Фото: Міла Мороз
Мукачево — місто, відоме своїм винним фестивалем «Червене вино», дивовижним замком та сакурами. Кореспондентка Громадського радіо Міла Мороз пройшлася вуличками цього міста, щоб передати його атмосферу слухачам та читачкам. А її дистанційний гід — експерт із туризму, президент Регіональної туристичної організації Закарпаття Федір Шандор. Він впевнений, що частина місцевих туроператорів не виживе після карантину.
«Багато готелів і ресторацій не відчиняться знову, просто змінять профіль своєї діяльності або будуть здаватися в оренду. Багато — це приблизно 25-30%. Інші будуть відновлюватись, відновлення наступить не раніше листопада. Перший «нуль» (виходити з мінуса) ми будемо рахувати не раніше лютого.
Люди транспортують свої дії на внутрішньорегіональний туризм: закарпатці будуть їздити по Закарпаттю, галичани — по Галичині. Тобто це буде локальний туризм».
Ми починаємо нашу екскурсію з Мукачівського замку. Від вокзалу Мукачева до нього 3 кілометри. Федір Шандор каже, що замок Паланок в Україні — найавтентичніший з усіх.
«Він не перебудовувався, не відновлювався у XIX столітті, як, наприклад, Кам’янець-Подільський, чи Луцький. Він лише розширювався. Не робився під туриста, а виконував свої функції. Це не просто той старий замок, в який завжди туристи ходили раніше. Зараз і наприкінці 2019 року йшли потужні роботи по очищенню замку, замок став вищим приблизно на 7 метрів, від бруду розчищали волонтери, працівники замку. Знайшли неймовірну кількість кімнат, хамам турецький, оскільки тут був час турецької експансії. Відкрили нову кімнату тортур, знайшли стародавню каплицю. Створили кілька різновидів анімацій і кілька меморіальних зон. У замок варто піти знову, тут розширені експозиції і маршрути. Якщо ви бачили фільм «Інферно», цистерна з водою там була, то в Мукачеві також знайшли цистерну, де зберігалася дощова вода, такого формату, як у Стамбулі. Невдовзі туди будуть пускати туристів».
У XVII столітті протягом трьох років замок переживав одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці Ілона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, що зробило його найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії.
Далі ми рухаємося в центр міста: з європейською архітектурою, бруківкою, унікальними пам’ятниками й церквами.
«Друга точка — центральна частина, вихід на площу Миру. Тут кінна скульптура Святого Мартина. 11 листопада 2020 року на честь дня народження Святого Мартина і свята «Божоле» відкриють бочку з вином, яка захована всередині пам’ятника, звідти буде виливатися вино. Знаменитий пам’ятник сажотрусу, якого завжди труть».
Як каже Федір Шандор, раніше в замках аристократи не жили, там було дуже холодно.
А де жили можна побачити в центрі, недалеко від пам’ятника Святому Мартину. Тут розташований Білий Палац. Це неймовірний взірець барокового мистецтва. Зараз у будівлі художня школа.
«Палац мав просту і зрозумілу історію. Раніше у замках ніхто не жив. Там було дуже холодно. Лицарі, охоронці, працівники замку жили внизу, у селах. А аристократи в дерев’янно-саманних будинках. У кам’яному замку жили лише під час війни».
Три удари годинника міської ратуші повідомляють час. Не кожному українцю пощастило, щоб його ЦНАП — центр надання адміністративних послуг — був у будівлі, яка збудована на початку XX сторіччя у стилі неоготики, під впливом угорського модерну.
«На неї окремо водять екскурсії, можна побачити, як всередині працює міський годинник початку ХХ століття, вийти на балкон міського голови, зайти в середину і побачити панораму Мукачева, познайомитись з молодим годинникарем».
Біля ратуші знаходимо мініскульптуру гуски-фотографа. У центрі міста їх є ще дві: гуска-пивовар і гуска-турист. Цікаво, чи вдасться вам відшукати їх самостійно?
А ми рушаємо до Свято-Миколаївського монастиря.
Раніше він був чоловічим, каже наш гід, тепер жіночий. Тут зберігається правиця святого Мойсея Угрина.
На території Монастиря можна вільно гуляти, сидіти на лавці під яблунями, піднятися на сусідню гору і відкрити для себе чудову панораму міста. Коли я побувала тут вперше, подумки назвала територію місцем сили.
Від монастиря можна спуститись до гірської, бурхливої річки Латориця. Біля її берегів так і хочеться влаштувати пікнік просто неба. Можна податися в парк Перемоги, розташований недалеко. Тут в Мукачеві у січні щороку проходить відомий фестиваль «Червене вино».
Для тих, хто його пропустив, у Мукачеві є хороший вибір дегустацій, нагадує Федір Шандор.
«У Кельтському дворі можна покуштувати кельтської їжі та напоїв (поруч гора Ловачка, де знайдене величезне кельтське городище, знахідки якого зберігаються у Мукачівському краєзнавчому музеї). Дегустаційний Винний сад — в унікальних підвалах кінця XVII-початку XVIII століття.
І найперший і найбільший дегустаційний зал меду — Медовий дім Переста на вулиці Старій. Там зібрана найбільша колекція медів з усього світу».
Якщо від цієї екскурсії у вас ще не паморочиться в голові й друзі не потягнули вас розслаблятися на термальні води, Федір Шандор приберіг ще одну обов’язкову для відвідання точку.
«Панорама Фесті поблизу Мукачева. Треба трохи піднятися, аби побачити панораму, яка вважається святинею угорського народу. Саме тут відомий художник малював прихід угорців з Уралу в Європу».
Угорський художник Арпад Фесті разом зі своїми друзями за 2 роки створив кругову панораму під назвою «Прибуття угорців» розміром 15×120 метрів. Піднявшись трохи над Мукачевом ми опиняємося в точці, де були намальовані ескізи й маємо можливість порівняти їх з «оригіналом». Як усе змінилося за 100 років?
Якщо вам пощастить потрапити в Мукачево у квітні, побачите цвітіння сакури й найдовшу в Закарпатті алею у сакурах — трохи більше кілометра вулиці. Цього року мукачівські сакури через карантин отримали замало уваги в Instagram. Давайте наступного року наздоганяти, добре?