Не можу відпустити на небо: пам'яті «кіборга» В'ячеслава Зайцева

Не можу відпустити на небо: пам'яті «кіборга» В'ячеслава Зайцева

5 жовтня на Донецькому напрямку загинув український військовий, захисник Донецького аеропорту В’ячеслав Зайцев. Він був істориком, завідувачем інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця», депутатом Запорізької міської ради останніх двох скликань.

Журналістка Громадського радіо Анжела Бубеляк згадує загиблого захисника України, з яким вона мала нагоду працювати.

«Він був надзвичайно гідною людиною.
Перше слово про нього — доброта, друге — чесність… Знаєте, з таких як він, певно, пишуть відважних героїв у літературі.
Він був істориком, бібліотекарем, археологом і героєм, що спочатку пройшов ДАП, а тепер знову був на Донецькому напрямку. Що тепер знає про героїзм Індіана Джонс.

Фото: Fb-сторінка В’ячеслава Зайцева

Коли він повернувся з війни у 14 році, його знало все Запоріжжя: у нього всі брали інтервʼю, його поважали журналісти, любили містяни, які потім його обрали депутатом міськради. А після того, здається, полюбили ще більше — Слава був депутатом, який справді старався для міста, все віддавав, гроші з фонду на допомогу, все якісь вікна, утеплення, дороги, нескінченно…

Він не був схожим на жодного іншого депутата, він відрізнявся скромністю та щирістю. І головне: мав величезне серце. Це, мабуть, скажуть усі, хто його знав.

Фото: Fb-сторінка В’ячеслава Зайцева

Мені пощастило трохи побути його, зокрема, речницею. Роботи було достобіса, бо він справді виконував свій обовʼязок! Він розумівся на тому, що робив, пояснював. Працювати з ним було саме задоволення. А найтепліший момент, це коли ми приїхали до чергового будинку, для якого він щось активно робив. Почалася злива, він стояв і мокнув, тримаючи парасольку наді мною, поки я щось там записувала. А тоді він купив в маленькому кафе мені та хлопцю, який з нами працював, сендвіч та каву, бо ж він нас притяг, а ми змокли й змерзли. Це такою була його щира турбота. І це було в усьому.

Коли б я його не бачила, завжди посміхалася, бо як ще реагувати на людину, яка одна з найсвітліших в цьому світі?

RIP, Славочко. Нам усім на цій землі вже погано без тебе».


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Останнi новини