"Посейдон" у небі/Фото: Яніна Львутіна, Громадське радіо
Українські бійці прибули на точку, звідки запускатимуть безпілотник «Посейдон». Спочатку розгортають дві антени. Потім — збирають борт. На це витрачають в середньому півгодини. Обов’язковий процес перед запуском в небо борту — його калібровка. Це потрібно для того, аби «пташка» точно виконувала в небі необхідні завдання. Один пілот нахиляє борт, інший, що сидить за пультом, — корегує задані параметри.
Після цього безпілотник злітає в небо. Завдання «Посейдона» — виявити ворожу техніку.
Ярослав — військовослужбовець 22-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Розповідає про технічні характеристики цього невеличкого, але дуже дорогого літачка. Вартість комплексу близько 318 тисяч євро.
«Розмір крил у неї, розмах — 3,5 метри. Загальна довжина — метр дев’яносто. І десь виходить дві години польоту. Дуже добра камера — наближає у 20 разів. Денна. І нічна також дуже добра. На 800 метрів дуже гарна картинка. Вночі дуже приємно працювати з нею», — розповідає боєць.
«Посейдон» можна використовувати і для скидів — він може нести на собі до трьох кілограмів. Але українські бійці використовують безпілотник більше для розвідки, адже він досить стійкий до дії радіоелектронної боротьби противника, пояснює Ярослав:
«Якщо пропадає зв’язок із бортом — він просто повертається додому. Своїм маршрутом. Часто це рятує борт під час роботи РЕБ. Коли все глушиться, вона повертається».
Говоримо з Ярославом про переваги «Посейдону» над іншими бортами.
«По-перше, він злітає вертикально — як квадрокоптер — і це дуже корисно. Також він може зависати ненадовго над ціллю. Також втулки рятують, коли вітер. Якщо сильний боковий вітер, автопілот включає втули для стабілізації борта, щоб він не перевернувся. Це перевага над «Лелекою», яка може перевернутися. Вона, коли сильний вітер, не літає. На цьому при швидкості вітру 12 м/с літати спокійно».
Щоб навчитися керувати «Посейдоном», військовослужбовці пройшли спеціальні курси. Вони одні з перших, хто освоїв теорію та практику польотів на цьому безпілотнику.
«Ми опановували навички керування у навчальному центрі. Воно тривало приблизно 1,5 місяці. Теорія, польоти. Дуже сподобалося. Мені це близько. Я за професією IT-шнік», — говорить Ярослав.
Напарник Ярослава — Микола — дев’ять місяців перебував в окупації в Миколаївській області. Одразу після визволення свого населеного пункту став до лав ЗСУ.
«Можна сказати, щомісяця були їхні обходи, паспортна перевірка і так далі. Це неприємно дуже», — говорить Микола.
Завдяки українській аеророзвідці армія РФ має втрати серед військових і втрачає приблизно 60-70 відсотків техніки на Бахмутському напрямку.
«Основна наша задача — розвідка, дорозвідка. Ну і, звичайно, коригування, за потреби», — зазначає Микола.
Микола згадує нещодавню успішну операцію:
«Вчора вилітали, побачили тентову машину, яка везла окупантів».
Машина російських окупантів не доїхала, адже по ній, за координатами пілотів, успішно відпрацювали українські артилеристи. Зараз армія РФ продовжує штурми на Бахмутському напрямку. Переважно б’є по населенному пункту Часів Яр, а також у напрямках Богданівки, Іванівського, Кліщіївки та Андріївки.
Яніна Львутіна, Донеччина, Громадське радіо