Затоплене підземелля та грибок на стінах: у Луцьку руйнується будинок, якому понад 400 років

Затоплене підземелля та грибок на стінах: у Луцьку руйнується будинок, якому понад 400 років

У Луцьку руйнується пам’ятка архітектури на вулиці Йова Кондзелевича, 5. Ця вулиця названа на честь українського іконописця, православного ієромонаха, який у ХVII столітті, був ігуменом Луцького Хресто-Воздвиженського братства. Нині у будинку, де розташований музей братства, затоплене підземелля, грибок на стінах, а зі стелі осипається штукатурка.

Будинку понад 400 років. Це найстаріша мурована будівля в Луцьку, яка збереглася до нашого часу. Ігумен Никодим, намісник Луцького  братського Хресто-Воздвиженського монастиря веде нас у затоплений підвал цієї будівлі. Там «гори» сміття: прогнилі дошки, пляшки, вікна.

«Можливо, ще планувалося, що ці вікна ще будуть використовуватись, але коли вода піднялася, то вже ні. Кафель з грубки є. Все виносилось сюди і тепер воно в такому стані», — говорить Ігумен Никодим.

Фото: Петро Юровчик

У підземеллі — до півметра води, розповідає ігумен Никодим. Далі священик не йде і нам не радить цього робити. Каже, що там глибоко, можемо пірнути під воду:

Фото: Петро Юровчик

«Вода повертається. Основна задача взнати джерело,чи це грунтові води. Хоча ми бачимо, що грунтові води, ось в Стиру рівень води впав. То такий рівень не мав би бути. Чи це опади, які стікають із труб і сюди потрапляють.  Чи це каналізаційні десь проривають».

Фото: Петро Юровчик

Заступник начальника відділу охорони культурної спадщини Луцької міськради Петро Троневич має свою думку з цього приводу:

«На мою думку — це підтоплення не є природнім. Скоріше за все, вода попадає з водопровідних мереж. Тому що рівень грунтових вод в цій частині міста значно нижче.  Сьогодні ми знаємо всі рівень води в річці Стир. Він досить низький. І поряд Глушецький міст — там сухо».

Фото: Петро Юровчик

За словами Петра Троневича, заступника керівника відділу охорони культурної спадщини Луцької міськради, водопровідні мережі в старій частині міста зношені і їх негайно потрібно міняти.

«Водопровід у старій частині міста має більше 90 років, він дуже зношений, труби зношені поіржавілі. Коли вони тріскалися, яким чином ремонтували. Хомути якісь одягали чи якийсь кілок забивали. З часом ці ремонти ставали непридатними і не виконували свої функції, і вода попадає в грунт. Я думаю, що самі мешканці цього будинку можуть зробити водовідведення атмосферних вод в ливневу каналізацію. Це не є дорого.  Я не вважаю, що будинок в нормальному стані. Це є монастир, це не є житло. Не може цей будинок бути сучасною квартирою, яка б відповідала всім сучасним вимогам».

У будинку мешкає два десятки людей. Капітальний ремонт будівлі тут ніколи не робили, наголошують жителі.

«У під’їздах тріщини, зверху падає штукатурка, в підвалі стоїть вода. Перший поверх увесь у грибку. Так само і на другий поверх грибок піднімається. Там жильці в той підвал, де колись могли щось зберігати, овочі, якісь закрутки, але туди вже кілька років ніхто не спускається, не ходить. Так само внизу, там такі решітки, вентиляція, можливо туди сміття з вітром залітало. У мене не має що ремонтувати, у мене площа — дуже маленька. У мене, не має, навіть, ванни. Що там ремонтувати. У мисці миюся», — говорить Глива Брайловська.

Ще донедавна туалети в пам’ятці розташовувались у коридорах. Мешканці деяких квартир опалюють своє житло дровами, маючи пічку.

Фото: Петро Юровчик

Колись жителям обіцяли дати нові квартири, та це були лише обіцянки, каже мешканка будинку Тетяна Брайловська. Зараз люди самі ремонтують будинок. Згідно із проектно-кошторисною документацією кілька років тому на реставрацію і ліквідацію підтоплень підземель передбачили 6 мільйонів гривень, станом на зараз потрібно не менше 10 мільйонів, каже Петро Троневич. За його словами, люди нині живуть в монастирі Василіанів.

«Це житло не їх. Я не розумію їхнє небажання щось зробити для свого будинку. Вони захарастили все горище — коли ми перекривали дах, з нього було вивезено 5 камазів сміття. Закидали своїм побутовим сміттям підвали. Коли в мешканців з’явилося бажання приватизувати ці квартири, а приватизувати неможливо, бо це будинок заборонений до приватизації, то вони дійшли аж до Верховного суду.  Аби в них було таке бажання до ліквідації цих незручностей як до приватизації, то я думаю, що це можна зробити», — говорить Петро Троневич.

Фото: Петро Юровчик

«Нам так сказали, якщо цеглинка впаде, то нічого страшного. Ви її на цемент і назад посадіть. А хто так сказав? Це ми робили ремонт і нам так сказали із відділу охорони культурної спадщини. Це — спеціалісти, які сказали, що нічого то, воно буде триматися», — говорить Глива Брайловська.

Фото: Петро Юровчик

«Видно зразу, що вода заповнюється моментальна після того, як ми її викачали. Ми робили відмітки і видно було, наскільки швидко, вона піднялася. Наразі дуже дешево цю проблему точно не вирішиш. Тому що надзвичайно швидко набирається ця вода. Враховуючи те, що ми її нюхали і ходили туди, то все таки, що це не є каналізаційна вода. Якби це була каналізація, то це було б набагато простіше вирішити це питання. Це скоріше за все води, які набираються тут, можливо якісь підземні підтоплення», — додає керівник туристичного агентства Богдан Климчук.

Фото: Петро Юровчик

Він вважає: проводити екскурсії у підземеллі Луцького братства можна, але це дуже небезпечно.

Фото: Петро Юровчик

«Я б туди людей водив би зараз. Тобто, якщо людина усвідомлює всі ці речі, небезпеку, без проблем, вона одягає чоботи і це можна в такому форматі. Але, перед тим влітку потрібно зачистити усе це», — говорить Климчук.

Аби повністю реставрувати приміщення і облаштувати підвали для залучення туди туристів, доведеться шукати грантові гроші.

Петро Юровчик, Луцьк, Громадське радіо

Останнi новини