Жахливий стан німецької армії: хто винен та чи вистачить зброї Україні?

Жахливий стан німецької армії: хто винен та чи вистачить зброї Україні?

У лютому минулого року канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що країна збирається інвестувати значні кошти у свою армію. Але відтоді мало що змінилося, пише Der Spiegel. Видання опублікувало власний аналіз роботи Бундесверу за часів міністерки оборони Крістіне Ламбрехт.

Невдовзі після того, як Spiegel опублікувало цю статтю, стало відомо, що міністерка оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт подала у відставку. Її замінив Борис Пісторіус — член Соціал-демократичної партії. Він переїхав до Берліна з Нижньої Саксонії, землі, на якій обіймав посаду міністра внутрішніх справ.

Громадське радіо публікує переклад статті


Центр у Зіммерні замість вступу

Серед гірського масиву на південному заході Німеччини під назвою Гунсрюк, у місті Зіммерн, стоїть великий сірий склад, який нічим не відрізняється від сотень інших у країні. Саме в ньому розташований центр Бундесверу з питань уніформи та одягу для німецьких військових.

Це місце вже колишня міністерка оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт обрала для того, щоб у День святого Миколая довести: масштабні інвестиції у Бундесвер, Збройні сили Німеччини, про які канцлер Олаф Шольц оголосив у лютому після російського вторгнення в Україну, завдяки її допомозі нарешті знайшли своє місце у війську. Принаймні тут, у Зіммерні.

Декілька чоловіків і жінок у новій військовій формі сидять за столом і «вбивають час». Солдати мають бути статистами для появи міністерки оборони, але Крістіне Ламбрехт спізнюється. Нарешті вона прибуває у супроводі співробітників Служби безпеки та своїх підлеглих. Упродовж наступних двох годин вона повинна принаймні вдавати зацікавленість до всіх видів військового спецодягу. Усе це частина шоу, запланованого на день. А по його завершенні очікується виступ Ламбрехт перед камерами.

Вона розповідає, що ще у квітні була відповідальною за те, щоб бюджетний комітет німецького парламенту, Бундестагу, виділив 2,4 мільярда євро на засоби індивідуального захисту військових. Як наслідок, за її словами, до кінця 2025 року можна буде екіпірувати кожного військового новими шоломами та броньованими жилетами, а також захисним одягом від холоду та вологості. На шість років раніше, ніж планувалося. Ламбрехт відповідає на кілька запитань, а потім повертається до Берліна. Місія виконана.

Колишня міністерка оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт/Фото: Ulrich Baumgarten/picture alliance

Але міністерка залишила поза увагою одну непримітну деталь. Майже все, про що вона говорила в Зіммерні, заслуга її попередниці Аннегрет Крамп-Карренбауер. Товари з її власного запиту на 2,4 мільярда євро, за кількома винятками, надійдуть лише через кілька місяців або навіть років.

Російське вторгнення в Україну в контексті Німеччини

Політика щодо Росії, якої Німеччина дотримувалася упродовж останніх кількох десятиліть, наразі перебуває «в руїнах». А європейська система безпеки в майбутньому повинна бути розроблена так, щоб протистояти Росії, а не включати її.

Після російського вторгнення в Україну в Німеччині відбулося багато змін. Уряд порушив табу на німецьку післявоєнну політику і поставив важке озброєння в зону бойових дій в Україні, хоча й не надто рішуче. Водночас лише за кілька місяців Берлін здійснив неймовірне, скоротивши імпорт природного газу з Росії до нуля після десятиліть залежності. І це без руйнування економіки країни.

У червні Бундестаг схвалив спеціальний фонд у 100 мільярдів євро для німецьких військових, а в грудні бюджетний комітет виділив перші 13 мільярдів із цього фонду для восьми оборонних проєктів, включаючи новий винищувач F-35. Шольц ще влітку сформулював і власні політичні очікування:

«Мета — потужний, передовий, прогресивний Бундесвер, на який можна покластися, щоб захистити нас».

Канцлер Німеччини Олаф Шольц під час візиту на військову базу Бундесверу у Бергені, Німеччина, 17 жовтня 2022 року/Фото: Fabian Bimmer/Reuters

Питання лише в тому, наскільки було досягнуто прогресу у виконанні цієї обіцянки. Зрештою, відтоді Міністерство оборони майже не публікує оголошень про реструктуризацію та реформи, натомість потрапляючи на перші шпальти через помилки та катастрофічні недоліки.

Один із прикладів: командир 10-ї танкової дивізії доповів своєму керівництву, що під час навчань з 18 БМП «Puma» всі вони вийшли з ладу. Це викликало занепокоєння, враховуючи, що надсучасні системи озброєння є ключовим компонентом сил швидкого реагування НАТО. З огляду на те, що не вистачає боєприпасів і техніки, постачання зброї в Україну лише погіршили ситуацію.

Ситуація настільки погана, що німецькі військові стали улюбленою реплікою у нічних комедійних шоу. І це ще було до новорічного відео Крістіне Ламбрехт, у якому вона, на фоні феєрверків, розповідає про те, як війна в Україні обернулася для неї численними зустрічами з «цікавими та чудовими людьми».

Отже, чи буде Бундесвер ефективним, якщо виникне така потреба? І якщо ні, то що потрібно зробити, щоб розв’язати проблему? А перше і найголовніше: хто відповідальний за жахливий стан армії країни?

Звіт і проблеми описані в ньому

Двічі на рік Генеральний інспектор Бундесверу, найвищий офіцер країни, звітує перед Бундестагом про оперативну готовність німецьких військ. Його доповідь засекречена, але це мало що означає. У грудні Еберхард Цорн представив свій останній звіт. 24 сторінки були наповнені зелено-жовто-червоними кольорами. Вони вказували не лише на матеріальне становище німецьких військових, а й на те, чи є достатньо повністю підготовлених солдатів для виконання конкретних завдань.

На перших сторінках багато зеленого — Малі, Косово, різні військово-морські місії в Середземному морі. Наступною у списку є бойова група НАТО в Литві, чисельність якої в осяжному майбутньому була збільшена до понад тисячі солдатів у відповідь на вторгнення Росії в Україну. Для особового складу світло зелене, як і для навчання та керівництва. Але коли справа доходить до обладнання, воно жовте. Згідно з супровідним листом, армія наразі не може направити артилерійські підрозділи до Литви. Бундесвер роками страждає від нестачі артилерії, проблема посилюється через постачання зброї в Україну. Щоб усунути цей дефіцит, знадобиться кілька років.

Німецькі війська в Литві/Фото: Michael Kappeler/dpa

Протиповітряна оборона також є недостатньою через паралельні зобов’язання перед силами швидкого реагування НАТО. «Після припинення багатонаціонального внеску це призведе до кваліфікованої нестачі відповідних органічних можливостей, починаючи з I кварталу 2023 року», — йдеться у звіті, що є справжнім прикладом військової бюрократії.

Лідерські можливості бойової групи «у співпраці з нашими багатонаціональними партнерами обмежені, насамперед через відсутність сучасного та оперативно сумісного радіообладнання».

Іншими словами, армія Німеччини продовжує покладатися на аналогові передавачі та зв’язок, який можна легко перехопити. З іншого — вони несумісні з сучасними пристроями, якими користуються військові з Нідерландів, Чехії та Норвегії, які входять до підрозділів, очолюваних Німеччиною.

Ситуація не краща, коли йдеться про ті підрозділи, які були передані НАТО, але ще не покликані для виконання конкретних завдань, наприклад, сили швидкого реагування НАТО.

Солдати охороняють літак Airbus A400M, який перевозив міністерку закордонних справ Німеччини Анналену Бербок із Бамако до Гао в Малі, квітень 2022 р./ Фото: Kay Nietfeld/dpa

Маючи у своїй армії майже 17 тисяч чоловіків і жінок, Німеччина цього року постачає найбільшу кількість військ до стратегічного резерву альянсу. У звіті можна побачити багато жовтого кольору, але іноді й трохи червоного. Окрім військово-морського флоту, майже всі інші сфери німецької армії — від Військово-повітряних сил і сил спеціального призначення до кіберзахисту та оперативної готовності — є далеко не повністю готовими.


Читайте також: «Війна Путіна» або як NYT знімає відповідальність з росіян


Проблеми починаються з транспортування, враховуючи те, що в надзвичайних ситуаціях військові підрозділи повинні бути швидко передислоковані. Той факт, що Бундесверу бракує матеріально-технічного забезпечення, був очевидний упродовж деякого часу.

Водночас важливі ІТ-проєкти, такі як мобільні обчислювальні центри. Тому ІТ-підрозділи зіткнулися із затримками. У звіті зауважують, що лідерські здібності військових можуть бути гарантовані лише шляхом повернення до «старих систем». Однак при цьому виконуються лише «мінімальні вимоги». У доповіді також зазначається, що Бундесвер демонструє «серйозний дефіцит можливостей» у сфері протиповітряної оборони, Військово-повітряним силам не вистачає озброєнь для своїх бойових літаків, а підрозділам ППО не вистачає керованих ракет.

Військово-морський флот також має недостатні запаси додаткових і змінних частин, а медичні служби «не в змозі зібрати достатні запаси перев’язувальних матеріалів і медикаментів для військових дій». Інакше кажучи, Бундесверу не вистачає навіть пластирів.

Щоб уникнути непорозумінь, доповідь Генерального інспектора не стосується стану Бундесверу в цілому. Це стосується лише понад 20 тисяч чоловіків і жінок, які наразі перебувають у резервних підрозділах НАТО, Європейського Союзу та ООН.

Як тоді має виглядати ситуація з рештою німецьких військових? Для 163 тисяч солдатів, які зараз не призначені для конкретної місії? Немає аналогічного звіту для цієї групи, але є багато ознак, таких як оперативна готовність найважливіших систем озброєння армії. Точні цифри засекречені, але коли справа доходить до Бундесверу, мало що залишається секретним.

Списані бойові машини піхоти Marder/Фото: Thomas Peter/Reuters

У середині листопада 2022 року Військово-морському флоту країни були доступні:

  • 30 відсотків від усієї кількості гелікоптерів;
  • третина старих військових винищувачів Tornado;
  • більш ніж половина бойових машин піхоти Marder;
  • половина важких транспортних гелікоптерів CH-53.

Крім того, у Бундесверу є понад половина самохідних гармат Panzerhaubitze 2000, дві третини фрегатів і половина підводних човнів.

Цифри ще більше заплутують, тому що Бундесвер не вимірює оперативну готовність різних систем озброєння відносно цифр, які він має у своїх книгах, а відносно «наявного інвентарю». Це число завжди набагато менше, враховуючи, що значна кількість транспортних засобів і систем озброєння в будь-який момент може ремонтуватися. Наприклад, у книгах йдеться, що Бундесвер володіє понад 300 бойовими танками Leopard 2. Приблизно дві третини з них «доступні», але з цієї кількості лише 60 відсотків (близько 130) — наразі працюють.


Слухайте також: «Леопарди» — це не просто зброя, це політичні наслідки, які можуть завалити РФ — Володимир Огризко про зволікання Німеччини


Оскільки функціональні системи озброєнь, як правило, мають пріоритет для оперативних зобов’язань, неважко здогадатися, наскільки сумною має бути ситуація для значної частини армії. Доповідь Генерального інспектора натякає на це:

«Для виконання основної місії Бундесверу, захисту країни та Альянсу, необхідно відновити оперативну готовність для всієї армії. Зокрема, необхідно розв’язати проблему нестачі необхідних матеріалів (наприклад, сучасної важкої техніки, обладнання для управління, боєприпасів і запасних частин). На додаток до постачання важкого обладнання (в Україну — ред.), постійний потік запасних частин і боєприпасів досяг відповідного масштабу».

Напруга зростає. Німеччина зобов’язалася надати НАТО 30 тисяч чоловіків і жінок до 2025 року, і не лише на обмежений час, а назавжди. І ця кількість має зрости у 2026 році. Однак це передбачає, що вони будуть повністю оснащені, оскільки підрозділи, які повністю оснащені та укомплектовані персоналом мають бути завжди. «Здатність швидко реагувати є ключем до надійного стримування альянсу», — йдеться у звіті.

Гроші

Щоб повністю спорядитися, військовим знадобляться чималі гроші. 100 мільярдів євро зі спеціального фонду буде недостатньо. Для повного впровадження «профілю можливостей» Бундесверу, який все ще діє, попри те, що йому чотири роки, потрібно було б утричі більше грошей.

Для довгострокової адаптації та комплексної модернізації армії необхідне збільшення оборонного бюджету, йдеться у звіті Генерального інспектора. Але не схоже, що Ебергард Цорн збирається це виконати. Фінансовий план коаліційного уряду на наступні чотири роки передбачає заморожування бюджету Міністерства оборони на рівні 50,1 млрд євро.

У своїй лютневій промові, коли Цорн оголосив про створення спеціального фонду на 100 мільярдів євро для військових, канцлер заявив: «Тепер ми будемо рік за роком інвестувати понад 2 відсотки валового внутрішнього продукту в нашу оборону», як було заплановано НАТО. Однак до кінця нинішнього законодавчого періоду розрив між грошима, передбаченими для Міністерства оборони фінансовим планом уряду, і цільовим показником у 2 відсотки має компенсувати спеціальний військовий фонд.

Згідно з прогнозом Німецького економічного інституту, до 2026 року Німеччина недоотримає ціль у 2 відсотки на 10 мільярдів євро, а наступного року — лише на 40 мільярдів євро.

І навіть не стовідсотково, що цільові витрати НАТО на оборону залишаться на рівні 2 відсотків. Враховуючи російську загрозу, деякі східноєвропейські країни-члени наполягають на тому, щоб члени альянсу підвищили витрати на оборону до 3 відсотків свого валового внутрішнього продукту.


Слухайте також: Чому Німеччина не поспішає передавати Україні «заморожені» російські гроші?


Є низка ознак того, що цього року НАТО планує знизити 2-відсоткову позначку з цілі до мінімуму. Німеччина, яка вважає себе лідером у сфері політики безпеки, опиниться в ситуації, коли їй доведеться доводити свої наміри, адекватно фінансуючи власну армію.

Збільшення бюджету Міністерства оборони було б лише політично прийнятним, якщо можна було б гарантувати, що додаткові мільярди для Бундесверу просто не зникнуть. А для цього армію потрібно фундаментально реформувати. Це був проєкт, до якого колишня міністерка оборони країни Крістіне Ламбрехт не виявила зацікавленості.

Винуватці

Пошуки політиків, відповідальних за сьогоднішній безлад, швидко приводять до двох попередників Крістіне Ламбрехт — Карла-Теодора цу Гуттенберга та Томаса де Мезьєра з консервативного Християнсько-соціального союзу (ХСС) та Християнсько-демократичного союзу (ХДС) відповідно. Чому реформи, проведені двома колишніми міністрами оборони, обидва з яких були призначені канцлеркою Ангелою Меркель під час її тривалого перебування при владі, «зламали хребет Бундесверу»?

Коли в жовтні 2009 року Гуттенберг, який колись був високопоставленим представником ХСС, баварської сестринської партії Християнсько-демократичного союзу, став міністром оборони, традиційна національна оборона та оборона альянсу вже давно перестали бути головним напрямком. З розпадом Радянського Союзу Росія більше не представляла загрози. Єдиним вирішальним фактором для Бундесверу на той час були іноземні місії, зокрема в Косово та Афганістані. Вони також слугували параметрами для оснащення Бундесверу.

Це був період після міжнародної фінансової кризи, і Берліну потрібно було економити гроші там, де він міг. На засіданні кабінету міністрів Гуттенберг запропонував забрати з оборонного бюджету 8,3 мільярда євро упродовж наступних чотирьох років. Мета заощаджень була «можливістю, яка випадає раз у житті», — саме так радісно оголосив Гуттенберг. Водночас Бундесвер досі не оговтався від цього удару.

Колишній міністр оборони Карл-Теодор цу Гуттенбер/Фото: Xaver Habermeier/Bundeswehr

Міністр призначив комісію з реформ, яка рекомендувала скоротити Бундесвер до 180 тисяч солдатів і скасувати обов’язкову військову службу в Німеччині. Йому вдалося реалізувати другу рекомендацію, однак часу на першу не залишилося: Гуттенберг був змушений піти у відставку після того, як виявилося, що він скопіював значні фрагменти своєї докторської дисертації.

Томасу Де Мезьєру залишалося завершити те, що розпочав його попередник. Серед керівництва Бундесверу більшість вважає, що його реформи стали «цвяхом у труну військових». Де Мезьєр звів Збройні сили до свого роду модульного комплекту, з якого з різних підрозділів збиралися контингенти для закордонних місій.

Дивізії, бригади та батальйони залишалися на папері, але вони були оснащені лише частиною необхідної техніки, яка, водночас, дедалі більше застарівала через бюджетні обмеження. Підрозділи, які були заплановані до розгортання, мали забрати техніку з усього Бундесверу. «Ширина перед глибиною» був новим девізом, а переміщення «туди-сюди» кількох танків і гаубиць відзначалося як «динамічне управління доступністю».

Томас Де Мезьєр також перебудував лінію відповідальності в Міністерстві оборони з катастрофічними наслідками. Раніше в Міністерстві оборони було два центральних контролюючих органи. Штаб Збройних сил перевіряв, чи сприяли вказівки міністерства підвищенню чи підтриманню боєготовності Збройних сил. А головним військовим дорадчим органом міністра оборони був Штаб Генерального інспектора.

Колишній міністр оборони Томас де Мезьєр відвідує військово-повітряні сили в травні 2011 року одразу після вступу на посаду/Фото: Bernd Wüstneck/dpa

Політичним аналогом був Штаб планування, який колишній канцлер Гельмут Шмідт запровадив ще в 1969 році, коли він був міністром оборони. Штаб планування був розроблений, щоб політично керувати величезним військовим апаратом і, подібно до собаки-шукача мін, виявляти конфлікти на ранній стадії та, якщо можливо, розв’язувати їх.

Де Мезьєр скасував обидва штати. Відтоді Міністерство оборони фактично було нездатним керувати. Німеччина, ймовірно, єдина країна у світі, яка має військові сили, які не очолюються Генеральним штабом чи подібним військовим органом. Якщо виникне криза, чиновники повинні будуть спочатку обдзвонити усіх, щоб визначити, хто візьме на себе відповідальність.

Інспекторів звільнили з міністерства та перекинули до командувань окремих родів Збройних сил. І навіть там вони більше не мають права голосу, навіть щодо використання обладнання свого підрозділу. Ця відповідальність лежить на відділі закупівель Бундесверу в місті Кобленц. Коли канцлер вирішує надати Україні зенітну батарею Patriot, інспектору ВПС пощастило, якщо він дізнається про це не з газет. До нього та його колег в інших родах Збройних сил рідко звертаються за порадою, хіба що вони самі беруть участь в обговореннях.

Для зовнішнього світу Генеральний інспектор все ще є авторитетним обличчям, але насправді його сфера діяльності включає лише три з 10 департаментів міністерства. Інші семеро підпорядковуються двом державним секретарям, які є кар’єрними посадовцями, а не політичними призначенцями. У підсумку, на сьогодні всередині Міноборони існує щонайменше три центри влади, кожен з них насамперед зацікавлений у відбитті посягань з боку інших. Спільного органу управління, гідного такої назви, не існує.

Постійна боротьба за владу паралізувала міністерство. Оскільки окремі райони блокують один одного, на периферії постійно створюються нові спецштаби. Вони мають вирішити те, на що апарат уже не здатний. Але насправді вони лише посилюють нефункціональність міністерства, яка зростає з кожним новим паралельним органом. Чисельність міністерства давно перевищила цільовий розмір у 2500 працівників. Зараз у роздутому відомстві працює понад 3000 людей.

Серед спадщини де Мезьєра є три чудові агенції Бундесверу: одна з персоналу, інша з закупівель і одна з інфраструктури, захисту навколишнього середовища та послуг. Саме там багато тисяч державних службовців і солдатів зайняті переслідуванням військ за допомогою тісної мережі абсурдних правил.

Збройні сили втратили свою основну компетенцію, оскільки стали повністю бюрократизованими. Всередині адміністрації боротьба навіть не є релевантною категорією, за винятком випадків, коли йдеться про роботу з найближчим відділом.

Адміністрація думає процесами, а не результатами. Найголовніше, щоб рішення приймалися згідно з правилами. Кожен держслужбовець знає, що помилки можуть уповільнити кар’єру і водночас добре виконаний проєкт не обов’язково гарантує подальше просування.

Реструктуризація

Оскільки міністерство зайняте собою, а міністр не виявляє інтересу до далекосяжних реформ, співробітники Бундесверу тепер беруться за роботу самі. Інспектор ВПС Інго Герхартц регулярно відвідує Федеральне управління обладнання, інформаційних технологій та інфраструктури Бундесверу в Кобленці. Його ще називають відділом закупівель перед початком роботи. Його колега Томас Даум з кіберкомандування скоротив свій персонал на один рівень, а командувач ВМС Ян Каак хоче переконатися, що його сили незабаром зможуть взяти на себе провідну роль у Балтійському морі. Але найбільше випробування постає перед Альфонсом Майсом, інспектором армії. Останніми місяцями генерал-лейтенант і колишній пілот гелікоптера мав зміцнювати східний фланг НАТО. Водночас йому довелося передати Україні гаубиці та реактивні установки зі своїх запасів.


Слухайте також: Генерали завжди готуються до війни, що вже минула — історик про озброєння раніше і зараз


Як керівник департаменту в міністерстві оборони в той час, йому довелося пережити реформи, проведені Гуттенбергом, які потім продовжив де Мезьєр. Він досі пам’ятає, як тодішні політики запевняли один одного, що Європа тепер «оточена лише друзями». Національна оборона та захист альянсу Більше не грали ролі. У новому світі Бундесверу двох міністрів забезпечували дві піхотні одиниці чисельністю батальйону плюс сили підтримки для іноземних місій. І це все.

Альфонс Майс, інспектор німецької армії, з колишньою міністеркою оборони Ламбрехт/Фото: Philipp Schulze/dpa

Зберігання боєприпасів у великих масштабах для цих малих місій було надто дорогим, тому Бундесвер покладався на систему доставки та без зайвих слів закрив кілька складів. Майс досі страждає від наслідків.

Майс любить порівнювати війська з пожежною частиною, яка розгортається негайно, коли підіймається тривога. Він каже, що Збройні сили не в змозі це зробити. Передавач, драбину та шланг для пожежної машини потрібно було доставити з різних бараків по всій країні.

Після російського вторгнення в Україну список справ Бундесверу лише розширився. Майс надає війська для присутності НАТО в Литві. Хоча бойові підрозділи не повністю розгорнуті в Балтії, місія прив’язує солдатів і техніку на більш тривалий термін. Цього року Бундесвер також є ротаційним лідером сил швидкого реагування НАТО, які мають бути постійними для цієї мети та бути мобілізованими упродовж кількох днів, включаючи все необхідне обладнання.

Німеччина пообіцяла НАТО ще більше. Починаючи з 2025 року механізована дивізія також повинна мати можливість мобілізуватись протягом 30 днів. Наступного року має бути додана аеромобільно-піхотна бригада, а з 2027 року — друга оперативна дивізія.

Майс вже зробив перші кроки без вказівок міністерства. Цієї осені він наказав, що армія в майбутньому повинна зосередитися на можливостях реагування для національної оборони. Як і його бос, Генеральний інспектор Еберхард Цорн, Майс тепер закликає Бундесвер нарешті визнати, що в майбутньому Німеччині доведеться постійно надавати великі підрозділи, здатні до «холодного старту», з часом мобілізації, яку диктує НАТО. Але це, за його словами, стане можливим лише за умови «повного оснащення підрозділів».

Майс почав підготовку. 10-та бронетанкова дивізія у Файтсгехгаймі стане першим великим підрозділом, який буде повністю оснащений і, таким чином, готовий до роботи у 2025 році. Саме по собі це — складне завдання. Усі підрозділи, які раніше підпорядковувалися цій дивізії та не орієнтовані на оборону альянсу, з весни будуть передані іншим частинам.

Ідея цього проста. У найближчі два роки дивізіон має зосередитися на своїй місії-2025 і звільнитися від непотрібних для цієї мети підрозділів. Ця ж модель потім буде використана для того, щоб пізніше запустити наступний підрозділ. Крок за кроком.


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Останнi новини