Співзасновниця громадської ініціативи "Голка" Ірина Федорів
Громадська ініціатива під назвою «Голка» стартувала на початку цього року у День Злуки. Її співзасновницями стали журналістки та комунікаційниці Ірина Федорів та Маргарита Ситник. Вони кажуть, що головна мета громадської ініціативи — це, так би мовити, «зшивати» представників різних секторів заради розв’язання важливих проблем. Зокрема, проблем нацбезпеки та боротьби з корупцією, уникнення авторитаризму, збереження курсу децентралізації в Україні та багатьох інших. Також серед завдань — згуртувати українців за кордоном заради відбудови і відновлення України.
«Голка» об’єднує представників громадськості, медіа, різних гілок влади, бізнесу та міжнародних партнерів задля захисту суспільно важливих цінностей та зміцнення української державності. Аби детальніше поговорити про мету та діяльність «Голки» журналістка Світлана Мялик запросила до розмови співзасновницю цієї громадської ініціативи Ірину Федорів.
— Як виник задум створення громадської організації «Голка»? Знаю, що ви запустили її разом з Маргаритою Ситник, теж журналісткою і комунікаційницею — для чого і для кого?
— Перед цим Новим роком дуже багато людей приходили до мене і казали, що давайте щось робити, щось створювати. Маргарита (Ситник — ред.) теж прийшла і запропонувала: давай об’єднувати наших людей за кордоном і щось робити з людьми тут (в Україні – ред.). Я кажу: “Боже, ну що ж робити?” Давайте зробимо громадську організацію, раз ви такі активні. Бо є дизайнери, які готові безкоштовно малювати, є автори, які готові безкоштовно писати тексти. Тобто гріх не об’єднати людей, які готові щось робити для країни. Ну, і в принципі нам допомогли із створенням сайту. Автори пишуть, дизайнери малюють, Марго (Ситник – ред.) комунікаційно допомагає. І ми вибрали для себе низку напрямів. Один з них – це нацбезпека, другий – це боротьба з корупцією і третій – це моніторинг [українського] законодавства на предмет нормальних і прозорих правил відбудови і відновлення. І працюємо зараз в цьому напрямку.
— Це дуже важливі й складні напрями, насправді. Ви сказали, що одна з ідей — це «зшивати», об’єднувати українців за кордоном. Це окремий напрям чи вони пов’язані між собою?
— Звичайно. Як можна не пов’язувати українців за кордоном, наприклад, з відбудовою і відновленням, і боротьбою з корупцією? Ті, хто виїхали за кордон, вони будуть нашими амбасадорами, які лобіюватимуть наші інтереси. Вони вже є нашими амбасадорами.
Але їх можна активізувати. Тобто, одне діло, коли 10% [від загалу тих, хто виїхав] розуміють, що робити і гуртуються. Інша справа, коли більше людей. Ми розуміємо, що ми не піднімемо всі 100%. Але кожен має працювати на те, щоб ці люди працювали краще і допомагали краще. І питання в тому, як їх надихнути, вмотивувати, сподвигнути? Бо нам будуть потреба ресурси на відбудову, на відновлення. А ми зі свого боку тут [в Україні] маємо довести, що ми якісно боремося з корупцією. І наш уряд, і парламент здатний придумати і затвердити нормальні, прозорі правила для відбудови й розподілу ресурсів. Ну, щоб це були чесні правила гри.
— Ваша громадська ініціатива називається «Голка». Чому така назва? Головний зміст у тому, щоб «зшивати», тобто об’єднувати людей?
— Голка може зшивати. Вона і про лідерство, бо «куди голка, туди й нитка». Голка може колоти. Якщо йдеться про тих, хто нечемно себе поводить, якщо ми говоримо про корупцію. Голка може стібати, голка може лікувати. Тобто ми, коли думали над назвою, ми саме обирали ту, яка не дасть організації якийсь один тон. Тому що це впливає і на комунікації, і на те, як ти себе позиціонує, а яка нам дасть можливість бути більше, ніж в одному проєкті. І «Голка» — це, мені здається, дуже чудова історія. Це і про зшивання, і про лікування, і про стібання і про те, що можна когось поколоти при потребі. Ну, нам воно зайшло.
— До речі, теж думала над тим, що багато українців з початку повномасштабної війни Росії проти України виїхало за кордон. Українці різних професій стали воєнними мігрантами. І як можна їх об’єднати — це питання. Тому що навіть якщо брати журналістів, то багато журналістів теж виїхало. В принципі, можна якимось чином їх об’єднати. Я не знаю, хто це має робити, чи це громадські організації, чи це влада українська? Щоб якимось чином допомагати журналістам допомагати Україні за кордоном. Тобто говорити на тему відбудови, роз’яснювати українську політику, давати суспільствам інших країн правду про війну і багато, багато питань. Тому що ми бачимо, що російська дезінформація, фейки… все це діє, і туди вкладаються шалені кошти. Що ви про це думаєте?
— Однозначно тут, якщо ставити питання, чи це має робити держава, чи громадський сектор, то 100%, що це мають робити всі. Тут і громадський сектор, і медійники, і держава мають бути за одно. Якщо говорити про вплив Росії на інформаційний простір, він дійсно шалений. Якраз ми буквально кілька тижнів тому зробили від громадської ініціативи «Голка» дослідження про те, як впливає Телеграм, і як вони намагаються через телеграм-канали Андрія Портнова, Ростислава Кравця, по суті нівелювати судову реформу, яка в нас відбувається. А чому важлива судова реформа? Бо це про інвестиції: якщо не буде довіри до наших судів, які ж інвестори сюди прийдуть? І хто буде піднімати нашу економіку? Бо це, по суті, наша самостійність і можливість боронитися від ворога. Це перший аспект. Другий аспект, що робити з українцями за кордоном?
У нас є прекрасний унікальний випадок з Аліною Лізуновою, яка з Бучі приїхала до США. Тобто, уявіть собі: людина живе взагалі, навіть не в Європі, а там, де часова різниця колосальна (інший часовий пояс — ред.).
Тобто ми спимо — вона не спить, вона спить — а ми працюємо, розумієте? Ми разом з нею намагаємось захистити парк в Бучі від знищення. І вона пише матеріали для нашої ініціативи. Ми їй допомагаємо – зв’язуємо з народними депутатами, з військовою адміністрацією.
— Аліна журналістка?
— В принципі, вона раніше писала. Розумієте, яка грань — журналіст… Хтось журналіст за освітою, хтось — не журналіст, але пише. Ну, я б сказала, що це «громадська журналістика». Тобто, коли людина може писати і може допомагати громаді. Не в освіті, напевно, історія якась має бути, а в тому, що ти можеш писати. Якщо ти можеш взяти коментарі в голови екологічної комісії облради, в нардепа, ти вже можеш прислужитися громаді. І вона, дійсно, допомагає своїй громаді зберегти зелену зону. І це прекрасно!
— Який був перший день організації, коли ви з’явились?
— У юридичній площині ми 27 грудня минулого року з’явились. Але ж поки ми створили сайт, поки ми написали перші матеріали – це трохи забрало часу. І ми вирішили, що оскільки голка зшиває, то День Злуки, який об’єднує, він дуже знаковий і символічний. Нам треба виходити з відкриттям саме в цей день.
— Які першочергові завдання ви собі ставите? На початку розмови ви сказали про ключові напрями. А що зараз стоїть на порядку денному, наприклад, на півріччя?
— Якщо говорити про кричущі проблеми, це у нас історія з містобудівною «реформою» в лапках, яку намагаються протягнути через парламент, а тепер і через уряд лобісти-забудовники. Це так званий «скандальний законопроєкт» номер 5655. І ми з самого початку відкриття дуже добре попрацювали над тим, щоб підготувати аналітику. Відправили її уряду, відправили її партнерам. Мені вже надіслали звіт Chatham House, і там є посилання на матеріали «Голки». І я вважаю, що для організації, яка тільки з’явилася, це – визнання. Розуміння експертизи і того, що ми робимо. І ми наголошуємо на ризиках цієї містобудівної реформи, яку намагаються протягнути через уряд. На тому, що ми не можемо підривати довіру західних партнерів, і говоримо про те, що нам потрібно напрацювати. Ми ж не просто проти, ми маємо запропонувати щось. От ми маємо напрацювати містобудівний кодекс такий, аби правила для відбудови і для того, щоб ми розуміли, як ми плануємо простір в громадах, були чесними, прозорими, щоб була почута думка громадян, архітекторів, археологів. А не тільки думка забудовників, як це придумали собі деякі люди в профільному комітеті [Верховної Ради]. Ну, є ще низка законодавчих ініціатив, які протягують просто під виглядом відбудови. Ну, от одна з них – це побудова морських портів на берегах річок і озер. Ну, смішно, правда?
Морські порти на берегах річок і озер… Тобто, вони розуміють, що західним партнерам можна розказати про те, що нам треба вивозити зерно і чим швидше, і «пакують» в морські порти по суті забудову прибережних смуг. І оце все треба «виловлювати», відстежувати, щоб не вийшло так, що під намаганням якнайшвидше створити правила для відбудови, вони не «пропхали» якісь корупційні схеми і оборудки, від яких виграють забудовники і постраждають громадяни, по суті.
— Тут дуже важлива активна позиція саме громадського сектору, громадських активістів. Щоб подібних речей не було. А тут якось західний досвід, досвід закордонних експертів може допомогти?
— Звичайно, може. Ми і консультуємось з тими, хто має такий досвід за кордоном. І ті, хто розробляють, наприклад, Містобудівний кодекс, вони теж вивчають практику за кордоном. Але розумієте в чому проблема: ми от дивилися нещодавно законопроєкт, який передбачає переведення сільськогосподарської землі, зміну цільового призначення, під промисловість. Ну, знову ж таки, все ніби на благо для інвесторів – аби вони прийшли в Україну, і ми «в один клік» змінимо цільове призначення сільгоспземлі під промисловість. Але виходить, що це законопроєкт, який по суті, нівелює громадські слухання! Тобто не буде громадських слухань, щоб запитати громаду, хочуть вони чи не хочуть вони все це діло в громаді мати? Виходить, що ми все це не для громадян робимо? Він [законопроєкт] проходить антикорупційні бар’єри, які вибудували ми з західними партнерами. І підписують цей законопроєкт. То в мене питання: чому не працюють антикорупційні бар’єри, як запобіжники? Бо для чого ж ми їх вибудовували? Аби вони зупиняли такі законопроекти, як про сільськогосподарську землю. Це серйозні ризики, і про це треба говорити. Треба відправляти цю аналітику міжнародним партнерам. Тобто ми, коли робимо матеріали, обов’язково інформуємо тих міжнародних партнерів, кого ми знаємо, і щоб вони прочитали, усвідомили, де є проблеми, ризики. І так само інформуємо наших партнерів про проблеми, які у нас є в адвокатурі, або судовій реформі.
— Ірино, дякую вам за розмову. Бажаю успіху громадській ініціативі «Голка». І щоб усі плани, всі напрямки були вами реалізовані.
— І я дякую, що ви так само підтримуєте це інформаційне поле. Тому що коли громадський сектор активно взаємодіє з медіа, то ми створюємо оці бар’єри. Можливо, десь антикорупційні бар’єри не спрацювали, але суспільні бар’єри мають спрацювати!
Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine