facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Якщо ви дізналися, що ваша дитина гомосексуальна, дайте собі час це прийняти і продовжуйте любити її — Рубі Свансон

1x
Прослухати
--:--
--:--

Днями в Києві відбулася презентація українського перекладу книжки канадської активістки, мами представника ЛГБТ-спільноти Рубі Свансон «Сімейна цінність: спогади мами гея».

Рубі Свансон побувала в студії Громадського радіо та розповіла про враження від київського Прайду, досвід прийняття гомосексуальності своєї дитини та що спонукало її бути не просто мамою гея, а мамою-активісткою

У студії також побував Остап Українець, перекладач книжки «Сімейна цінність: спогади мами гея». Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

 

— Які ваші враження від Києва та КиївПрайду?

— Я дуже щаслива, що КиївПрайд пройшов спокійно. Я маю досвід подібних маршів тільки в Канаді. Там поліція безпосередньо бере участь у параді. Тому тут я була вражена усіма безпековими заходами поліції. Це давало відчуття безпеки. Водночас я наївно запитала, а де ж люди, які дивляться парад. Тому що в Канаді тисячі, а іноді навіть мільйони людей (як у Торонто цими вихідними) приходять дивитися парад. Я сподіваюся, що скоро і в Україні сторонні люди зможуть прийти і долучитися до свята підтримки ЛГБТ-спільноти. І це більше не буде маршем протесту, а стане заходом інклюзії і солідарності.

Рубі Свансон Фото: Ruby Swanson/Facebook

— Як вашу книжку прийняли в суботу в Києві?

— О, я думаю, що чудово. Прийшло більше сотні людей. Вони були зацікавлені. Переважно молодь, однак були й батьки. Також було багато розмов, питань. Багато людей купили книжку, просили мене її підписати для партнерів чи батьків. Я почувалася добре і дуже обнадійливо.

Я пишаюся , що канадський парламент все ж проголосував за одностатеві шлюби. Зараз мій син може одружитися з коханим

— В Україні теж зароджується рух батьків ЛГБТ-дітей, вони організовують заходи в різних містах. Часто жінки, які входять у цей рух, зіштовхуються із неприйняттям. Чи був у вас такий досвід?

— Так. Мій син зробив камінгаут в 2002 році. Він вчився в останніх класах старшої школи, йому було 17. І він заснував клуб у школі. Я тоді боялася за його безпеку, але він сказав, що має це зробити, оскільки підліткам в школі потрібно, щоб такий клуб був. Він зробив це і все було нормально. А в 2005 році Канада почала дебати довкола теми одностатевих шлюбів. З усією тією мовою ненависті, з якою я боялася щоб він не зіштовхнувся у старшій школі, він зіштовхнувся зараз. Люди по всій країні говорили жахливі речі, сповнені ненависті. Але я пишаюся, що канадський парламент все ж проголосував за одностатеві шлюби. І тому зараз в Канаді мій син може одружитися з коханим. У той час у батьківському товаристві ми з чоловіком долучилися до створення організації, яка називається «Батьки, рідні і друзі лесбійок і геїв». Це міжнародний рух. У вас є подібна організація ТЕРГО. У нас подібні рухи підтримують обидвоє батьків: і мати, і батько. Я вірю, що такі часи настануть і в Україні. Я бачу, що поступ в Україні дуже швидкий. Я побачила дуже багато молодих хлопців і дівчат, які брали участь у параді. І я вірю, що за п’ять років ми побачимо зовсім іншу картину інклюзії.

У нас з чоловіком двоє синів. І ми хотіли, щоб обидва мали однакові права

— Рубі, чи могли б ви пояснити, що спонукало вас бути не просто мамою, а мамою-активісткою?

— У 2005 році в Канаді відбувалися дебати про одностатеві шлюби. У нас з чоловіком двоє синів. І ми хотіли, щоб обидва наші сини мали однакові права. Щоб один син не був чимось гірший за іншого. Коли у газетах траплялися листи, сповнені ненависті, а на телебачення приходили люди, які говорили жахливі речі про ЛГБТ-спільноту, я відчула, що маю представити іншу позицію. Тож я ходила на марші, я писала листи депутатам, офіційним особам, в газети. Я говорила, що мої діти заслуговують на рівні права. От так я і стала активісткою. І відчула, що людям потрібно говорити. Я живу в Едмонтоні з населенням у мільйон мешканців. Лише три родини висловлюються публічно на підтримку ЛГБТ-спільноти, їхніх власних дітей. Не хочу, щоб українці подумали, що всі в Канаді такі, як ця авторка. Це не так. Нас, публічних адвокатів ЛГБТ-руху, по країні не багато. Це, до речі, була одна з причин перекласти книжку українською — я відчула, що книга представляє такий досвід, з яким багато людей зможуть асоціювати себе.

— Ми починаємо зараз проходити весь цей шлях. Як ви вважаєте, в Канаді все розгорнулося швидко?

— Усе почалося в 1969 році, коли гомосексуальність декриміналізували. І лише в 2005 дозволили одностатеві шлюби. Тобто знадобилося 36 років. Тому я думаю, ви рухаєтеся вкрай швидко. Багато що зроблено за ці п’ять років, від першого КиївПрайду. Це потребує міцних переконань і багато відваги. Я бачила на Прайді так багато відважних людей, які вірять в те, що роблять. Я думаю, що у вас в Україні все станеться набагато швидше, оскільки решта світу так само просуває тему одностатевих шлюбів. Я знаю, що Північна Америка і Канада зокрема – лідери у сфері захисту прав людини і прав ЛГБТ-спільноти.

— Розкажіть про стосунки з вашими опонентами. Наскільки вони зараз є маргіналізованою групою?

— У Канаді зараз люди, які виступають проти прав людини, — це маргіналізовані люди. Для них небезпечно виступати проти, їх будуть за таке переслідувати. Якщо ти допускаєш гомофобні висловлювання, в більшості ситуацій тебе одразу ж викличуть і скажуть зупинитися. Так відбувається не завжди, але в більшості випадків.

Я щаслива за молодше покоління, оскільки вони мають більше підтримки зараз, ніж мало моє покоління

Серед нашого покоління набагато більше гомофобів, ніж серед молодших. Хочу підкреслити, що гомофоби в Канаді — це вкрай мала група, яка, тим не менш, дуже гучна. Навіть знаючи, що вони в меншості, вони продовжують говорити гучно.

— Чому так відбувається і чому досі не зникає бажання говорити на цю тему?

— Я думаю, що фундаментальна причина — ігнорування. Вони закривають очі на реальність. І надають перевагу звуженій версії життя. Це відповідає самовизначенню їхнього табору. У деяких випадках релігія відіграє свою роль. Це те, з чим ми продовжуємо боротися. Коли ми з чоловіком впродовж семи років очолювали нашу організацію батьків, рідних і друзів лесбійок і геїв, помітили, що 95% батьків, які до нас зверталися, казали: у нас проблеми в родині, оскільки є ті, хто мають фанатичну віру. Тому я думаю, що саме ігнорування і страх сприяють існуванню таких проблем.

— Що б ви хотіли сказати батькам в Україні, які дізнаються про камінгаут їхніх дітей?

— Батьки і сім’ї мають знати, що вони не самотні. У всіх є подібні страхи. І якщо ви дізнаєтеся, що ваша дитина гомосексуальна, — просто дайте собі час це прийняти, усвідомити і продовжувати любити свою дитину.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Поділитися

Може бути цікаво

17 українських ЗВО потрапили до рейтингу найкращих університетів світу від Times Higher Education

17 українських ЗВО потрапили до рейтингу найкращих університетів світу від Times Higher Education

49 хв тому
Втрати окупантів в Україні за добу зросли на 1450

Втрати окупантів в Україні за добу зросли на 1450

1 год тому
Після одноденної перерви РФ знову атакувала Україну «шахедами»

Після одноденної перерви РФ знову атакувала Україну «шахедами»

1 год тому
Чи справді США вимагають від Зеленського знизити мобілізаційний вік: політолог пояснив заяву Лещенка

Чи справді США вимагають від Зеленського знизити мобілізаційний вік: політолог пояснив заяву Лещенка

11 год тому