Найважливіші події тижня обговорюємо з кандидаткою юридичних наук, засновницею освітньої платформи NPG (Нова політична генерація) Іриною Сєровою.
Формула – це чіткий алгоритм дій. Чи є такий чіткий алгоритм в так званій «формулі Штайнмайєра»? Ні, немає. Бо всім відомо, що це словосполучення виникло завдяки журналістській спільноті, яка тоді так красиво назвала, що на Мінських перемовинах Штайнмайєр з голосу просто запропонував певну логіку дій, але не чітку послідовність. Росія зараз просто намагається, щоб ця послідовність була зафіксована на папері для того, що потім цим папером трясти на всіх міжнародних майданчиках і вимагати саме цю логіку виконання зобов’язань України. Зрозуміло, що Україна на це не хоче зараз йти, тому що це абсолютно не в наших інтересах, бо вимагають дуже не корисні для нас речі. Тому, якщо немає формули, то що ми можемо зараз обговорювати на рівні МЗС та рівні експертного кола? Тільки власні якісь видумки чи позиції. Це питання навіть трохи пов’язане з певним невіглаством в інформаційній сфері і навіть серед експертної середи. Але ключова проблема – це відсутність чіткої зафіксованої на всіх щаблях української влади позиції — як ми бачимо ці червоні лінії, на які поступки ми готові йти, а на які ми не підемо за жодних умов. Цього, на жаль, немає. Бо ми бачимо і в заявах президента Зеленського, і в заявах нашого очільника МЗС Пристайка інколи контраверсійні і протилежні одне одному висловлювання. В цьому і проблема. Можливо, це намагання пробігти між крапельками, але зараз важливо, як на мене, не плодити якісь «формули», як Пристайко намагався робити на форумі YES, а чітко сказати міжнародній спільноті: «Шановні, ми бачимо це так і так, а цих червоних ліній ми не переходимо».
Досягти миру можна двома шляхами – або перемогою або капітуляцією. Питання в тому, як це буде представлено. Якщо зараз спитати соціологію про те, чи розуміють люди, про що йдеться, ті, хто хочуть миру, скажуть, що ми віримо президенту, ті, хто не вірять, скажуть, що також хочемо миру. Чим більше зараз дискусій навколо цього, тим більший люфт для дій президента, і для Російської Федерації, і для наших міжнародних партнерів.
Мир не може бути реалізований так швидко. Це пастка популіста. Популіст – це людина, яка завжди обіцяє те, що хоче чути суспільство. Але коли популіст стає владою, він часто стикається з об’єктивними умовами, які він навіть не усвідомлює, коли він до тієї влади йде. Тому і пан Зеленський зіштовхнувся з тим, що миру не так вже і легко досягти, як він обіцяв. «Просто треба перестати стріляти» — це була пряма цитата пана Зеленського, і це яскравий популізм.
Зараз кажуть, що це було зроблено заради того, щоб показати, який Аваков ефективний. Але ми не знаємо цього, в нас немає доказів. Ми маємо розуміти, що ми зараз живемо в такий період пост-правди, де шоу більше доцільне, ніж якісь конкретні дії у владі, у правоохоронних органах і так далі. Тому ми маємо поставити собі питання – чому так проводилася ця операція? Будь-який експерт, будь-який правоохоронець, який добре знає тактику поводження поліцейських під час таких подій, ставить собі питання – а чому саме так? Дії поліцейських – це або повна профнепридатність, або повністю режисерські дії. Для кого це потрібно? Нехай суспільство робить висновки.
Президент Колумбії на форумі YES сказав, що велика помилка влади будь-якої країни в тому, що вона не розмовляє з військовими. Для того, щоб досягнути миру, треба залучати військових для переговорів для того, щоб вони давали свої поради. Це дійсно дуже серйозна річ. Що зараз в нас відбувається в суспільстві? На мій погляд, зараз наш ветеранський рух доволі відокремлений від спілкування з владою. Це не може не породити якісь певні соціальні зворушення, тому що ветерани – це і соціально активні громадяни, і люди, які велику частину свого здоров’я і життя віддали батьківщині, і вони просто так не можуть споглядати, якщо вони з чимось будуть не згодні. Спілкуватися з ними потрібно, девальвувати їх статус в суспільстві – це надто небезпечна ситуація. Це може викликати величезне обурення, і якщо підніметься рух ветеранів, за ними підуть мільйони громадян.
Можливо, ця ситуація з «терористом» — це спроба девальвувати статус учасника АТО. Якщо це так, то я дуже співчуваю тим, хто це придумав. Бо це не серіал, річ йде про зовсім інші пласти населення, і це може вибухнути будь-якого моменту.
Так побудована система безпеки США, що при телефонних розмовах, навіть якщо йдуть міжнародні перемовини, все одно є людина, яка ці перемовини фіксує, слухає і так далі. Це система запобіжників, яка існує в США. Так ось, тому розвіднику, який слухав ці розмови, попалася в аналіз телефонний дзвінок Трампа в Україну, невідомо, чи до Зеленського. І він вирішив на Конгресі довести до відома політичну спільноту Америки, що там пройшли кілька дуже серйозних перемовин, які можуть нанести удар національній безпеці США. А замовчування такого факту – це бути співучасником, в розумінні американців. І почав розкручуватися маховик. В листопаді 2020-го року в США будуть президентські вибори, і основні супротивники – це Трамп і Джо Байден. В Байдена є син, який має бізнес-інтереси в Україні, зв’язані з нафто- і газовою галуззю. Відповідно, цим хоче очорнити Байдена Трамп, і він хоче використати Україну для збирання компромату на сина Байдена, відповідно, на самого Байдена, і показати його американським виборцям як корупціонера. І він почав закликати українську сторону втрутитися в американські вибори. Це величезний злочин і може потягти величезні міжнародні наслідки для України. Як це може бути, зрозумів Порошенко, коли вони неофіційно підтримували штаб Клінтон на минулих виборах. До чого може призвести участь української влади у наданні цих компрометуючих відомостей? До того, що Україна просто залишиться сам на сам з Росією, і те, як закінчиться вся наша історія – це питання кількох днів. В Україні це розуміють і дуже обережно з цим поводяться. Що очікує пана Зеленського? 25 вересня він буде зустрічатися з Трампом, він летить до Генасамблеї, і там будуть доносити певну інформаційну стратегію України щодо вирішення нашої проблеми з війною. І тут хочеться запитати у пана Богдана – як ви тепер не будете нічого коментувати для міжнародної преси? Чому у Богдана? Бо він сказав, що нам преса не потрібна. Чи уникне пан Зеленський прямого контакту з зубрами міжнародної преси, які будуть на прес-конференціях? Не уникне. Йому треба буде робити заяви. Я дуже хочу вірити, що наша українська влада їде туди підготовленою, бо там буде як на мінному полі. Це може бути точка біфуркації, нами можуть грати зараз, як пішаками. І з цього може піти потім вирішення ситуації на Донбасі.
Коли немає чіткої роботи і позиції правоохоронних органів, завжди будуть інформаційні міфи, які будуть моделюватися різними сторонами. Є наразі три версії: що вона саме все зробила для того, щоб отримати політичний притулок в Британії; що це зробили люди Коломойського; що це прикрий випадок. Але так завжди буває, коли немає чіткого розслідування і інформації про нього. Скільки вже такого за п’ять років відбулося! Починаючи від вбивства Павла Шеремета, закінчуючи тим, як на Київщині розстріляли п’ятьох поліцейських. Поки не буде говорити закон, буде говорити хаос. І хаос говорить через інформаційну і політичну маніпуляцію. Те ж саме з ситуацією на мосту.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.