За п’ять років ми фактично профукали шанс змінити медіаполе, яке залишається стабільно олігархічним — Дуцик

14 червня стало відомо, що новим власником каналу ZIK став соратник Віктора Медведчука народний депутат від фракції «Опозиційний блок» Тарас Козак. Через це низка топ-менеджерів медіахолдингу ZIK заявили на своїх сторінках у Facebook про звільнення. Тепер в медіаактиві Козака три телеканали — «112 Україна», NewsOne і ZIK.

Про появу нового холдингу на тлі передвиборчих перегонів та українське медіаполе загалом і свободу слова в олігархічній медіасистемі поспілкувалися з медіаексперткою, виконавчою директоркою Українського інституту медіа та комунікацій Діаною Дуцик. Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.

Я хочу висловити солідарність із журналістами, які пішли. Я б теж не змогла працювати з власниками, які мають інші політичні погляди, бо якщо залишатися, очевидно, що рано чи пізно буде конфлікт. Я вважаю, що це дуже правильне рішення. Журналісти зараз будуть у складній ситуації, тому що в нас складний ринок і знайти більш-менш незалежне медіа, де можна працювати, надзвичайно складно, але їх можна поважати за позицію.

Щодо виборів і впливу на них — тут є кілька аспектів. Треба дивитися на рейтинги телеканалів. Якщо ми будемо порівнювати рейтинги цих телеканалів із рейтингами великих медіагруп «Інтер», «Україна», «1+1»,  то ця група поки що до їхніх рейтингів не дотягує.

Але всю президентську виборчу кампанію і зараз я спостерігаю за ефірами «112» і NewsOne. Вони тримали своє електоральне ядро в тонусі та постійно працювали з ним. ZIK – це все-таки трошки інша аудиторія. Ми розуміємо, що в людей, які раніше дивилися ZIK, трошки інші погляди. Я не знаю, що буде робити новий власник і новий менеджмент, але політичну силу «Опозиційна платформа – За життя» активно піарили NewsOne і  «112», це показували моніторинги різних організацій. Очевидно, за рахунок ZIK вони будуть пробувати розширити електоральне ядро. ZIK – це дуже велика кількість людей із Західної України, бо він починав зі Львова. Мені здається, за рахунок цього вони будуть пробувати розширити електоральне поле. Не знаю, чи вдасться їм це зробити в межах цих виборів, бо виборча кампанія дуже коротка й складно щось прогнозувати.

За п’ять років ми фактично профукали шанс серйозно змінити медіаполе.

Воно залишається стабільно олігархічним, до цього часу завжди працює на інтереси олігархів, а не на інтереси суспільства. Ми не змінили правила гри, які б унеможливили сьогодні концентрацію в руках однієї політичної сили кількох телеканалів, ми не переглянули антимонопольне законодавство, нічого не зробили, щоб зробити прозорою систему фінансування наших медіа. Ми нічого не зробили, щоб позбавитися офшорів, бо в нас більшість медіа зареєстровані в офшорах. Законодавчий орган, парламент, який мав би врегулювати це питання, не спромігся це зробити. Ми не ухвалили закон про аудіовізуальні послуги, де б йшлося про те, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення – регулятор, який має стежити за дотриманням законодавства нашими мовниками й отримав би реальні інструменти впливу на телеканали.

Якби ми мали доступ до джерел фінансування, можливо, можна було б робити більш детальні висновки щодо того, хто купує канал. Джерело фінансування – це надзвичайно важливо. От звідки в нинішнього власника Козака такі кошти ? Це три телеканали, які потребують великих коштів. Якщо б це питання було вирішене, ми могли б побачити більш реалістичну картину. Фінанси завжди дуже складно заводити, коли вони прозорі.

Тема свободи слова в олігархічній медіасистемі – це дуже відносне поняття.

Ми про це раніше ніколи не говорили. Треба чітко розставляти акценти, наскільки ЗМІ і журналісти справді є вільні в тій системі координат, у якій ми існуємо. Так, можливо, якщо це окремий конкретний журналіст, який знімає сюжет про подію в Мистецькому арсеналі, на нього ніхто не тисне. Але коли ми системно і глобально проаналізуємо це поле, подивимося, як телеканали просувають інтереси власників у ефірах, у тому числі новинних програм, побачимо, що ситуація вже не така однозначна. І тут у мене питання, наскільки медіа, журналісти й редакційні колективи є вільними.