Чому Луганськ опинився в руках сепаратистів, - науковець Ірина Магрицька

«Я, як дослідник Луганської області, обстежила більше 300 сіл, коли писала дисертацію про український традиційний весільний обряд на Східній Слобожанщині і збирала від людей свідчення про Голодомор. Я стверджую, що сільська Луганщина на 90 відсотків — українські села» — розповіла філолог з Луганська, доцент, продюсер фільму про Голодомор «Закляття безпам`ятства» Ірина Магрицька в інтерв`ю журналісту «Громадського радіо» Дмитрові Тузову.

Влада здала цю територію, і почалось це не тоді, коли райвідділ міліції та СБУ захоплювали кілька десятків чоловік, хоча міліціонерів було значно більше. А це тривало впродовж останніх 23-х років. Київ не мав чіткої політики в нашому регіоні, на посади призначали людей з відверто шовіністичними поглядами.

Відділом освіти та культури керували люди, які робили мені зауваження — чому я розмовляю українською мовою і забороняли дітям співати український гімн. І це відбувалось навіть тоді, коли Президентом був Віктор Ющенко. Місцеві «керівники» та їхні ЗМІ нацьковували донбасівців на всю Україну. У Новопсковському районі люди мені розповіли, що газета «Ізвєстія Луганщини» — орган Луганської обласної ради, пише, що Галичина і западенці нас відверто ненавидять. І що цікаво — наприклад, Арсен Клінчаєв — керівник луганської обласної організації «Молодая гвардія», яка спонсорується з Москви, зараз сидить у Києві. Вони всі зараз — у Києві. Питання до СБУ — чому вони не займаються сепаратистами? — запитує Ірина Магрицька.

«У «Розстрільні списки», які луганські міліціонери передали сепаратистам, було занесено 27 людей. Я себе там знайшла на 27-му місці. Я всіх цих людей знаю. Серед них є студенти, громадські діячі, журналісти, лікарі, юристи – просто громадсько активні люди, які були на всіх майданах, виступали. Доля так склалася, що всі вони виїхали. Їх в Луганську немає.

Але це умовно сепаратисти. Є інформація, що випустили 3000 ув’язнених із 2-хлуганських в’язниць, вручили їм автомати. Також звільнили пацієнтів наркологічного диспансеру, вручили їм зброю. Я їх на власні очі бачила з автоматами. Не знаю, що в них на думці. Вони за українську мову людей стріляли.  Я от людина україномовна, принципово україномовна. На Донбасі бути діяльним патріотом – це більше важить, аніж бути патріотом на Галичині.

На жаль, я не вірю, що Луганськ стане українською територією. Навіть сам факт, що будують стіну не між Росією та Україною, а між окупованими територіями на теренах Донецької та Луганської областей і Україною. А де встановлюється стіна? Між державами. То виходить, що це вже окреме державне утворення. Я впевнена, що там вже української влади не буде. А якщо не буде української влади і символіки – мені туди назад дороги немає, як і багатьом іншим.

На жаль, я не маю можливості спілкуватися з тими своїми поодинокими знайомими, які залишилися в Луганську. Вони там мають можливість дивитися лиш російські телеканали. А самі знаєте, що це не журналістика, а пропаганда. Дуже багато моїх студентів виїхало, хто куди.

Я думаю, що інформація про мародерство українських військових «Айдару» на Луганщині абсолютно не мають підстав. Батальйон «Айдар» там взагалі не стояв. Це тактика, яку застосовували ще НКВДисти, перевдягаючись у форму УПА, і робили отакі безчинства.

Якщо на окупованих теренах з’являться українські телеканали, тоді можна говорити про те, що свідомість людей може змінюватися. Люди, які мають аналітичне мислення, подивляться український канал, російський, зроблять якісь висновки. У мене чому виникає такий скептичний настрій? Я була свідком того, як СБУ захоплювало не більше 150-и людей. Навколо стояли і охороняли більше 300 міліціонерів, і вони не чинили ніякого спротиву. Коли сепаратисти зайшли в приміщення СБУ, працівники самого СБУ, можна сказати, легко видали їм зброю. За 15 км від приміщення СБУ в Станично-Луганському районі дислокувався тренувальний табір спецназу «Альфа». Їх було 2000 людей. І вони просто чекали на відповідний наказ з Києва про те, що треба боронити. А вони збиралися, у них плани були щодо захоплення цього приміщення СБУ. Чому цього не робили? Або коли наші добровольці і Національна гвардія оточили Луганськ зі всіх сторін і самі казали, що можна було легко очистити від цієї нечисті Луганськ за декілька годин. Але теж відповідного наказу з Києва не було.

Я думаю, закон «Про очищення влади» не допоможе Україні стати Україною. Він має багато обмежень, винятків. Я свідома того, що всі, хто співпрацював з КГБ, так і залишилися в КГБ. На жаль, у нас в нібито патріотичних організаціях дуже багато таких людей. Таких треба люструвати також. І ще треба люструвати кандидатів в депутати? Чому для них зроблено виняток? Чому потрібно люструвати тільки тих, хто співпрацював зрежимом Януковича? А ті, хто працювали за Ющенка, за Кучми, хіба вони кращі? А комсомольці? Будутьлюструвати тільки тих, хто працював у центральному комітеті українського комсомолу. А хіба міські, районні комітети – не те саме?

За Донбас треба було боротися від самого початку. Я обстежила більше 300 сіл Луганської області. Я на всю Україну стверджую, що сільська Луганщина – це на 90% українські села. І в нас там прекрасна українська мова, культура», — розповіла Ірина Магрицька.