«З жінкою поводяться як з об’єктом»: історія матері трьох дітей, що зазнала акушерського насилля

«Дуже важко народжувати в Україні, на жаль. І це останні два рази я народжувала в Києві, я думаю, що, чим далі від центру, тим, мабуть, гірше. Перший раз я народжувала в Криму, і там було найгірше, бо найбільш провінційно, і мені тоді навіть не спадало на думку, що можна не платити лікарю за пологи. Уже потім, як я переїхала до Києва, я зрозуміла, що, взагалі-то, це процедура, яка робиться безкоштовно для всіх, як і більшість інших медичних процедур. Тоді я цього не знала, і якось нікому не спадало на думку, що можна не платити. Типу як це, не платити? Треба, треба заплатити!» — розповідає героїня.

Більшість лікарів, до яких довелося звернутися Неллі, ставилися до неї зверхньо, жінці постійно здавалося, що вона не має права на власний вибір. Окрім того, коли Неллі була вагітна, то відчувала посилену тривогу не лише за своє здоров’я, але й за життя майбутньої дитини.

«На жаль, коли жінка вагітна, її кордони порушуються завжди. Будь-хто може давати поради чи навіть директивно казати, що робити. Коли я була вагітна, мені було незрозуміло, чи я — це є я, чи я належу суспільству. Тобто доктор у консультації, у родовому будинку, з жінкою поводяться, як з об’єктом. І дуже добре, якщо з жінкою є партнер чи батько дитини, чи подруга, чи друг, чи родич якийсь, бо вони можуть її якось захистити. Але якщо жінка одна…Я взагалі не уявляю, як це бути самою, коли тебе не слухають, дуже важко привернути до себе увагу та пояснити, що тобі щось потрібно, чи про свої права розповісти, — говорить вона.

Усі три рази, коли Неллі народжувала, їй не вдалося відмовитися від гормональної стимуляції пологів. Лікарі наполягали на тому, щоб жінка погодилася на процедуру, коли вона не була в стані адекватно оцінити ситуацію та ухвалити рішення. На жаль, гормональна стимуляція частіше полегшує роботу лікарів, а не допомагає жінці та дитині.

«Під час пологів дуже важко відмовитися від гормональної стимуляції, тупо неможливо. Я намагалася тричі, і завжди це мені не вдавалося, бо цю стимуляцію роблять на достатньо пізньому етапі пологів, це крапельниця з окситоцином, і на цей час жінка вже дуже погано розуміє взагалі, їй дуже важко щось вирішувати, і навіть зі мною кожен раз був мій чоловік, але мені жодного разу не вдалося відмовитися від стимуляції.

Зараз вже за законом останній раз я підписувала якусь згоду, але завжди це такий пресинг… Скажімо так: травма, яку дитина може отримати, чи жінка, вона, швидше за все, буде виявлена пізніше, але лікарям буде легше і швидше простимулювати цей процес. Це не завжди так, я знаю, що бувають ситуації, коли це треба зробити, але як була мода на кесарів розтин, була мода на епізіотомію, а зараз, мабуть, мода на цю стимуляцію окситоцином» — ділиться Неллі.

Експертка Євгенія Кубах, співзасновниця ГО «Природні права Україна», зазначає, що жінка в пологовому будинку має право на достовірну інформацію, має право знати, які процедури їй збираються зробити та чи необхідні вони. Євгенія переконана, що емоційний стан жінки в пологах настільки важливий, що може суттєво вплинути на новонароджену дитину та здоров’я матері. На жаль, дії акушерів, що приймали пологи у Неллі, часто сприяли лише погіршенню її емоційного стану. Наприклад, кожного разу під час пологів жінка відчувала, що хоче прийняти зручну для себе позу, але лікарі так і не дозволили їй це зробити.

«По закону, жінка має право обирати позу, у якій народжувати дитину, але по факту, жодного разу, я тричі народжувала, жодного разу мені не дозволили прийняти жодну позу, окрім лежачи на спині. Ти маєш право, але це просто неможливо зробити. Навіть, коли я казала, що хочу встати чи якось поміняти свою позу, мені це просто не дозволяли», — розповідає Неллі.

З досвіду Неллі, лікарі в пологових будинках порушували не лише етичні норми, але й закон. Коли вона народжувала третю дитину, то лежала в палаті з жінками, що народжували вперше. Усіх дітей, окрім дитини Неллі, годували харчовими сумішами, а медсестри та педіатр робили рекламу конкретного бренду їжі для немовлят. Згідно ж рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, жінка має право обирати тип вигодовування: якщо немає протипоказань, лікарі радять прикладати дитину до грудей матері якнайшвидше після її народження.

«Коли я була в цьому пологовому будинку, три дитини з чотирьох в палаті були нагодовані сумішами. Два дні ми там були, і їх годували цими сумішами, і медсестра називала бренд цих сумішей, їх давали безкоштовно, типу пологовий будинок їх давав безкоштовно, дітей забирали, годували, повертали, догодовували. Але всі знають, це відомо всім, хто цікавився, грудним вигодовуванням, що лактація має в перші дні сформуватися, і дуже важливо давати дитині в перші дні грудь одразу, і не давати іншого корму. Бо навіть якщо дитина втрачає вагу, це — нормально, у перші дні дитина має втрачати дещо ваги, але вона має смоктати більше і більше, щоб прибуло стільки молока, скільки їй буде потрібно», — додала Неллі.

На жаль, працівники пологового будинку обрали шлях збагачення за рахунок жінок, що опинилися у вразливому положенні, та не надали їм достатньо інформації, щоб зробити власний вибір.

«Там є багато нюансів, і є спеціальні люди, є медсестра дитяча, яка це все знає, чи має знати, є педіатр, який приходить в палату, і він має про це розповідати, і я точно знаю, що в Україні є консультанти з грудного вигодовування. І можна отримати інформацію від них, я знаю, що вони дають безкоштовні консультації телефоном.

Інформація є, є спеціалісти, які мають це робити, але, на жаль, є ця традиція заробляти гроші на жінках, яким в перші дні життя дитини дуже важко усвідомити, що з ними, і після пологів взагалі дуже важко якось сконцентруватися на якійсь інформації, і боротися за свої права» — зазначає вона.

Неллі декілька разів намагалася скаржитися медсестрі та педіатру, але це не дало жодного результату.

«І, на жаль, ці жінки, які пішли додому, вони пішли з дітьми, які звикли до суміші якогось бренду, який був названий кілька разів, дуже наполегливо нам. «Ось ми годуємо ваших дітей сумішами от такого от бренду». Тобто, у даному випадку, жінці не надається повна інформація, яку мають надавати працівники, дитині псується нормальне вигодовування, але рекламується товар, який не потрібен більшості дітей, але це подається, як щось корисне.
А за законом, взагалі-то, в Україні це заборонено, тобто не можна давати жодних зразків чи чогось такого в пологовому будинку», — зазначає Неллі.

На жаль, історії на кшталт тих, що трапилися із Неллі, не поодинокі. Утім, якщо мовчати про них, то ситуація не зміниться. Щоб захистити себе, жінки, що потерпають від психологічного чи фізичного насильства під час пологів чи у пологових будинках можуть писати скарги на ім’я головного лікаря закладу, в якому вони перебувають, йти в поліцію із заявами та говорити публічно про порушення своїх прав.

Організація «Природні права Україна» випустила збірку — «Права жінки в пологах та їх реалізація в Україні», із якою корисно буде ознайомитися кожній, хто чекає дитину. Фахову юридичну допомогу постраждалі від акушерського насильства можуть отримати в Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем».

Повну розмову слухайте в аудіофайлі за посиланням.