Фото: прес-служба ВМС України
Експерти з міжнародного права Антон Кориневич та Микола Гнатовський коментують інцидент поблизу Керченської протоки та реакцію міжнародної спільноти на нього.
Ведучі програми«Громадська хвиля» розпочали обговорення засідання Радбезу ООН та оголошення воєнного стану з питань до юриста-міжнародника Антона Кориневича.
— В системі Організації Об’єднаних Націй саме Рада Безпеки є тим єдиним органом, який уповноважений приймати рішення стосовно захисту миру і безпеки у світі, тому те, що ці питання обговорюються там, логічно, хоча ми розуміємо, що практичного результату досягти досить важко. Ми можемо констатувати, що резолюції Генеральної асамблеї ООН щодо територіальної цілісності України, стану захисту прав людини, окупації Криму і міста Севастополь — це дуже потужні аргументи. Ми дуже часто чуємо критику, що вони не мають прямої юридичної сили, але з іншого боку, вони є обов’язковими для всієї системи ООН, тобто жоден орган ООН не може сказати щось інше, ніж те, що написано в резолюції Генасамблеї. Крим для всієї ООН є Україною, Севастополь є Україною, РФ вчиняє окупацію. Це все важливі факти. Те, що Україна збирає це «портфоліо», логічно, це потрібно робити. На Радбезі це зачитується, цитується, на це робляться посилання.
— Українські затримані моряки є військовополоненими. Між Україною та РФ існує правовий режим міжнародного збройного конфлікту щодо ситуації в Криму, у місті Севастополь. РФ є державою-окупантом цих адміністративно-територіальних одиниць України. Окупація — це тимчасовий стан, вона не означає переходу суверенітету чи титулу на землю чи ще на щось. Окупація — єдиний випадок, який визнається збройним конфліктом, навіть якщо не було жодного збройного спротиву. Все цивілізоване міжнародне співтовариство визнає, що Крим — це Україна, що Крим є тимчасово окупованою РФ територією України. Все, що відбувається в водах біля Криму, підпадає під цей правовий режим.
Те, що ми мали інцидент на морі біля Керченської протоки, коли кораблі були атаковані кораблями прикордонної служби ФСБ РФ і потім взяті на абордаж, є класичним випадком прямого бойового зіткнення в межах міжнародного збройного конфлікту. Всі тези про «незаконне порушення кордону» не мають ніякого юридичного підґрунтя. Це було пряме бойове зіткнення. РФ мала право затримати українських військовослужбовців з метою обмежити їхню участь у збройному конфлікті, але вони мають право на статус військовополоненого. Українських військових у цій ситуації не можна судити за будь-які дії, пов’язані з участю у збройному конфлікті, тому всі ці процеси є порушенням того, як міжнародне гуманітарне право визначає поводження з військовополоненими.
— Ми говоримо про те, що держава-окупант повинна нести міжнародно-правову відповідальність за порушення цих зобов’язань, але, на жаль, нам сьогодні досить важко уявити, де ця міжнародна відповідальність може відбутися. Очевидно, що дані потрібно збирати. Мені здається, що абсолютно правомірною і логічною, прагматичною ж реакція українських правоохоронців, зокрема Прокуратури АРК, яка зреагувала і в контексті порушення прав військовополонених прийняла дуже вчасне рішення. Україна повинна збирати «портфоліо» проти РФ. Коли воно зіграє, куди ми його подамо, наразі важко уявити. Але про те, що це порушення, потрібно заявляти, це може стати підставою для нових санкцій. Я майже впевнений, що це буде підставою нових санкцій.
Я думаю, що Міністерство закордонних справ має заявляти про це всім міжнародним організаціям, членом яких є Україна. Можна працювати з органами, які є нейтральними та неупередженими, які можуть бути посередниками. Наприклад, можна звернутися до Міжнародного Комітету Червоного Хреста, нехай вони відреагують на це.
— Воєнний стан як статус є важливим для держави, для її національно-правового регулювання. Це історія про внутрішню політику, про те, як держава буде гарантувати безпеку в тих регіонах, де, на думку держави, потрібна додаткова увага. Для міжнародного права питання міжнародного та не міжнародного конфлікту є питаннями факту. Якщо ми подивимося на точки зору всіх міжнародних організацій, всіх міжнародних установ, які щось говорили про Крим, про Донбас, то ми побачимо, що вже з 2014 року і там, і там застосовується правовий режим збройного конфлікту, є застосування міжнародного гуманітарного права. Українські правоохоронці це знають, вони застосовують міжнародне гуманітарне право, українські військові знають, що міжнародне гуманітарне право до них застосовується. В професійних середовищах це питання давно зняте.
— Ті виступи, які ми чули, зрештою зводяться до того, що ніхто не хоче подальшої ескалації, ніхто не хоче великої гарячої війни, це об’єднує всіх. Це об’єднує тих, хто належить до табору безумовних друзів України, тих, хто належить до табору нейтральних держав, навіть тих, хто трохи схиляється чи має симпатії до РФ. Це застереження насамперед РФ про те, що міжнародне співтовариство не толеруватиме подальшу ескалацію дій з боку РФ. В цьому сенсі рішення про скликання Ради Безпеки, те, що це обговорення відбулося, позитивно.
Другий момент стосується цього обговорення і міжнародної реакції на ситуацію загалом. З 2014 року, з того часу, як почалася окупація Криму, навіть до того, як почалися воєнні дії на Донбасі, розпочато міжнародний збройний конфлікт між Україною та РФ. З точки зору міжнародного права він не припиниться до того часу, поки окупована територія України не повернеться під контроль українського уряду. Це треба розуміти, тому всі ці женевські конвенції діють в повному обсязі у відносинах між РФ та Україною.
Попри це, світ постійно має тенденцію забувати: ви там дуже активно не воюйте. Але тут дійсно є конкретний випадок відвертого, відкритого, задокументованого, зафільмованого нападу збройних сил однієї держави на збройні сили іншої держави — військового корабля РФ на військовий корабель України. Це третій випадок, коли РФ відверто застосовує збройну силу проти України. Це нагадування всьому світу, що цей збройний конфлікт є, що його не можна не помітити. Це позиція, яку озвучили представники Генерального секретаря ООН на засіданні Ради Безпеки. Вона показує адекватну кваліфікацію збройного конфлікту всією системою ООН, що так не сподобалося представнику РФ.
— Тут є свої «за» і «проти» цього рішення. Можна було б оголосити воєнний стан в Криму, щоб зайвий раз нагадати про ситуацію. З іншого боку, я думаю, що питання оголошення воєнного стану в цьому плані максимально практичне. Це питання національної політики України й того, як вона забезпечує свою обороноздатність. Зрозуміло, що ніяких мобілізаційних дій Україна при всьому бажанні в Криму організувати не може.
Треба не забувати, що на території АРК вже діє особливий правовий режим, встановлений законодавством України. Це правовий режим окупованої території. Діє законодавство про забезпечення прав і свобод громадян в умовах військової окупації Криму Російською Федерацією.
Коментар Антона Кориневича
— В цій ситуації РФ має зобов’язання визнавати цих людей військовополоненими. Воєнним злочином це може бути, якщо ми говоримо про неналежний суд, незабезпечення належного правосуддя.
Думка Миколи Гнатовського
— Може йтися про порушення права на справедливий суд, що може розглядатися як серйозне порушення Третьої Женевської конвенції. Міжнародне гуманітарне право передбачає, що його порушеннями (а отже воєнними злочинами) є різні способи неналежного поводження з військовополоненими. Ці способи мають бути достатньо драматичними — катування чи позбавлення життя, не дай Боже. Про це наразі інформації немає.
Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.