, хто з недовірою, хто – із осудом, за тим, як вів президентську кампанію нинішній президент, потім – його політична сила. І тут виступили на перше місце деякі якості, які раніше не так яскраво проявлялися. Для мене одна з якостей, завдяки яким перемогли Зеленський та його команда – це зухвалість. Наскільки вона потрібна?

Наталія Кривда: Як би ми не ставилися до нинішнього президента, він — президент, і повага апріорі присутня в наших судженнях, і він і його команда проявили лідерські якості.

Андрій Куликов: І зокрема брак поваги до інших, і до тоді чинного президента.

Наталія Кривда: Очевидно, це є прикметою часу, і це каскадується від першої особи на всі рівні побудови організації, держави. Це одна з дуже серйозних речей – рольові моделі, те, як поводить себе лідер, це стає етосом – нормою поведінки людини. Етос – це спосіб життя, це той набір якісних характеристик, які ми дозволяємо собі здійснювати у всьому – від побуту до найсерйозніших дискурсів, це те, як ми живемо, як ми вважаємо прийнятним, можливим коректним по відношенню до себе та інших людей.

Щодо лідерських якостей або зухвалості, то я б відмітила командну роботу. Сьогодні абсолютно точно червоною ниткою проходить ідея про те, що часи героїчних лідерів пішли в минуле, сьогодні працюють команди, і чим сильніше організація або держава виробляють цю сукупну лідерську функцію, тим успішнішим буде бізнес, команда, нація, держава тощо.

  • Часи героїчних лідерів пішли в минуле, сьогодні працюють команди

Андрій Куликов: Лідер – це ватаг або вождь. Наскільки лідерство і вождізм співвідносні? І наскільки за наших умов є небезпека переростання лідерства у вождізм?

Наталія Кривда: В традиції українського мовлення і нашого розуміння світу вождізм корелюється з чимось негативним. І як правило, ми з вами пов’язуємо вождізм з темною харизмою, з особистісними якостями людини, які приваблюють, але людина ця веде не в той бік. Вождізм – несимпатична якість, з моєї точки зору, тоді як лідерство абсолютно необхідне. Хочу згадати дуже актуальну теорію професора університету міста Хайфа Міши Попера, який говорить, що є три типи лідерських стосунків. Взагалі сьогодні всі визнають, що ключовою ознакою лідерства є наявність послідовників, і ви не лідер, якщо ви дивитеся назад, а за вами немає нікого. Ваші послідовники і є ваш лідерський капітал.

Андрій Куликов: А якщо не озиратися назад, і тобі байдуже – є за тобою хто чи немає?

Наталія Кривда: Тоді ви не лідер, тоді ви одинак, який йде по дорозі і не знає, що відбувається за його спиною.

Отже три типи стосунків. Перший – регресивні. Це такі стосунки між послідовником і лідером, коли лідер є конструкцією проекцій, конструкцією бажань своїх послідовників. Послідовники хочуть бачити в своєму лідері якісь якості, і він віддзеркалює їх. Як правило, такі стосунки не ведуть до хороших результатів, і вони стають тим простором, де зустрічається бажання віддзеркалювати і бажання пошуку своїх особистих страждань, провалів, фейків в іншій людині. До першого типу стосунків відноситься Гітлер після першої світової війни. Він віддзеркалив потребу німців в компенсації почуття власної гідності.

Другим типом стосунків є символічні стосунки, коли лідер є символом певних цінностей. І послідовники підвищують власну самооцінку, ототожнюючи себе. Такими лідерами в таких стосунках з послідовниками були Черчилль або Лех Валенса. Коли нація потребує ідентичності, тотожності, з’являється лідер, який і уособлює ці характеристики. На превеликий жаль, дуже часто,  коли ситуація змінюється, послідовники не вибирають цього лідера знову.

Третій тип, який вважається сьогодні теоретиками найбільш продуктивним типом стосунків між лідерами і послідовниками, є так звані стосунки розвитку. Це тоді, коли лідер сприяє розвитку найкращих якостей своїх послідовників. Він не віддзеркалює їх бажання, він не символізує для них щось, що важливо з точки зору захисту їх ідентичності, він фактично виконує таку батьківську функцію, коли він вирощує найкраще в своїх послідовниках, і вони разом йдуть до успіху. Це ідеальна модель. Тут прикладів дуже мало, наука говорить, що таким типом лідерства було лідерство Нельсона Мандели.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі. 

Як змінюються потреби в лідерських якостях зі зміною влади в Україні?
0:00
/
0:00

Останнi новини