Затримання, катування, допити: чи можливий баланс між правами людини та ефективними розслідуваннями

Він також пояснив, чому є толерантність щодо порушення права на свободу, та розповів, чи існує альтернатива застарілим допитам з вибиванням зізнань.

Чи можливий баланс між розслідуваннями та правами людини?

— Це ми зараз розуміємо, що має бути якийсь баланс між інтересами досудового розслідування і між правами людини, а зазвичай кожен тягне ковдру на свій бік. Адвокати, як правило, говорять про захист свого клієнта, намагаються знайти будь-які шляхи не стільки для того, щоб надати якісну правову допомогу, скільки для того, щоб допомогти уникнути відповідальності будь-якою ціною.

З іншого боку, є органи правопорядку, які звикли у всіх бачити потенційних злочинців ще до вироку суду, тобто не керуючись принципом презумпції невинуватості. Виходить дисбаланс: кожен говорить про проблему зі свого боку.

Наше завдання тут якимось чином абстрагуватися, застосувати методично-науковий підхід, тобто подивитися на інтереси обох сторін і знайти оцей баланс.

В ідеалі нікого не потрібно затримувати, тобто позбавляти свободи пересування, але трапляються ситуації, коли це певний захід забезпечення того, що людина потім прийде до суду, справу розглянуть, людину притягнуть до відповідальності.

Так, людина може бути у певних випадках затримана, але їй мають бути забезпечені певні гарантії. Класично це має бути оформлено, має бути протокол, відповідні записи в журналах, має бути повідомлений адвокат і безоплатний (від держави), і свій. Ще є низка прав, наприклад медична допомога чи переклад.

Будь-хто, хто бачив американські фільми, чув класичні фрази: «Ви під арештом, маєте право зберігати мовчання, не свідчити проти себе тощо». У нас теж кожен має право мовчати, держава має довести, що ви вчинили злочин, а не ви маєте доводити свою невинуватість.

Поліція розслідує майже 95% злочинів у цій країні. Попри реформу поліції, практику вони не сильно змінили. Чому? Слідчо-оперативні підрозділи успішно пройшли атестацію, їх зміни особливо не торкнулися, а саме вони затримують людей. Патрульні відповідно до інструкції мають припинити злочин, але одразу набирають відділення поліції, там викликають слідчо-оперативну групу. Ті вже приїжджають на місце події та проводять огляд, беруть людину і їдуть її далі оформлювати.

Роль патрульної поліції тут мінімальна. Навіть якщо затримують за гарячими слідами, вони людину передають слідчо-оперативній групі, по суті навіть ніде не фіксують, окрім своїх власних рапортів. І то не завжди ці рапорти складаються. Вся проблема в тому, що ті практики, які складалися десятиріччями, продовжують існувати.

Які практики? Коли свободу пересування людини обмежили, їй особливо нічого не кажуть, привозять у відділення поліції, далі вона може там сидіти декілька годин, не розуміючи, що відбувається, їй не дають можливості ні подзвонити, ні зв’язатися із зовнішнім світом іншим способом. Може бути три години, може бути шість годин, може бути доба, а може бути й три доби, люди сидять в якихось слідчих кабінетах чи навіть підвалах, а потім їх відпускають, кажуть, що помилилися, або приводять адвоката, який з’ясовує, що людину незаконно затримали або порушили всі можливі строки, не повідомили про підозру.

Вони приїжджають в суд, а суд зазвичай відправляє людину в СІЗО. Чому? Тому що зазвичай, якщо людина затримана на місці вчинення злочину (або поліцейський побачив, або люди схопили та передали поліції, або по гарячих слідах), прокурор майже завжди подає клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Чому незаконне затримання — це погано?

— Люди зазвичай сприймають так: потримали три години, відпустили, я ж вийшов на свободу, нічого страшного не відбулося. Проблема перша, що завтра це може повторитися, можуть вимагати хабара або ще чимось залякувати.

Якщо дивитися на випадки, відомі з досліджень, зі ЗМІ, зі звернень жертв до адвокатів чи правозахисних організацій, майже завжди це злочин, який іде в сукупності. Якщо є незаконне затримання, людина для держави повністю в тіні, вона ніде не оформлена, ніде немає запису про те, що вона затримана.

Якщо людину катували, оскаржити це практично неможливо, тому що, по-перше, немає процесуальних документів, по-друге, у нас дуже слабко працюють органи, які це контролюють.

Коли є проблемне доведення, починаються маніпуляції до людини. Якщо уявити собі повсякденну ситуацію (вкрали сумку, машину, речі з квартири, заява, що когось побили), де мінімум доказів, зараз набагато більше можливостей знайти речові докази. Камери — зараз дуже популярний приклад, хоча відео з камери не завжди можна надіслати в суд як належний доказ.

Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.

Програму виготовлено за сприяння Канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив