Які закони вважають необхідними у фракції БПП, а які ні? Розмова з Ігорем Кононенком

Перший заступник голови фракції БПП у Верховній Раді Ігор Кононенко розповів про підсумки сесії Верховної Ради.

— Добігає кінця робота сесії Верховної Ради. Що скаже перший заступник голови найбільшої фракції про результати?

— Дійсно, п’ятниця — останній день, день чергової сесії Верховної Ради. Якщо підбивати підсумки, можу сказати, що сесія була досить продуктивна. Це означає, що ми працювали та отримали необхідні результати.

Уже у попередньому, 2018 році, бюджетний процес розпочався вчасно. В цілому бюджет був проголосований 22 листопада, такого у Верховній Раді ще ніколи не було. Пам’ятаємо, що ще 3 — 4 роки тому була традиція, що бюджет голосувався під ялиночку, майже наприкінці грудня, в останні дні. Ми починали наше скликання Верховної Ради у 2014 році, якщо я не помиляюся, так само під ялиночку.

Вже третій рік бюджет голосується завчасно. В цьому році це було навіть не на початку грудня, а в листопаді. Це було пов’язано передусім із синхронізацією з Міжнародним валютним фондом. МВФ прийняв рішення щодо виділення чергового кредиту. Перший транш ми отримали наприкінці 18-го року, два транші по 1,3 мільярда маємо отримати вже в цьому році. Вперше за 5 років, наприкінці 2018 року, резерви Національного банку досягли цифри 20 мільярдів доларів. Ми увійшли у 2019 рік зі стабільною макрофінансовою ситуацією. Попри те, що рік буде досить турбулентним політично, коли є фінансова стабільність, ми спокійно дивимося в цей рік і маємо надію, що пройдемо його спокійно.

— Ви сказали (принаймні я так вас почув), що ухвалено всі необхідні законопроекти. Це означає, що закон про скасування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення не є необхідним? Це означає, що конституалізація кримськотатарської національної автономії не є необхідною? Що ще не є необхідним?

— Тут ви мене неправильно зрозуміли. Якщо казати, що всі необхідні, то це програма максимум. Якщо ми будемо порівнювати нашу Верховну Раду з європейськими парламентами, середня цифра обговорених і прийнятих законопроектів в парламентах Європи складає 40—50, максимум 60 за рік. У нас на сесійний тиждень, 5 робочих днів, як правило, в порядку денному до 40 законопроектів, з них ми встигаємо розглянути 22 — 25, іноді 28. Результативність українського парламенту досить висока, якщо говорити виключно про цифри, але й завдання у нас інші, ніж в Європі зі сталою демократією, зі сталим законодавством. Чи є речі, які ми не розглянули? Звичайно, є. Ми суспільству винні й будемо наздоганяти на наступній сесії.

— Чи не тому ті два питання, які я назвав, не розглянуті (про мораторій розглянуто, але не скасовано), що є надто дражливими в передвиборчий період?

— У мене особливе ставлення до мораторію на землю. Точно понад 10 років Верховна Рада кожен рік його подовжує. Я особисто жодного разу  за це подовження не голосував.

Я вважаю, що люди, які голосують за подовження мораторію, таким чином замороження прийняття законопроектів, пов’язаних з ринком землі, ховають голову в пісок, не розв’язують це питання. Сказати, що на сьогодні ми, голосуючи мораторій, якимось чином захищаємо громадян України, не можна. На сьогодні існує сірий ринок землі, коли є великі компанії, які не є власниками землі, але вони орендують паї. По суті це така прихована, «схемна» напівприватизація, часткова приватизація землі.

Я вважаю, що було б чесно взятися за розробку справедливого механізму впровадження ринків землі в країні. Звичайно, має бути багато запобіжників, які захищають населення України. Передусім має бути чіткий законопроект щодо оцінки землі, щодо запобіжників, яким чином конкретний селянин не може отримати за свій пай менше, ніж конкретну розрахункову цифру або формулу. Це також запровадження механізму обороту та багато інших питань. Я вважаю, що чеснішим було б проголосувати.

На сьогодні голосування мораторію нічого не дає, це суто політичний крок. В попередніх голосуваннях чітко записано, що ринок землі починає працювати, коли й перелік законопроектів, які ми не розглядали та не прийняли. Я вважаю, що чесніше було б, якби парламент визначив дедлайн і почав працювати над цими законопроектами, прийняв їх, звичайно, в широкій дискусії з Асоціацією фермерів, з іншими організаціями, які опікуються селянами та сільським господарством.

— Рефат Чубаров, коли був у студії Громадської хвилі, сказав, що з кримськотатарською національною автономією зволікати не можна. Яке ставлення у Верховній Раді, зокрема у фракції БПП, до цього питання?

— Рефат Чубаров — мій колега по фракції, я з великою повагою ставлюся до його позиції. Фракція підтримує, що це питання потрібно розглянути. Якесь рішення має бути прийнято. З урахуванням того, що це рішення політичне, воно буде мати міжнародний резонанс, для мене особисто (я як перший заступник орієнтую фракцію на це) буде важлива позиція Міністерства закордонних справ, пана Клімкіна.

— Пана Кононенка часто називають «сірим кардиналом» у фракції БПП, в українській політиці. Чому останніми днями підвищилася ваша медійна активність?

— Моя закритість — це міф. Це можна простежити з 2014 року, коли я почав працювати в парламенті. І ті інтерв’ю, які я давав, ті ефіри, на які я ходив. Медійна активність не основне моє завдання. Я як перший заступник керівника найбільшої фракції в парламенті багато опікуюся організаційними питаннями, є розподіл обов’язків фракції. У фракції є інші спікери та медійні особи, хоча я ніколи не відмовлявся від конструктивних ефірів. Єдине, що я не люблю ходити на телевізійні шоу, бо сидіти 4 години в ефірі у мене просто немає часу.

Що стосується підвищення або зниження публічної активності, то все залежить від конкретного часу і тих тем, які сьогодні цікавлять суспільство та обговорюються. Я завжди відкритий у спілкуванні з економічних питань, бо я людина, яка прийшла з бізнесу, вважаю, що це ті питання, в яких я розбираюся.

— І людина, яка залишається в бізнесі.

— На сьогодні ні, я народний депутат.

— Але це ж не назавжди?

— Звичайно, не назавжди, я абсолютно не тримаюся за крісло, як деякі народні депутати. Я вважаю, що ті речі, які ми робили та робимо в парламенті, на користь країні. У мене є фонд «ВІК». Це юридична особа, в якій сконцентровані всі мої активи.

— А банк?

— Акції банку особисто на мені. Це згідно з чинним законодавством, акції банку не можуть бути на фондах. Ці активи за 4,5 роки ніяким чином не змінилися. Сьогодні я політик, а завтра буде завтра, але у мене немає ніяких проблем повернутися в бізнес і займатися іншими питаннями.

— Слухач питає: «Пане Ігорю, ви за ринок землі, добре. Земля, на якій хата. Ви продайте хату, як ви будете жити без хати?»

— Коли говоримо про впровадження ринку землі, то існує багато легенд і страшилок, які розповсюджують політики-популісти. По-перше, ринок землі не стосується землі, яка є під домоволодіннями й землі, яка є в приватному користуванні біля домоволодіння. Мова завжди йде про ринок сільськогосподарських земель комерційного призначення, там, де вирощуються зернові або інші культури для продажу. Якщо це хата і земля біля хати — це зовсім інша категорія.

Інша страшилка про те, що «маєш продати». Можеш продати, а не зобов’язаний, маєш право продати й можеш купити.

Третя страшилка про те, що у вас якимось чином заберуть землю. Я ж почав з того, що перший закон, який ми маємо в межах запуску закону проголосувати, це питання запобіжників і захисту громадян в процесі формування ринку.

—  Ще питання: «Мене дивує дезорганізованість стосовно інтернету, людей накручують. Чому Держтелерадіо курує книговидання?»

— Я не є фахівцем у цьому питанні. Стосовно інтернет-простору можу прокоментувати, що дійсно, я вважаю, у нас є проблеми. За невеликі кошти можна на сайті опублікувати будь-яку інформацію і не нести за це жодної відповідальності. Я вважаю, що це проблема, передусім журналістів. Людина, яка читає це, перестає вірити всім ЗМІ. Це не проблема політиків, і не політики ініціюватимуть якісь обмеження, я вважаю, що це передусім проблема ЗМІ, журналістів, які мають вийти з ініціативою і звернутися до політиків.

— Також слухачі питають про інтерв’ю Голованову, NewsOne, яке вийшло на «5-му», про вартість виробництва цього фільму.

— Доволі часто звертаються щодо різних інтерв’ю. Зараз став популярним «день з політиком». Це популярно не тільки в телевізійних каналів, а й в інтернет-видань, багато інтернет-видань це практикують.

Минулого року до мене звернулася компанія GOODMEDIA, яка запропонувала зробити проект. Я спочатку відмовився, але, коли ми поговорили, мене зацікавило те, що вони пропонують зробити проект про те, що я роблю, а не з провокативними питаннями чи спілкуванням на скандальні теми. Я погодився, ми зробили цей проект. На мій погляд, він непоганий. Я за нього нічого не платив, єдине, що віддав компанії всі права на використання цього фільму, як повністю, так і частково. Він вийшов досить чесний.

— Пишуть нам запитання: «Пану Кононенку від головного редактора сайту руху «Чесно». Чому обласний осередок БПП, який очолює Кононенко, вирішив «злити» 95-й округ фігуранту антикорупційних розслідувань Карплюку, колишньому меру Ірпеня, і дозволив його партійцям захопити владу в селищі Коцюбинське і в незаконний спосіб дерибанити бюджетні гроші».

— Я думаю, що людина, яка ставить питання, або не дуже інформована, або введена в оману деякими ЗМІ. Що стосується «злити» округ, я не розумію питання. У нас будуть президентські вибори, парламентські. Перед парламентськими виборами партія «Солідарність» і київська обласна партійна організація будуть визначатися і виставляти кандидатів на округи.

Я вас переконую, що ми виставимо кандидатів у Київській області на всі округи, це буде офіційний кандидат від партії. Я впевнений, що це не буде пан Карплюк, бо він не є членом нашої партії.

Що стосується Коцюбинського, то тут ситуація повністю навпаки. З ініціативи депутатів нашої фракції півтора року тому, якщо не помиляюся, були ініційовані дострокові перевибори в Коцюбинському. Представник нашої політичної сили стала головою сільради, але на жаль, більшості вона не тримала. Коли мова йде про розподіл бюджету, вирішує більшість.

— Є ще зауваження слухача про ціни: «Цибуля коштує, як турецькі апельсини».

— Я переконаний, що впровадження ринку землі збільшить конкуренцію в сільському господарстві. Збільшення конкуренції веде до зменшення ціни, зростання якості й кількості товарів.

— Яке ваше ставлення до того, що вимушено переміщені особи не можуть брати участь в місцевих виборах?

— Це питання до Центральної виборчої комісії. Я б до цього питання підходив дуже обережно. З одного боку, кожен громадянин України з українським паспортом має право брати участь у голосуванні. Завдання державних інституцій — забезпечити йому це право. З іншого боку, маючи дуже багато інформації щодо підривних дій РФ на нашій території, зокрема на окупованих територіях, якщо неконтрольовано дозволити громадянам з окупованої території голосувати, впевнений, що будуть технології, які використає РФ для фальсифікації виборів на тих чи інших територіях нашої країни.

— А сама Україна має імунітет від фальсифікації?

— Останні декілька виборів, починаючи з 2014 року, продемонстрували, що порушень як системи не було (звичайно, на кожних виборах є точкові порушення). З огляду на відкритість нашої системи і доступ ЗМІ до всіх процесів, я вважаю, що це неможливо.

— Наскільки ймовірно, що ви очолюватимете виборчий штаб БПП або Петра Порошенка на найближчих виборах?

— Я один раз очолював на національному рівні штаб партії «Солідарність» на місцевих виборах у 2015 році, але на президентських виборах я не планую.

— Самі не хочете чи не впоралися у 2015-му?

— Якраз у 2015 році ми показали непоганий результат, ми отримали перші місця у двох третинах областей України, отримали більшість голів обласних рад. Я якраз результатами 2015-го року задоволений. Єдине, що той закон, за який ми голосували до цього в парламенті, виявився на практиці не зовсім досконалим. Я впевнений, що його потрібно міняти.

— Однією з обіцянок політичних сил, які прийшли до влади у 2014-му, була зміна системи голосування на виборах до парламенту. Ми підходимо до виборів, а змін і не видно. Чому?

— Я вважаю, що ми маємо виконувати зобов’язання, відкриті списки мають з’явитися.

Але в чому тут проблема? У світі систем з відкритими списками понад 20. Той закон, про який я сказав, це теж закон з відкритими списками. Він так і фігурує. Це один з варіантів закону з відкритими списками. Те, що зараз пропонується у виборчому кодексі, я особисто не голосував, бо там невдала версія закону зі списками, там пропонуються регіональні списки. На мій погляд, регіональні списки — це регіональні партії, що є першим кроком до федералізації, а федералізація — це розвал і розкол країни. Я вважаю, що в наших умовах, тим паче в умовах війни, це небезпечно. За цю версію відкритих списків я голосувати не буду, але в цілому я підтримую ідею відкритих списків.

Навіть в межах чинного виборчого закону можна знайти компроміс, внести в нього зміни. Це можна зробити швидше, ніж новий закон. Ідея відкритих списків у варіанті, який не загрожує нашій країні, має право на життя, має бути реалізована.

— Зараз я прочитаю питання від слухача: «Пане Кононенко, ваш батько, професійний автомобіліст, був директором автобази «Укрпромінвест». Наведіть, будь ласка, лад на міжнародних перевезеннях».

— Я розумію, про що йде мова. В моїй нинішній іпостасі це питання більше не до мене, а більше до Міністерства інфраструктури. Я знаю ті проблеми, які існують. Перша проблема — відсутність системної роботи над отриманням дозволів для перевізників у країни Європи, їх завжди бракує, за один день цю проблему не вирішити. Тут потрібно на рівні міністерства професійна щоденна робота із зарубіжними партнерами, щоб рік за роком кількість таких дозволів збільшувати. Друга проблема, яку я знаю, це робота трансбезпеки, яка сьогодні дійсно не на рівні. Ми пам’ятаємо, що під Кабміном були відповідні акції, перевізники вимагали зняття керівника трансбезпеки. Я безпосередніх важелів впливу на цю ситуацію не маю.

— Слухачка питає, чому депутати не ходять на роботу, а мандати у них не забирають.

— Я тут підтримую слухачку. Депутати різні, більшість ходять і беруть участь в роботі. Як людина, яка відповідає за дисципліну фракції БПП, підтримую цю ідею. Ми вже обговорювали з групою депутатів ініціювання змін до регламенту, щоб посилити відповідальність за роботу або нероботу депутатів Верховної Ради.

— Слухач питає, чи правда, що з Томосом Порошенку Варфоломій надав титул рівноапостольного Петра.

— Звісно, що це неправда. Це чутки, які розповсюджуються, я б сказав, прихильниками Московського патріархату. Але я вважаю, що те, що створена єдина помісна православна церква України — це дійсно історична подія.

— Слухачка питає, чому у минулому і в цьому році з суспільного мовника зняли фінансування.

— На мій погляд, з урахуванням того, яким чином формувався бюджет (у співпраці з МВФ, були чіткі маяки щодо дефіциту бюджету й інших показників), він збалансований. Сума, виділена на Суспільне мовлення, безпрецедентна, навіть якщо ми навіть порівняємо з комерційними каналами. Якщо ще подивитися, що популярність Суспільного мовлення зараз бажає кращого, то я думаю, що ті 750 мільйонів гривень, які виділили (якщо вони будуть ефективно освоєні менеджментом і керівництвом), то ми побачимо до кінця року Суспільне мовлення з іншими рейтингами. Якщо частка Суспільного мовлення до кінця року досягне хоча б 4%, то я вважаю, що це буде ключовим аргументом для того, щоб в наступному році збільшити фінансування вдвічі.

— Чому у вас така низька законотворча активність? Наводять, що ви є співавтором лише трьох законопроектів.

— Я є співавтором більшої кількості законопроектів, понад 10, але проголосованих і підписаних президентом серед них лише 3. Я жодного разу не підписав законопроект просто для кількості. Я є реальним співавтором тих трьох законопроектів, які підписав. Я ніколи тут не напрацьовував статистику.

— Кононенко, звісно, великою мірою міфологізована людина. Крім того, вас ще вважають грозою українських міністрів. Які у вас зараз відносини з Кабінетом міністрів?

— Нормальні робочі відносини. Я не знаю, звідки ця…

— З інциденту з Айварасом Абромавичусом.

— Якщо говорити про інцидент з Абромавичусом, то прийде час, мабуть, коли я вже не буду політиком, я думаю, навіть тоді буде цікаво, хто це організував, які кошти на це були витрачені й чому, але в результаті це виявилося бульбашками. Тим паче, що на сьогодні я виграв всі суди в Абромавичуса.

Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.