Людей із Вовчанська та громади вивозять машинами поліції та волонтерськими авто. Група за групою прибувають до першого евакуаційного пункту. Адресу цього місця збору називати з безпекових причин неможна.
Людей зустрічають волонтери та правоохоронці. Питають про самопочуття, годують, перевіряють документи, роз’яснюють, куди везтимуть далі.
Емоційний стан у більшості евакуйованих важкий. Із автобусів здебільшого спускаються пенсіонери, кому за 60. Є родини із дітьми. У когось у руках сумка чи мішок з найнеобхіднішими речами. Розмови не про те, куди їдуть. Згадують ніч і ранок, яких навіть у прифронтовому Вовчанську до того не було.
Галина рятує онуків і кота, останнього загортає в картату господарчу сумку — перше, у що встигла.
«Там розбило вулицю зовсім, стрілянина страшна. Горить усе кругом. Там страшне, що робиться. Невозможно там перебувати», — говорить жінка.
Тільки у Вовчанську станом на 10 травня лишалися жити 3 тисячі людей. Після першої хвилі вибухів — вона тривала кілька годин безперервно — люди масово почали їхати з міста. За даними начальника Вовчанської військової адміністрації Тамаза Гамбарашвілі, більшість людей виїхали на власному транспорті. Решту — евакуюють організовано.
«Зараз ситуація вкрай важка. Ми і так потерпали від постійних обстрілів з території агресора. Але о 3-й ночі почався масований обстріл усіх населених пунктів вздовж кордону, тому з міркувань безпеки людей зараз проводимо евакуацію», — сказав Тамаз Гамбарашвілі.
Волонтери і правоохоронці протягом 10 травня отримали сотні заявок про евакуацію. Станом на ранок 11 травня вивезти до безпечніших місць 1775 людей.
Валерій Дубський уперше покидає дім. Згадує, що пережив окупацію і російський арешт, тортури. Повторення цього вдруге, якщо ворог прорве лінію оборони, не витримає.
«За те, що я сказав, що я — за мир, і «чого ви сюди прийшли зі зброєю», мене із сином, (він у мене пожежник, справжній патріот), брали як терористів. Приїхали на БТРі, вивезли із зав’язаними очима і до буцегарні — колишнього райвідділку міліції. Мене виводили на розстріл, імітували розстріл», — сказав Валерій.
У Харкові людей зустрічають у другому пункті допомоги. Це більший розподільчий пункт із медиками та волонтерами, говорить керівниця відділу ВПО Координаційно-гуманітарного центру Ірина Саніна:
«Ми організували транзитний пункт, де люди можуть отримати першу допомогу: це від психологів до лікарів, від продуктових наборів до гігієни. Потім вони їдуть або до своїх родичів, або в гуртожитки. Місця є. Ми до цього були готові».
Протягом доби посилених штурмів уздовж лінії фронту та масованих обстрілів населених пунктів на Харківщині загинули троє мирних людей. Близько десяти — дістали поранень. Евакуація з небезпечної зони триває. Маршрути евакуації та тимчасового розселення розроблені ще з 2022 року. «Гаряча лінія» з питань евакуації діє за телефоном 0-800-33-92-91.
Ганна Черненко, Харків, Громадське радіо