Законопроєкт про ринок землі: хто популісти нової Ради?

Гість студії — директор Школи політичної аналітики НаУКМА, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Максим Яковлєв. Говоримо про популізм депутатів ВР нового скликання, про Тимошенко, яка «йде в опозицію», цілі політиків та голосування за законопроєкт про продаж землі.

Максим Яковлєв: Суттєвого розколу з цього питання (продаж землі — прим. ред.) в середині монофракції не відбулося.

В нас зараз в парламенті є своєрідний конкурс на посаду головного опозиціонера. По суті є одна велика фракція, всі інші технічно можуть оголосити себе опозицією.

Про емоції і маркери популізму

Дискусії щодо ринку землі перебували більше не в площині змістовного порівняння… Цифра обчислення скільки буде коштувати земля, як вона буде використовуватися, на моє суб’єктивне відчуття, дійсно, цього емоційного апелювання до інстинктів (дискурс про мати, яку не можна продавати), цього було більше. Не можу сказати, що це сильно відрізнялося від багатьох інших популярних тем.

• Маркери популізму — це те, що кожна людина експерт з питання, а не фахове середовище, яке цим займається.

Про Ляшка

В нас політика змінюється, ми можемо перспективно порівнювати дії деяких представників чинної провладної партії, і дії Олега Ляшка, і на цьому фоні деякі його дії виглядають змістовно, точково. Це був інший стиль політики, і такі люди все ж таки потрібні.

• Слава богу, але в українській політиці немає такого персонажа, як Жириновський в Росії.

Попри нашу корупцію, ніхто в світі не може нам дорікнути, що наш виборчий процес не є змагальним. У нас дійсно зміна влади, у нас дійсно нові люди приходять в політику. Показником якості є відсутність Жириновського.

Для чого політики поводяться епатажно?

Для того, щоб відволікти увагу від чогось іншого. Це класична стратегія. Друге — дійсно запам’ятатися. Ми живемо в часи, коли треба вирізнятися, якось пробитися, попасти на екрани, щоб про вас говорили.

• Політик вже відмітився, коли з ним склепали мемчик.

Медійність вкрай важлива.

За допомогою різких апеляцій до емоцій можна просувати політичні питання. Важко читати складні аналітичні документи, дослідження. Легше подивитись на мемчик, зрозуміти, хто за що і обрати прихильність.

Де змістовність?

Якщо ви слухаєте виступ якогось політика, і емоційно захоплені — то це момент, коли можна отримати естетичне задоволення від красивого виступу, це перфоманс своєрідний. В момент, коли все красиво і вам подобається, треба зробити паузу і в голові перебрати: де ж були змістовні речі, де були цифри, чому 5,15, а не 6, 16? Почати думати, звідки цифри, і звідки в людини фахова спроможність це стверджувати?

Маніпуляція в плані відсутності змістовних пропозицій, мені здається, присутня за всіма (фракціями в Раді — прим. ред.).

Повну розмову слухайте в аудіофайлі