За 700 метрів від окупантів: репортаж з села Макіївка на Луганщині

У небезпечну подорож на Луганщину рушаємо разом з представниками поліції Луганської області. Щотижня вони приїздять до деокупованих сіл: Греківки, Макіївки та Невського і привозять жителям необхідне.

Дві години бездоріжжям та під звуки вибухів

Дорога від Слов’янська до Макіївки займає близько двох годин бездоріжжям До регіону в’їжджаємо під звуки вибухів. Заступник начальника Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області Сергій Васильченко розповідає про поточну ситуацію у визволеній Макіївці:

«Зараз ми знаходимося на Луганщині, це —  село Макіївка Луганської області. Ми приїжджаємо сюди раз на тиждень. Привезли гуманітарні будівельні набори, привезли хліб, розгорнули Starlink, дали змогу жителям зателефонувати раз на тиждень родичам, близьким, розповісти про ситуацію. Зараз тут складно — обстріли, я б сказав щодобово, щогодинно. Люди у небезпеці, багато руйнувань. І у нас багато роботи — оглядатимемо місця подій, фіксуватимемо злочини Російської Федерації».

Чому місцева жителька Олена не евакуйовується з Макіївки?

Попри небезпеку у Макіївці залишається восьмеро людей, але вже й вони міркують про евакуацію. Серед них Олена. У Макіївці вона залишається через худобу — нема на кого залишити корів та кіз. Продати їх вона теж не може. Найближчий населений пункт – Лиман, до якого близько тридцяти кілометрів. Шанси, що хтось звідти купить одразу з десяток корів та кіз, дуже малі.

«Скільки побило, скільки порізали і баранів, і кіз. Не кажучи про хати, подвір’я. Все знищується.
Ось, худоба моя ходить. Це ж члени нашої родини. Собаку відпустили, щоб не вбило її. Вона перелякана та контужена. Ну, як кинути?» — говорить Олена.

Але, якщо росіяни підійдуть до села ближче, треба буде виїжджати, каже Олена. Жити в окупації вдруге не хоче, але вірить, що Збройні сили України стримають ворога і убезпечать Макіївку від повторної окупації.

«Обстріли стали жорсткішими. Б’ють прямо по селу. Два дні тому були такі обстріли, що бігли, куди бачили. Залишатися тут важко. Але, що я вам скажу, хлопці наші відбивають. Як вони (окупанти — Ред.) не нападають, вони відіб’ють, ми їм вдячні. Сьогодні всю ніч так билися, що це жах. Все одно відбили. Оце ви приїхали, бачите — тихенько. Це завдяки нашим воїнам».

Поліцейські закликають людей виїжджати з Луганщини, але 60 людей досі залишаються у селах

Разом з Оленою в Макіївці залишається і її син Олексій. Він вже думає долучитися до Збройних сил України. Треба тільки продати худобу, щоб забезпечити матір грошима, каже чоловік:

«Я піду служити, а вона куди? Куди вона дінеться? Їй до пенсії ще далеко. Бомжувати? А робота? Куди? Немолода бігати.

Два дні тому мамка пішла набирати воду в колонці. Ось свердловина у нас. 15 метрів. Бабах. Пощастило, що пішло в землю. Убило б. Льоху немає, ховаємося, тікаємо. Льоху немає — біжимо до сусідського. Раніше корову вбило. Зарізали».

Російська армія постійно намагається просунутися поблизу Білогорівки, Невського та Тернів. 18 квітня окупанти вдарили двома керованими авіаційними бомбами по Невському, що поруч з Макіївкою.

Щоразу поліцейські вмовляють людей евакуюватися. Втім, поки у трьох населених пунктах Луганської області залишається близько шістдесяти мирних жителів.

Яніна Львутіна, Луганщина, Громадське радіо