Яку карту розігрує «Газпром» в Україні за допомогою Медведчука і Бойка?

10 липня члени «Опозиційної платформи — За життя» Віктор Медведчук та Юрій Бойко втретє вдвох полетіли до Росії, де зустрілися з прем’єр-міністром РФ Дмитром Медведєвим для того, щоб обговорити постачання російського газу в Україну

Вперше  Віктор Медведчук разом з Юрієм Бойком відвідали Москву 22 березня, де серед іншого, оговорювали можливість створення газового консорціуму (тимчасового об’єднання для створення спільного проекту — ред.) між Україною і Росією.

Вдруге ці особи полетіли вже до Санкт-Петербургу 7 червня, де зустрілися з главою російського «Газпрому» Олексієм Міллєром, який пообіцяв продавати російський газ на 25% дешевше, ніж Україна купує за реверсом.

Президент центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар на своїй сторінці у Фейсбуці висловив припущення, що Медведчука та Бойка регулярно викликають в Росію для того, щоб з їхньою допомогою схилити нову українську владу і НАК «Нафтогаз» до підписання контракту на постачання російського газу в Україну, адже «Газпром» наразі переживає складні часи – за перше півріччя 2019-го року його доходи впали на 40%.

Чому активізувався Кремль у газових питаннях щодо України?

Росія намагається зорганізувати проросійські сили в єдиний блок. Найбільш довірена особа Путіна в Україні – це його кум, Віктор Медведчук, який в свою чергу створив тандем з Бойком. Відповідно, робляться певні кроки на те, щоб створити такий економічний довгостроковий базис для функціонування цієї платформи на той час, коли їм вдасться зайняти гарний відсоток місць в новообраній Верховній Раді України. Звідси ця ініціатива поїхати до Москви. Тільки я скажу так: це не ініціатива цього тандему, їх викликали туди. І викликали по одній простій причині: не все добре в королівстві «Газпрому».

Чим можуть зарадити Бойко і Медведчук?

Розігрується класична схема, яка була напередодні 2009-го року. Створюється в Україні біцентрична модель, коли непоступливий «Нафтогаз» має пристати на ті правила гри, які будуть напрацьовані в контексті таких от неформальних політичних контактів. І «Нафтогаз» змушений буде скоритися або під тиском обставин, або, виходячи з пропозицій, від яких складно відмовитися, а «Газпром» вміє це робити. Тому створюється такий проксі механізм – практично відбулася третя зустріч – і весь час йдеться про те, що не тільки транзитний контакт має бути в полі уваги українсько-російських взаємин в газовій сфері, але й відновлення постачань російського газу на український ринок. А ми знаємо, що з 25 листопада 2015-го року «Нафтогаз» не закуповує газ в «Газпрому». Що це означає для «Газпрому»? Якщо ми візьмемо дані на піку нафтових цін – це 2011-12 роки – «Газпром» з українського ринку, завдяки тоді існуючому контракту, витягував десь щорічно від 12 до 14 мільярдів доларів. А втратити такий ринок – це відчутно. Тим більше зараз, коли ціни на європейському ринку на газ впали, коли обсяги постачання російського газу так само різко знизилися.

На безриб’ї і рак – риба.

Поштовхом для такого експрес-аналізу ситуації послужила інформація про те, що за перше півріччя 2019-го року доходи «Газпрому» впали на 40%. Стільки грошей, як колись, український ринок дати не здатний, але для того, щоб «прогодувати» певні політичні сили, якщо вдасться нав’язати Україні контракт із закупівлі російського газу, буде достатньо. Зараз наш ринок по імпорту  газу – 3 мільярди доларів щороку, не 12, і не 14. І це колосальне досягнення, до речі. Звичайно, ціни зараз не ті, але фат є фактом. А для «Газпрому» це по принципу на безриб’ї і рак – риба. Все-таки 3 мільярди – не ті гроші, якими можна розкидатися. Ба більше, «Газпром» так чи інакше має сплатити майже три мільярди «Нафтогазу» по рішенню Стокгольмського арбітражу, що він ігнорує.

Тому тут може бути «компроміс», коли буде пропозиція з російського боку, що, мовляв, ви нам пробачаєте цей борг по рішенню Стокгольмського арбітражу, а ми вам даємо «смачний» і корисний контракт з низькою довгостроковою ціною газу і з цінами, які нижчі за ціни на європейському ринку.

Ця схема, яка вимальовується, дуже нагадує схему «Росукренерго». Мало хто звертає увагу на те, що останні десь понад пів року «Газпром» активізувався з Туркменістаном, і з 1 липня підписаний новий контракт. «Газпром» буде знову імпортувати туркменський газ. Для «Газпрому» це абсолютно незначущий контракт, бо обсяг газу там лише 5,5 мільярдів кубів на рік до 2024-го року, але навіщо тоді він на це пішов? Відповідь – в нас в Україні. Це газ для ось цього «медведчуківського тандему». Де дійсно може йтися про те, що контрактна ціна буде доволі низькою, але в самій Україні  ціна реалізації може бути зовсім іншою. А та дельта, яка виникатиме, буде використовуватися приватною компанією, яка може бути зареєстрована деінде – в Люксембурзі чи в Австрії. І ця різниця буде використовуватися, з-поміж іншого, на підтримку сил, лояльних Кремлю.

Повернення до кризи 2009-го року?

І ми бачимо, що тут створюється ситуація тиску на чинну владу, яка, відверто кажучи, не є компетентною. Все це нагадує 2008-09-ий роки: тоді Кремль розіграв протиріччя та конфлікт між президентською командою і прем’єрською, і ми отримали одну з причин, чому виникла газова криза 2009-го року. І зараз «Газпром» розігрує дуже схожу шаблонну модель, коли він намагатиметься або витиснути з української влади і з «Нафтогазу» контракт на його умовах, або через газову кризу 1 січня 2020-го року змусити українську владу капітулювати.

• Зараз «Газпром» розігрує  модель, коли він намагатиметься або витиснути з української влади і з «Нафтогазу» контракт на його умовах, або через газову кризу 1 січня 2020-го року змусити українську владу капітулювати.

Якщо Тимошенко – прем’єр?

Якщо Юлія Тимошенко стане прем’єром, то реальним керівником країни буде вона. Розуміючись в газових тонкощах, вона намагатиметься цю схему імплементувати під себе. Але «кумівський тандем» – Медведчук-Бойко – не здасться без бою. І тут росіяни взагалі можуть отримати унікальну ситуацію — можливість гратися українськими пішаками.

Які можуть бути ризики?

Може так статися, що після виборів в нових «голодних» засверблять руки змінити керівництво державних компаній, і йдеться не тільки про «Нафтогаз». А це – гра за російським сценарієм. Тому що так чи інакше, з цим керівництвом державних компаній, таких як «Укренерго», «Енергоатом», НАК «Нафтогаз» Україна пройшла практично без серйозних потрясінь чотири останніх зимових воєнних періоди, коли Росія намагалася всіляко нас притиснути. Чого тільки варта газова блокада 2014-го року, я вже не говорю про те, що робилися спроби кібератак проти енергетичних і газотранспортних мереж. Тому я маю певний оптимізм, але за умови, що нова влада не наламає дров в цьому контексті.

Чи можна дійсно знизити тарифи на газ?

Якщо виходити з ринкової європейської ціни на газ, то дійсно можна, і зараз це робиться. Всі, звісно, примазуються до цього, що це заслуга уряду, але я не думаю, що це добрі кроки. Тому що так чи інакше, тенденція зміниться в бік підвищення ціни газу, якщо взяти навіть просто суто економічні підходи, це я вже не говорю про те, якими будуть вимоги МВФ, а вони будуть такими ж самими – потрібно буде підвищувати, і це економічні реалії. Тому в цьому контексті я вбачаю передвиборчій популізм – хочеться сподобатися електорату. А що буде потім – це буде потім.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.