«Якщо Україна буде боротися за Михайла Ференця, у нього є шанс вийти на волю»: історія українського політв’язня в Білорусі
«Якщо Україна буде боротися за Михайла Ференця, у нього є шанс вийти на волю»: історія українського політв’язня в Білорусі
0:00
/
0:00

«Якщо Україна буде боротися за Михайла Ференця, у нього є шанс вийти на волю»: історія українського політв’язня в Білорусі

Новий український політв’язень. Нещодавно стало відомо, що в Білорусі утримують українця Михайла Ференця. Хто це і чому опинився за білоруськими ґратами? Про це поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних».

Михайло Ференець — український політв’язень у Білорусі. Михайло — 32-річний громадянин України, уродженець Донецька, з 2012-го року живе у Білорусі. Затримали українця у вересні минулого року, в розпал протестів. Ференця звинувачують в участі у трьох маршах минулого року, а також в організації шляхом адміністрування телеграм-каналу «Сміливі люди», нанесенні протестних написів та зображень і вивішуванні БЧБ-стрічок у дворах Фрунзенського району Мінська. У вересні цього року його засудили до трьох років позбавлення волі. Свою провину Михайло Ференець не визнає. Правозахисний центр «Вясна» визнав його політв’язнем.

Гостем студії Громадського радіо був волонтер правозахисного центру «Вясна», який веде справу Михайла Ференця, Стас Шашок.

Ігор Котелянець: Про долю Михайла ми якось в Україні і не чули, хоча цей українець вже рік в ув’язненні у Білорусі. Що про Михайла відомо зараз — де він перебуває і чи є з ним зв’язок?

Стас Шашок: Зараз у Білорусі склалася така ситуація, що на даний момент в країні 671 політичний в’язень і це не кінець переслідувань. Кожного дня в країні відбуваються політичні суди, правозахисний центр «Вясна» відслідковує ті суди, які може відслідкувати, про які в нас є відомості. Проте ми не знаємо точну кількість людей, які зараз є підозрюваними по політичних справах. Їхня кількість може бути більшою, і, на жаль, не один українець може зараз перебувати під слідством в Білорусі.

  • Ми не знаємо точну кількість людей, які зараз є підозрюваними по політичних справах. Їхня кількість може бути більшою, і, на жаль, не один українець може зараз перебувати під слідством у Білорусі

Ігор Котелянець: Як ви дізналися про Михайла і як ви зрозуміли, що це політичний в’язень?

Стас Шашок: Про політичні процеси у Білорусі наш правозахисний центр дізнається виключно через родичів, через волонтерів.

Ігор Котелянець: Затримали Михайла у вересні минулого року за те, що він брав участь у мітингах на території Білорусі. Що з ним відбувалося весь цей рік і коли вам про нього стало відомо?

Стас Шашок: Як ми визначаємо — політична справа чи ні? У білоруському кримінальному кодексі є ряд статей, які вважаються політичними. Наприклад — образа президента, за яку можна отримати термін від двох до трьох років позбавлення волі. Михайло Ференець проходив по справі щодо дій, які грубо порушують суспільний порядок — це 342 стаття. Всі справи за цією статтею вважаються політичними, тому що формулювання дуже розмите. Що таке — дії, що грубо порушують суспільний порядок? На практиці, це, наприклад, якщо ти ходив на протести і вийшов на дорогу, на секунду перекриваючи рух, це фактично кримінальна стаття. У Михайла також була ще стаття за псування майна — надписи на будинках, тому його автоматично визнали політичним в’язнем.

Анастасія Багаліка: У Михайла в Білорусі є дружина і двоє дітей. І ми звернулися до дружини, аби вона прокоментувала ситуацію. Зі спілкування я зрозуміла, що вона боїться що-небудь коментувати, адже для неї і для дітей це може бути небезпечно.

Ігор Котелянець: Чи ваша організація має можливість допомагати таким політв’язням, наприклад, приносити передачі?

Стас Шашок: Звичайно. Взагалі в Білорусі люди роблять все можливе для допомоги політв’язням в рамках того, що можна робити. Передаємо передачі, допомагаємо з адвокатом. Хоча адвокат і не може вплинути на вирок суду, адже в Білорусі суди — це не суди: якщо є справа, значить буде термін, але адвокат передає інформацію, може передати передачу ув’язненому. Через адвоката ми і дізнавались подробиці стосовно Михайла.

Його за тримали 16 вересня минулого року і мали депортувати в Україну. Його катували, вдарили головою о стіл, аби він підписав якісь зізнання і пообіцяли, що депортують. В решті решт його роблять підозрюваним у кримінальній справі, при тому його не випускають з ізолятору тимчасового утримання. Це таке місце, де сидять 15 діб або три доби. А Михайло там просидів сім місяців абсолютно у нелюдських умовах. І найтрагічніше те, що цей термін йому навіть не врахували у вирок.

Ігор Котелянець: За вашими спостереженнями, яке відношення у місцях ув’язнення до таких людей, як Михайло? Воно якось відрізняється від відношення до інших ув’язнених?

Стас Шашок: Безумовно, у Білорусі до людей, засуджених за політичними статтями, особливе відношення. В камері на чотири людини може утримуватися 20 людей, у цих людей не буде матраців, буде відключено опалення. Михайло скаржився на те, що взимку настільки було холодно, що заснути можна було лише в куртці та теплих шкарпетках. В камері можуть бути комахи. Михайло казав, що люди ганчіркою миють туалет, а потім цією ж ганчіркою миють стіл. До «політичних» рідко доходять листи. Такі умови у засуджених за політичні статті. А в сусідній камері сидять люди не за політичними статтями і до них ставлення інше: в них будуть матраци та якісь елементарні речі, які є у всіх людей.

  • Михайло скаржився на те, що взимку настільки було холодно, що заснути можна було лише в куртці та теплих шкарпетках

Ігор Котелянець: В Україні доволі популярними є різні акції, зокрема люди з різних міст України просто пишуть листи політв’язням. Я так розумію, що відносно тих політв’язнів, які сидять в Білорусі, такої якоїсь великої кампанії щодо листів немає?

Стас Шашок: Як раз є. Є цілий сайт Politzek.me, який періодично оновлюється, тому що у Білорусі майже кожного дня з’являються нові політв’язні. Там є опція подружитися з політв’язнем, написати йому листа. І велика кількість людей пише. Частина з цих листів навіть доходять. Це велика підтримка і політв’язні через адвокатів передають, що для них вона дуже важлива.

Анастасія Багаліка: Чи дозволяють побачення політичним ув’язненим з рідними?

Стас Шашок: За законом, такі побачення мають бути, але почасти політв’язня можуть поставити на якийсь облік, виписати йому якісь порушення, тим самим позбавити його законного права на побачення. А порушення можуть бути на кшталт невчасного підйому з ліжка.

Анастасія Багаліка: Чи є у Михайла Ференця якийсь особливий статус через те, що він громадянин України? Чи відомо вам про участь можливо консульства у тому, що з ним відбувається?

Стас Шашок: У нас немає інформації про те, що Михайла відвідував консул, проте в момент затримання він вимагав, щоб до нього він прийшов. Йому обіцяли депортацію в Україну, але, як я вже казав, врешті він просидів сім місяців у повній ізоляції.

Анастасія Багаліка: На цю справу звернула увагу українська уповноважена з прав людини Людмила Денісова і написала у своєму Facebook, що просить посла України у Білорусі звернути увагу на цю історію та відправити до Михайла консула. Після цього ми зв’язалися з МЗС, нас перенаправили на посольство України в Білорусі і пропонували послу включитися в ефір. Він сказав, що включитися не може, оскільки боїться до апеляції нашкодити Михайлу. Я трошки не зрозуміла, чим можна нашкодити людині, яка вже сидить за ґратами. Наприклад, українські дипломати в РФ до нас включаються на всіх етапах слідства.

Ігор Котелянець: І розповідають, яким чином вони долучаються до процесів підтримки українських громадян: як вони подають заяви, як вони відвідують місця утримання, як допомагають, в якому стані людина. Консули дуже часто є єдиним нашим зв’язком з українцем, який сидить за політичними мотивами. І для колонії це також певний дзвіночок, певний сигнал, що за людиною стежить держава і держава її підтримує.

Стас Шашок: У Білорусі ситуація така, що, скоріше за все, це не посол не хоче відвідати політв’язня, проти цього виступають його родичі. Люди дійсно дуже бояться того, що такі дії можуть повпливати на фінал справи.

  • У Білорусі ситуація така, що, скоріше за все, це не посол не хоче відвідати політв’язня, проти цього виступають його родичі. Люди дійсно дуже бояться того, що такі дії можуть повпливати на фінал справи

Ігор Котелянець: Тобто в Білорусі більш звірська система, ніж у Росії?

Стас Шашок: Однозначно. Після 9 серпня 2020 року в Білорусі відбувається таке, чого навіть в Росії ще не відбувалося.

Ігор Котелянець: Як ви вважаєте, чи можлива екстрадиція Михайла в Україну для відбування покарання на території своєї країни?

Стас Шашок: Безумовно, потрібно, аби консул відвідав Михайла в його місці ув’язнення, і не дивлячись на всю жорсткість системи, білоруська влада теж боїться, коли привертають увагу до того, що вони роблять. І чим більше привертати увагу до Михайла, тим вище шанси, що його відпустять, можуть амністувати чи помилувати. Білорусь — це така країна, де сьогодні судили, а завтра заради якихось політичних плюшок відпустили. Тим більше, наскільки я знаю, це перший український політв’язень зараз у Білорусі.

Анастасія Багаліка: Що з Михайлом буде відбуватися далі? Яка у Білорусі процедура етапу і чи він є взагалі?

Стас Шашок: Враховуючи ті умови, в яких перебувають ув’язнені під час слідства, то етапування в колонію може принести покращення умов, адже в колоніях люди мають більше вільних дій і прав. У нього є право на побачення, на передачі, плюс людина виходить з-під ножа слідства і суду, стає таким собі відпрацьованим матеріалом для білоруської системи. Хоча в колоніях політичні в’язні теж піддаються тиску, їм можуть записати якісь порушення, тим самим позбавивши їх побачення чи передачі.

Ігор Котелянець: Чи підпадають родичі політв’язнів під певну загрозу? Чи можуть вони носити передачі і вільно спілкуватися з ув’язненим, чи щодо них теж можливі якісь репресії просто на підстав того, що вони є родичі політв’язня? І як можна допомогти родині Михайла Ференця зараз?

Стас Шашок: Якщо говорити про випадок Михайла, я не думаю, що його дружина і діти перебувають під загрозою, але вони є заручниками. Годувальник родини перебуває за ґратами і при цьому вони бояться якихось публічних коментарів.

Я думаю, що можна надати допомогу дружині Михайла, і для цього варто звернутися у правозахисний центр «Вясна» для того, щоб отримати якісь контакти.

Варто боротися за своїх політв’язнів. Я як юдина з Білорусі можу сказати, що нашій системі буде простіше відпустити людину, ніж витримувати на собі цей тиск. Тобто у вашому випадку є сенс боротися за Михайла і він має шанс опинитися на волі.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

 Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини