Якщо переселенці не згуртуються, їхні проблеми не вирішать – організатори форуму ВПО

Заступниця Голови Представництва Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Ноель Калгун була здивована, наскільки українські переселенці прагнуть політичних прав. Разом зі співзасновницею Українського інституту з прав людини Валерією Лутковською вона розповіла, що саме обговорювали переселенці з різних регіонів країни на форумі «Разом до результату»

Які питання порушувалися на форумі? Розповіла Ноель Калгун

– Коли ми зустрілися, я почала промову з того, що є так звані керівні принципи з внутрішнього переселення. Це міжнародний документ, йому вже 20 років. Там викладені всі права ВПО. Міжнародні стандарти показують нам дорогу, якою треба прямувати, але в цьому ж документі багато написано про те, що самі ВПО мають брати участь у прийнятті рішень щодо їхнього майбутнього.

– Ви почули щось, що відрізняє Україну від інших країн, в яких ви працюєте?

– На форумі я почула два пріоритети. Перше – питання житла, яке ми зустрічаємо у всіх країнах. Всі винаймають житло, це дорого. Люди хочуть мати свій дім. Але ми розуміємо, що і в інших країнах це питання розв’язується дуже повільно. Це відбувається швидше, коли люди об’єднуються і самі цього вимагають. Не буде однієї програми, яка враховує всі потреби, але важливо робити крок назустріч, щоб люди відчули надію.

На форумі мене здивувало, що люди настільки хочуть мати політичні права, вони дуже хочуть бути учасниками громади, голосувати на місцевих виборах.

Чи змінює щось проведення подібних заходів? Думка Валерії Лутковської

– Вже 5-й рік системно порушуються права переселенців. За цей час було чимало форумів, було створено чимало громадських рад. Жодна з нагальних проблем переселенців не вирішена. Судячи з риторики політиків, вони чекають, поки воно саме собою якось вирішиться, і ми всі так чи інакше повернемося туди. Навіщо все це проводити, якщо немає рішення?

– Як ви будете інакше формувати політичну волю? Ви маєте рацію, ви правильно описуєте ситуацію. Ми з цим явищем дискримінації громадян України, які зазнали вимушеного переміщення, стикаємося протягом майже 5 років. Що заважає? Відсутність політичної волі і стратегічного бачення, що буде з тими громадянами України, які протягом 4 років живуть в інших громадах, в інших містах. Яким чином інакше нам сформувати цю політичну волю, як тільки не виходити на прямий діалог з представниками парламенту? У нас була унікальна ситуація. Окрім того, що ми мали можливість розповісти про проблеми, народні депутати мали можливість почути голос ВПО.

– Їх було аж троє. Я знаю, що ви запрошували набагато більше.

– Так склалося: прийшли троє. Але ви собі не уявляєте, яку важливу роль має кожна особистість в історії нашої держави. Я точно знаю, що навіть троє народних депутатів (або хтось один з них) можуть розв’язати ті проблеми, які сьогодні існують у ВПО. Основна проблема, яку ми маємо, це те, що так чи інакше ми сьогодні говоримо про цілий пакет законопроектів, які мають покращити ситуацію із ВПО. На жаль, пакетне голосування ніколи не виправдовувало себе в нашому парламенті. Це величезна проблема. Говорити в передвиборчий час, що можна розв’язувати питання про визнання певних документів для реєстрації народження або смерті, видані на непідконтрольній Україні території, і при цьому не проголосувати виборчі права громадян, зокрема й переселенців, було б неправильно з точки зору парламенту, було б неправильно це очікувати.

Нам треба якимось чином розділити цей пакет на певні кроки і донести до народних депутатів, що це дійсно громадяни України, що дискримінація триває протягом 4,5 років, її треба припинити. Не так страшно голосувати за ті законопроекти, які стосуються захисту прав переселенців. Це не завжди законопроекти, які тягнуть за собою витрати з державного бюджету. Ми говоримо про те, що внутрішньо переміщені особи мають бути зареєстровані як члени територіальної громади принаймні для того, щоб територіальна громада виділяла бюджет на ту кількість людей, які проживають на території, розраховувала і на переселенців, якщо планує свій бюджет в частині медицини, освіти, закупівлі ліків тощо.

Розмову слухайте у доданому звукововму файлі.