З'явилася нова методика реабілітації солдат

Психолог, професійний тренер з НЛП (нейролінгвістичне програмування, кодування психіки), колега американського психотерапевта Френка Пьюселика Микола Вовченко в інтерв’ю студентці Запорізького університету Діані Токмань розповідає про нову методику реабілітації солдат.

Зокрема йдеться про методику нейролінгвістичного програмування згідно якої ветерана не лікують, як хворого, а допомагають йому розвиватись далі переводячи негативний досвід розрухи у бажання створювати своє майбутнє.

– Розкажіть про людину, яка організувала семінар.

– Його звати Френк Пьюселик. Це всесвітньо відомий психотерапевт, психолог, бізнес-тренер, бізнес-консультант. Він являється одним з співзасновників НЛП. Між іншим, він ще ветеран в’єтнамської війни. Після того, як він повернувся з війни була нагальна потреба в реабілітації, ресоцілізації, подоланню посттравматичної стресової реакції. Зараз, 45-ть років потому, слухачам  пропонується його методика  для використання у своїй роботі.

– Що з себе представляє ця методика?

– Людина, котра повернулась з бойових дій має відповідну психологічну реакцію. Багато людей з дипломами психолога, психотерапевта, психіатра починають працювати з цими людьми. Звичайно у них присутня можливість використовувати будь-яку кількість психотерапевтичних методів, але без правил які є методичці Френка нічого доброго не вийде. В порадах по подоланню посттравматичної реакції головне – це присутність специфічних правил роботи з клієнтом, або з ветераном війни. Тому, тут,  протягом шести днів ми кажемо про те, які є правила, як себе поводити, що потрібно знати про ветерана, щоб вся робота дала того результату, який потрібно.

– Як необхідно поводитись звичайним громадянам із солдатами, що повернулись після воєнних дій?

– Топова порада. Потрібно розуміти, що це людина, яка пережила той жах, той ад. Необхідно не наполягати, або не надавлювати, треба надати можливість людині вести розмову самому. Якщо солдат хоче про щось сказати, то він повинен перший про це говорити. Потрібно уникати таких питань, як: «Ти когось вбивав?», «Що ти відчував?». Такі питання, по-перше, безглузді, по-друге, вони дозволяють ветерану знов пережити те, що він вже пережив. Всі ті емоції, які в нього є можуть вийти на зовні. В результаті, звинуватять ветерана  за те, що він себе не стримав. Тому, головна порада, потрібно знати правила по яким живе ветеран та треба дати йому вести розмову. Якщо людина захоче – вона сама розповість.

– Такий семінар проводиться не вперше. Як результати можна спостерігати?

– Дійсно це третій семінар. Результатом, який ми відслідковуємо по зворотному зв’язку, є коментарі з приводу того, що методика, яку ми даємо, працює та дає якісні результати. Особливо методи, яким навчає Пьюселик, вдало працюють з самим моментом кризису. Наприклад, коли на ветерана йде  спогад, чи негативна емоція.

– Як Ви вважаєте, чи є майбутнє у солдат, котрі повернуться?

– Я не можу сказати, що на всі 100 відсотків людина повернеться до життя, яке було раніше, бо роки солдата ділиться на «до» та «після».  Але, я вірю в те, що людина з тим досвідом та навичками, які вона отримала в гарячій точці, при допомозі якісного спеціаліста може побудувати в майбутньому те життя, ту кар’єру, або ті результати які вона буде сама для себе ставити.  Весь воєнний досвід потрібно трансформувати і направити в позитивне русло. В русло яке буде будувати щастя. здоров’я, успіх не тільки ветерана, а й всіх оточуючих. Якби такого перенавантаження не буде, то досвід працюватиме на розруху. Я вірю, що людина яка пережила війну, здатна  зайняти достойне місце у суспільстві, бути лідером, взірцем для інших. 

– Схема, що вами вироблена, вже працює?

– Статистики та даних в мене не має, але я знаю точно, що ті люди, які навчались на минулих тренінгах працюють в лікарнях, військових госпіталях, дають гарний зворотній зв’язок, що у них все працює. Зараз, дуже приємно бачити, що на сьогоднішньому семінарі вже навчаються колеги та підлеглі тих людей, що вчились в нас раніше.

– Майбутнє цих семінарів яке, чи будуть вони продовжуватись?

– На скільки я знаю, ці семінари будуть продовжуватись і ми завжди готові допомагати та проводити навчання. Будемо кидати всі наші справи та  підтримувати людей, які хочуть більше дізнатись. Навчання проходить не тільки шість днів під час семінару, а й ми продовжуємо спілкуватись, можливо не зі всіма оточуючими, як хотілось би, але з тими хто завдає питання, хто пише, хто телефоную, хто чекає зустрічі.

– Як можна зв’язатись з організацією?

– В соціальних мережах. В Facebook є закрита група в які спілкуються учасники всіх тренінгів ділячись своїм досвідом, задаючи питання, або просто розповідаючи, що вже вийшло, а що ні.

Діана Токмань, студентка Запорізького національного університету для «Громадського радіо«