«Громадське радіо»
У студії «Громадського радіо» — активістка Олена Терещенко.
Ірина Соломко: Юрій Вакуленко, який дуже довгий час очолює цей заклад, був нагороджений указом президента Російської Федерації «за большой вклад в развитие и укрепление сотрудничества с Российской Федерацией». Минулого тижня відбулась чергова спроба перейменування Музею російського мистецтва. Проте на сторінці музею з’явилась інформація про те, що згідно з висновком науково-методичної ради, назва не повинна бути змінена. Що з цим робити?
Олена Терещенко: Будинок Федора Терещенка разом з усім майном був конфіскований радянською владою. У 1922 році там відкрилася Київська картинна галерея.
Ірина Соломко: На той момент вона вже носила ім’я Терещенка?
Олена Терещенко: Ні. Але це була садиба Терещенків і це була колекція картин, яка довгий час зберігалася Терещенками. Цей будинок був відкритим для відвідувачів ще за часів Терещенків. В процесі подальшої політики русифікації, у 30-х роках, Київську картинну галерею перейменували в Музей російського мистецтва. Хоча там до російського мистецтва мало що належало. Там дуже багато картин українських митців і митців, які вважались російськими, але насправді були українськими.
Директор музею публічно висловлювався за перейменування. Під час попередньої каденції Київради я готувала проект рішення щодо перейменування Київського національного музею російського мистецтва на Київський національний музей-галерею Терещенків. Проект рішення пройшов всі комісії в Київраді. Були відповідні громадські обговорення, де кияни підтримали ініціативу щодо перейменування музею для того, щоб віддати належне родині Терещенків. Родина Терещенків не претендує на повернення майна, а лише хоче увіковічнити пам’ять про тих людей, які довгий час збирали колекцію. Це було б справедливо. Але колектив Київського музею російського мистецтва завжди був налаштований проросійсько. Вони виступали категорично проти будь-якого перейменування і виключення словосполучення «російське мистецтво» з назви.
Ірина Соломко: Вони говорять про те, що це зібрання художніх творів належить до російської школи. Наскільки цей аргумент є вагомим?
Олена Терещенко: Як можна довести щось людям, які вважають, що Київська Русь — це Росія? З 2010 року розпочалася реалізація політики «Единая страна». На території Росії, Казахстану і України була випущена збірка «Великие люди отечества», де серед інших постатей — Тарас Шевченко і Суворов. Тому і сплюндрували експозицію Національного музею ім. Тараса Шевченка. З 22 залів залишилось 7, і тепер експозиція починається з портрету Катерини II.
Всім відомо, що Музей російського мистецтва був філіалом посольства Російської Федерації за часів Януковича. Колектив музею з відданістю захищаю цю назву. Крім того, музей проводить і відповідну антиукраїнську політику.
Основна складова колекції музею — картини, що залишились у спадок від родини Терещенків. Картини, які передавалися з інших музеїв, — це незначна частина колекції. Крім того, значна частина робіт знаходиться у фондах.
Деякі роботи, які зберігала родина Терещенків, були повернуті з Росії, адже після революції велику частину картин було вивезено.
Ірина Соломко: Наскільки мені відомо, у 2015 році це рішення не було прийнято?
Олена Терещенко: Тоді проект рішення був заблокований перед винесенням на сесію, тому що на сесії у 2015 році депутати однозначно підтримали б перейменування. Я, як суб’єкт подання, мала повне право виносити цей проект рішення на сесію. Але його просто не включили в порядок денний.
Зараз є ініціатива щодо перейменування. Громадські обговорення намагаються провести з самого початку попри те, що у 2015 всі ці обговорення вже проводилися. Чому музей не перейменували? Тому що вплив російських сил в Україні є дуже потужним. Про перейменування цього музею стало відомо Путіну особисто.
Ірина Соломко: Хто зараз має бути джерелом прийняття рішень?
Олена Терещенко: Музей російського мистецтва підзвітний Київраді. Тобто Київрада вирішує це питання. Але Київрада — це кияни. Тому питання мають вирішувати кияни, а не колектив музею. Справа навіть не в перейменуванні. Справа в тому, що досі в центрі Києва у нас є «русский мир».