Фото со странички Александра Волчанского в Фейсбуке
На связи со студией — фотохудожник, преподаватель ДНУ имени Стуса, куратор выставки Инна Ермакова.
Инна Ермакова: На моє щастя, з Олександром ми знайомі ще з Луганська. Я дуже добре знаю його фотографії, саме цей архів, який став фотодокументом всіх подій в Луганську. Ідея цієї виставки виникла з однієї найголовнішої причини. Весь минулий рік я дуже активно їздила по Україні з військовим проектом «Життя на нулі». Так чи інакше тема війни повертає нас до Луганська і Донецька.
Люди намагаються знайти відповіді, які були причини, які маємо наслідки. З великим подивом дізнавалася, що багато з них не знали, що і в Луганську був спротив, що там Майдан вийшов разом з київським. Від того, що у нас немає можливості спілкуватися, виникають різні маніпуляції. Було дуже прикро, коли в різних містах України періодично лунали закиди, що саме луганчани, донеччани винні в цих подіях, які почалися вже пізніше. Тому виникла ідея показати фотоархів.
В студии Громадського радио — журналист Александр Волчанский.
Александр Волчанский: По роду своей работы я ездил в течение 1,5 года по разным городам Украины. Одевая на каждое мероприятие футболку «Луганск — Украина», я слышал интерес к самому Луганску, тому, что там происходило, что происходит в настоящее время. Люди, увидев надпись, подходили ко мне, интересовались.
Фотографируя луганский Евромайдан, я хотел рассказать не только о том, что происходит, я хотел рассказать и ту историю, которая для моей семьи началась 24 ноября 2013 года, с первого всеукраинского воскресного вече, когда я, дочь и жена пошли на митинг к памятнику Шевченко. Вышли очень разные люди, начиная с молодежи и заканчивая пожилыми людьми. Можно было увидеть преподавателей вузов, которых я знал. На первое вече вышли и политики.
Полную версию разговора слушайте в прикрепленном звуковом файле.