Ігор Котелянець
Анастасія Багаліка
Якщо злочинець безкарний, він буде і далі скоювати злочини — Ольга Скрипник про російську окупацію Криму
Автор
Огляд проведеного аналізу зробили з головою правління Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних».
Ольга Скрипник — голова правління Кримської правозахисної групи, правозахисниця, кримчанка. До окупації Криму жила в Ялті, викладала і займалася правозахистом. У березні 2014 року Ользі і її чоловіку довелося виїхати з півострова. На збори їм дали кілька годин. Кримську правозахисну групу Ольга з колегами створила у 2015 році. Відтоді вони моніторять та документують порушення прав людини і воєнні злочини в окупованому Криму.
Непокарані злочинці не зупиняться
Ігор Котелянець: У звіті Кримської правозахисної групи багато інформації із різних сфер: що відбувається в кримських медіа, як працює пропаганда, кого затримують і за що, які релігійні і політичні переслідування, які незаконні призови до армії тощо. Тобто дуже багато аспектів. Але які зафіксовані факти і спостереження у вас викликали найбільші занепокоєння за результатами 2021 року?
Ольга Скрипник: Головне занепокоєння у тому, що ситуація з правами люди у окупованому Криму, на жаль, постійно погіршується. І це буде незмінним, поки Крим буде окупованим, тому що окупація — це є злочин Росії, і, зрозуміло, що свою владу вона утримує також злочинно.
Головне, що одразу впадає в око, це практика катувань, яка продовжується. У 2021 році ми зафіксували вже нові брутальні факти катувань, і скажу, що ці тортури, які ФСБ вже навіть не приховує, пов’язані з тим, що ФСБшники не покарані. У нас немає жодного випадку, коли силовик був би притягнутий до відповідальності. Тому люди беззахисні і тортури стали практикою. І це ми говоримо про політично вмотивовані справи, а уявіть, через що проходять люди, які утримуються за простими кримінальними статтями!
Що стосується «політичних» справ, то найбільш відомими випадками були страшні катування журналіста Владислава Єсипенка. Також це справа Нарімана Джеляла, де двох братів — Азіза та Асана Ахтемових також жорстоко катували. І тут вже традиційно це були не просто були катування, потім людей записали на камеру і транслювали це на підконтрольних ЗМІ. На цьому і базується російська пропаганда, адже дуже часто «вороги», яких нам показує Російська Федерація, це, насправді, жертви дуже жорстоких катувань — електричний струм, імітація розстрілів, побиття та інші речі, які коїть ФСБ безкарно.
Тому фіксуємо те, що фабрикація справ за звинуваченнями у «диверсіях» та «шпигунстві» продовжує набирати обертів. І, якщо аналізувати ситуацію далі, 2022-ий рік теж є дуже напруженим. Я так розумію, що на тлі можливої ескалації ФСБ також активізується. Якщо потрібні будуть якісь провокації для ескалації, то не виключно, що Крим будуть для цього використовувати — знаходити нових «диверсантів». Тому ми хвилюємося, щоб цей рік знову не став роком нових сфабрикованих справ.
Ситуація з правами людини у Криму дедалі погіршується
Анастасія Багаліка: У мене таке враження, що ваші звіти з року в рік товщають і стають більш масштабними, тому що діяльність Російської Федерації, направлена на порушення прав людини, з року в рік стає все більш активною.
Ольга Скрипник: Так і є. Це закономірно, у першу чергу, тому, що кількість порушень буде зростати, оскільки немає можливості притягнути до відповідальності. Якщо злочинець безкарний, він буде далі скоювати злочини. По-друге, кількість років пропорційна кількості людей, які страждають від російської окупації. Це можна побачити, коли затримували людей, які виходили в січні 2021-го року на підтримку Навального. Багато хто з них не підтримує Україну, але і не підтримує Путіна. Їх також затримували дуже жорстоко з порушеннями прав людини.
Тобто якщо 2014 рік був роком розправи над проукраїнським населенням, над організаторами проукраїнських мітингів, над Меджлісом і так далі, то зараз йдеться вже про те, що, оскільки Росія продовжує контроль над півостровом, то вже люди з проросійськими поглядами все частіше і частіше будуть потрапляти під цю систему. Тому що в цілому вся система умовного правосуддя насправді виконує просто політичні цілі: утримання влади, утримання страху у людей, підігрівання кремлівської пропаганди — там немає судової системи.
Доля українських зрадників у Криму
Ігор Котелянець: Ми знаємо, що після окупації багато кримських чиновників перейшли на службу до окупаційної влади і зберегли за собою свої місця. Проте нам відомо, що зараз суддів, чиновників, бюджетників заміняють люди, які приїжджають з російських регіонів. А куди ж діваються ті громадяни України, які в певний час погодилися працювати в умовах окупаційної влади?
Ольга Скрипник: Частина з них переводиться до Російської Федерації, інколи це також свідомі дії РФ. Росія ж теж розуміє, що ці люди зрадники, тобто вони зрадили Україні, тому ймовірно, що за нагодою вони можуть зрадити і Росії. Тому їх відправляють у далекі регіони, де вони продовжують якусь свою кар’єру. Натомість в Крим приїжджають, наприклад, такі слідчі як «власовці», для нас вже дуже відомі, які причетні до покривання тортур. Один з них був у справі Влада Єсипенка, у справі Нарімана Джеляла — молодий чоловік 35-ти років, який приїхав з Росії, і він дуже прямо на катуваннях робить свою кар’єру. А кримські ФСБшники, які були раніше українськими силовиками, відправляють я в Росію.
Частина з таких колишніх українських чиновників йде або їх просять піти. Вони залишаються в Криму, але йдуть у якийсь там бізнес чи інші подібні сфери.
Є частина, яка сидить. Тому що заходить великий бізнес зі своїми інтересами. Ми за цим не так прискіпливо слідкуємо, тому що це не наша сфера діяльності, але, якщо подивитися, то у Криму періодично з’являються певні корупційні скандали. Через це деяких чиновників, працівників поліції чи інших службовців саджають. Вони, зрозуміло, відбувають покарання не за свої діяння, це більше такі розборки в бізнесі. На їх місця приходять росіяни.
Я не скажу, що люди сильно їдуть кудись, тому що, насправді, не так легко поїхати, адже все ж таки є санкції, є побоювання з боку колишніх кримських чиновників, тому здебільшого вони просто залишають ся в Криму чи переїжджають в Росію.
Ігор Котелянець: І у багатьох залишаються кримські паспорти?
Ольга Скрипник: Майже в усіх. Я впевнена, що якщо б наша Міграційна служба України могла б оприлюднити таку інформацію, то ми б це побачили. Адже ми не можемо позбавити їх українського громадянства просто за те, що вони зрадили. У нас є чітка процедура — як можна позбавитися громадянства: треба самому звернутися до українських органів влади, щоб припинити своє громадянство. Тому вони залишаються громадянами України, навіть попри наявність у них «кримських паспортів». Це нічого для нас не означає, бо ми не признаємо цих «кримських паспортів». Відтак, більшість українців, які проживали на момент окупації в Криму, залишаються нашими громадянами.
Чому кримчан карають за мирні зібрання?
Ігор Котелянець: Говорячи про ту частину українців, які у 2014 році активно вболівали за окупацію, виступали на проросійських мітингах у 2014 році, закликали «Путин, приди», то відомо, що зараз вони виступають на якихось невеличких мітингах, говорять, що «які ми були дурні», «як ми вболівали за те, що Росія прийшла, а тепер нас залишили ні з чим, нас Росія не чує». Оці розчаровані люди, які зараз намагаються використати ті інструменти, якими вони користалися раніше — право на мирне зібрання, висловлювання невдоволення — наскільки вони можуть це робити?
Ольга Скрипник: По суті, всі фундаментальні права, такі як свобода зібрань і свобода слова не просто обмежені, Росія намагається повністю знищити ці свободи. І це як раз для того, щоб ніхто не міг протидіяти цій владі. А якщо говорити про свободу зібрань, то саме законодавство Росії, яке вона незаконно розповсюдила на Крим, воно апріорі проти прав людини. Воно передбачає тільки дозвільну систему, тобто ви не можете просто вийти, як в Україні, і провести мирні зібрання. Ви маєте отримати дозвіл, тобто санкцію на проведення від місцевої влади на те, щоб провести цей мітинг. Якщо це не мітинг за Путіна, то отримати такий дозвіл майже нереально, тому що завжди будуть відповідати, що на цей час запланований інший мітинг або будуть інші відмовки. А якщо провести мирний мітинг не санкціоновано, притягнуть до відповідальності. У 2021-му році ми зафіксували щонайменше 255 затримань і з них 164 затримання — саме за участь у мирних зібраннях.
Ігор Котелянець: І це реальні люди, яких змушувало щось виходити на мирні зібрання, хоч вони і знали, яка за це буде санкція?
Ольга Скрипник: Саме так. Першою хвилею у 2021-му році була хвиля затримань прибічників Навального. Друга хвиля почалася четвертого вересня, коли викрали Нарімана Джеляла і двох братів Ахтемових. Кримські татари, родичі, активісти вийшли до ФСБ, мирно вийшли, стояли на відстані, у них були маски, вони не кидали каміння — вони просто вийшли перед ФСБ і законно вимагали сказати, де перебувають незаконно викрадені люди. Це законна підстава виходити на мирні зібрання, правда? Ми маємо право спитати у влади, де люди. А мітингувальників затримали.
Далі люди вийшли, щоб підтримати фігурантів справи Хізб ут-Тахрір, причому вони прийшли під час відкритого судового засідання. Тобто вони взагалі мають бути на відкритих засіданнях, а тут вони навіть не зайшли, вони просто були біля будівлі суду і їх затримали.
Потім люди вийшли підтримати тих, кого попередньо затримали, і їх також затримали. Після того приїжджає адвокат Едем Семедляєв і йде до свого підзахисного, щоб його захистити, тому що він затриманий. І співробітник поліції Шамбазов говорить: «Роздягайтеся!». Чому це адвокат повинен роздягатися, коли він прийшов до свого підзахисного? Це дивно, відповідно, адвокат відмовляється роздягатися. Тоді Едема Семедляєва засудили до 12 діб адміністративного арешту. Адвоката засудили за те, що він не роздягнувся.
А потім люди вийшли зустріти Едема Семедляєва, коли закінчився адміністративний арешт, і їх також затримали.
Ось вам чотири приклади затримань, які були — звідси взялася цифра 164 людини. Більшість з них були кримські татари. А у тому році ми як раз оприлюднили такий аналіз про те, що є суто дискримінаційна практика щодо кримських татар саме у питаннях мирних зібрань. Якщо подивитися статистику, то виходить, що більшість рішень, які стосуються того, що людей притягають до реальної відповідальності за формальне порушення російського законодавства про мирне зібрання — це кримські татари.
Якщо людина іншої національності щось формально порушила, до неї зазвичай не застосовують реальних штрафів або реальний адміністративний арешт. До кримських татар — завжди це застосовують. Тому там дуже очевидна дискримінаційна практика щодо кримських татар, вона просто пряма.
Тюрма за віру
Анастасія Багаліка: Із ваших звітів, зокрема, ми знаємо, що ще однією групою, яка зазнає дискримінації і арештів, є група свідків Ієгови. Їх переслідують за релігійними мотивами. Розкажіть, чи у 2021 році теж були такі переслідування?
Ольга Скрипник: Так, це також триває. Чому ми їх також відносимо до політично мотивованих справ? Тому що ці люди стали жертвами саме в результаті окупації Криму. Тобто через те, що люди розповсюдили своє так зване екстремістське законодавство, ці люди стали жертвами кримінальних справ. Це почалося з 2018-го року, коли Росія визнала свідків Ієгови екстремістською організацією, не навівши для цього якихось серйозних підстав. Потім почалися перші кримінальні справи, перші вироки, і зараз ми маємо те, що дійсно свідки Ієгови кримінально переслідуються.
Якщо говорити про 2021-ий рік, то щонайменше на кінець 2021-го року п’ять осіб перебувало за ґратами, засуджені на шість років. Уявіть собі — шість років просто за віру!
Ігор Котелянець: Чому Росія їх боїться?
Ольга Скрипник: Це якась давня історія Росії, але ми фіксували, що вироки на території самої РФ — це три роки позбавлення волі, а в Криму дають шість років свідкам Ієгови. Мені важко це пояснити, тому що нам взагалі важко уявити, щоб свідків Ієгови переслідували за щось. Їхні погляди не є ворожими, часто ці сім’ї мають багато дітей. Взагалі жахливо було бачити ці судові засідання, коли дитина приходить в суд, а батька засуджують за те, що він вірить в Бога.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
