Про користь любові до філософії та до чого тут ґендерна рівність. Колонка Катерини Левченко
21

Про користь любові до філософії та до чого тут ґендерна рівність. Колонка Катерини Левченко

Громадське радіо публікує колонку Катерини Левченко, урядової уповноваженої з питань ґендерної політики, докторки юридичних наук, кандидатки філософських наук, професорки.

 

Логічні помилки як підстава недійсності рекомендацій або про користь любові до філософії

Про те, що 9 листопада Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я організував та провів круглий стіл «Науково-медичні підходи до проблеми ґендерної рівності» вже написано учасниками та журналістами. За дві доби коментарів під постом тільки народної депутатки Вікторії Пташник вже більше сотні.

Був лайв-стрім і можна буде знайти стенограму. Тож не бачу сенсу переказувати застарілі тези виступаючих, які вже й без мене розібрали на цитати! Але буду використовувати певні вербальні конструкції для ілюстрації запропонованих висновків. Я їх записувала, деякі перекладала з російської мови. Можуть бути окремі неточності, які не впливають на зміст цитованого. Прізвищ їхніх авторів та авторок не називаю. Бо пролунати вони могли від будь з кого з записаних в програмі виступаючих «науковців», і багато з них неодноразово повторювалися. На цьому наголошую, упереджуючи закиди проти себе.

Безперечно, цікавими є практичні і політичні наслідки цього заходу, оскільки, зазвичай, будь-які обговорення проводяться заради отримання рекомендацій та дороговказів до подальшої діяльності. А тим більше в стінах Верховної Ради.

Про формування рекомендацій ведучі круглого столу запитували виступаючих, тож їх приблизний зміст можна уявити до появи  фінального документа. З того, що встигла записати: «захищати репродуктивність нації, бо будь-який підхід, який зменшує репродуктивність має вивчатися СБУ»; «вилучити термін ґендер з усіх документів»; «заборонити пропаганду гомосексуальних та лівих ідеологій (? – Ківі з соціалістичною партію, чи у них не ліва ідеологія)»; «залишити ті програми, які були раніше, до впровадження цього ґендерного підходу (це про школи)»; «до експертизи підручників  (шкільних) потрібно залучати медиків»; «нові медичні факти потрібно врахувати під час ухвалення резолюції» тощо.

Рекомендації після їх підготовки можуть використовуватися «за призначенням» – для адвокатування та просування закладених в них ідей. На них буде хтось посилатися. Хтось приймати до роботи. Хтось — ні, бо це все ж таки рекомендації, а не зобов’язання до дії. Хтось критикувати. Хтось сміятися. А хтось і плакати. Ну, тобто вони заживуть своїм власним життям, як будь-яка ідея, за словами Мішеля Фуко, французького філософа кінця ХХ століття, яка «відривається від свого автора». І те, що вони вийдуть зі стін парламентського комітету, а не просто від організації чи руху, буде для когось приводом бачити в них додатково додану легітимність.

Висновки та рекомендації базуються на тій інформації, тезах, прикладах, які наводилися у виступах. Тобто спрощено їх можна вважати умовиводами, які складаються із засновку (засновків) – тобто фактів, даних, аргументів, та висновків, які з них витікають.

Але одразу сформулюю головну та важливу річ:

Висновки та рекомендації круглого столу не можуть бути легітимними, бо є некоректними в силу використаною виступаючими маніпуляції навколо термінів, фактів, історії, міжнародного та національного законодавства в сфері досягнення та забезпечення ґендерної рівності та державної політики. Вони є хибними, бо не будувалися за принципами науковості.

Чому ненауковість? Всупереч назві «Науково-медичні підходи до проблеми гендерної рівності»? То як раз весь подальший  непростий текст буде крок за кроком надавати відповіді на питання про «ненауковість» через представлення логічних помилок, формування некоректних умовиводів, підміну понять та критеріїв науковості.

Почнемо з того, що основою науки є не тільки збирання, оновлення, систематизація, синтез нових знань, але й КРИТИЧНИЙ аналіз фактів, що дозволяє будувати причинно-наслідкові зв’язки між явищами і прогнозувати їх перебіг. То хіба не вистачало критики? Не вистачало. Бо виступаючі були монолітними у своїх підходах до теми,  а «іншим» часу не вистачило. Тож причинно-наслідкові зв’язки, або умовиводи будувалися без застосування такого важливого методу наукового пізнання як критичність.

І ще, важливою характеристикою наукового методу, є вимога об’єктивності, що виключає суб’єктивне тлумачення результатів. Тобто, як то, не повинні прийматися на віру будь-які твердження, навіть якщо вони виходять від авторитетних учених, а має проводитися незалежна перевірка документування спостережень, забезпечуватися доступність для інших вчених для отримання додаткового підтвердження всіх вихідних даних, методик і результатів досліджень.

А тепер згадаймо базові засади формальної логіки. Поговоримо про умовиводи, засновки, висновки та, особливо, логічні помилки.

Нагадаю, що умовивід – форма мислення, за допомогою якої на підставі одного і більше висловлювань виводиться нове висловлювання. Він складається з засновку (засновків); висновку та правил виведення висновку із засновку (засновків). Засновок – висловлювання, що становить підставу для певного висновку в умовиводі; структурна частина умовиводу. Висновок – висловлювання, яке випливає із засновку (засновків), структурна частина умовиводу, яка означає нове висловлювання, що визначається відповідно до правил виведення висновку із засновків. Якщо правила виведення дотримуються, умовивід називають правильним, а якщо порушуються – неправильним.

Порушення правил призводить до логічних помилок. Логічна помилка — це порушення логічної послідовності, або використання некоректних засобів для доведення твердження. Вони бувають формальними та неформальними. Неформальні логічні помилки вказують на невідповідність вислову, ідеї реальної дійсності, а формальні — на порушення законів і правил утворення думки: тобто хибність, зумовлена недоліком у доведенні, робить таке доведення нечинним.

Навіть коли умовивід формально правильно побудований, але за змістом засновок (засновки) є хибними, то й висновок буде хибним.

На цьому зупинимося із теорією.  І надамо приклади формальних логічних помилок, при яких були використані хибні засновки, на яких відповідно будувалися хибні висновки.

Один з них – «оскільки поняття ґендер підміняє поняття стать (засновок 1), то ґендерна рівність означає стирання біологічної різниці між жінками та чоловіками (висновок). У цьому прикладі засновок – хибний, бо поняття «ґендер» та похідні від нього («ґендерний») не підміняють поняття «стать», а якраз означають соціально, а не біологічно обумовлені відмінності (різниця в зарплатні жінок і чоловіків за працю рівної цінності, заборона жінкам займати низку посад та професій, відмова чоловікам у вихованні дітей: «ніхто не захоче щоб чоловік був нянею», недопредставленість жінок у процесах ухвалення рішень, відсутність в дитячих лікарнях палат, де хворі діти могли б перебувати за потреби разом з батьком і багато ще чого). Поняття ж «ґендерна рівність» в  Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», визначається (вкотре повторимо) як «рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації,  що дозволяє особам  обох статей   брати   рівну   участь   у  всіх  сферах  життєдіяльності суспільства»; «рівні права жінок  і  чоловіків  –  відсутність  обмежень  чи привілеїв за ознакою статі»; «рівні можливості жінок і чоловіків – рівні  умови  для реалізації рівних прав жінок і чоловіків».

Тож якщо хибний засновок, то хибним є  і висновок.

Наведений умовивід модифікувався, коли наведений висновок використовується у вигляді засновку 2, і відповідно з’являвся інший висновок. Конструкція в цій ситуації виглядала таким чином: «оскільки поняття «ґендер» – підміняє поняття стать (засновок 1), а ґендерна рівність означає стирання біологічної різниці між жінками та чоловіками (засновок 2), то термін «ґендер» потрібно заборонити  і вилучити його з усіх існуючих нормативно-правових документів Української держави (висновок)». У наведеному прикладі і перший і другий засновки є хибними, от же хибним є і висновок, хоча його було запропоновано внести в рекомендації круглого столу.

Іншими словами – це один із (численних) способів маніпуляцій та фальсифікації інформації та знання. І цей спосіб обігрувався виступаючими з різних боків.

Але ж і формальна правильність побудови будь-якого умовиводу ще не забезпечує виведення істинності висновку з істинності засновків, отже, висновок може бути хибним. За яких умова? За умови, коли, наприклад, будь-яка ознака, яка існує об’єктивно, але належить до якоїсь частини явищ чи елементів переноситься на весь масив.  Відповідно, засновок, істинний для частки буде хибним з універсальної точки зору; як наслідок — формальна правильність виведення висновку із наведених засновків не забезпечує істинність висновку. Це буде так зване «поспішне узагальнення» – ще один тип логічної помилки та спосіб маніпуляцій з інформацією.

Наприклад, як пролунало від однієї з учасниць круглого столу, «є професії чоловічі, а є жіночі; ніхто не захоче, щоб нянькою  у малої дитини  був чоловік».

Проаналізуємо цей вислів на предмет відповідності визначенню «поспішного узагальнення». Без сумніву, є люди, які не хочуть, щоб нянькою  у малої дитини була особа чоловічої статі. Та й взагалі, поки дуже мало чоловіків задіяно до виховання дітей, особливо дошкільного віку. Але те, що є істинним для частини, навіть достатньо великою (про небажання мати няню чоловічої статі для дитини) , не може переноситися на усіх людей, робитися універсальним твердженням. Тож з істинного для частини людей твердження (засновку) робиться хибний висновок.

Згадується один з радянських фільмів десь сімдесятих років минулого століття – «Вусатий нянь». В ньому через жарти і гумор піднімалася існуюча в суспільстві серйозна проблема відлучення чоловіків від виховання дітей, яка, як бачимо, залишається актуальною і сьогодні в Україні.

Змішання причинно-наслідкових зав’язків в умовиводах – «після цього, отже, з причини цього» є також логічною помилкою. Це коли змішують причинно-наслідкові зв’язки між явищами з часовою послідовністю між ними, тобто коли в реальності явище Х слідує в часовому вимірі за явищем У, але саме явище Х визначають, як причину явища У. Тобто представляється так, що наслідок існує раніше за причину.

І ця «логічна помилка» була «використана» під час круглого столу. При зверненні до тематики антидискримінаційної експертизи підручників (як же без неї в науково-медичних аспектах гендерної рівності) лунало приблизно (точніше можна перевірити по стенограмі) таке: «в шкільних підручниках з’являється палітра різних сімей і руйнується традиційна сім’я».

«Традиційна» сім’я – невизначене поняття, бо незрозуміло до яких традицій відсилає нас. Але це окрема тема. Якщо ж говорити про інститут сім’ї, то як будь-який соціальний інститут перебуває у постійних змінах, розвитку, які можуть мати ознаки нестабільності або кризи. З тим, що багатодітні родини, коли, наприклад, разом жили в будинку декілька поколінь, стають рідкістю – не можна не погодитися. З тим, що абсолютна більшість жінок не мають до 20-25 вагітностей за свій фертильний вік — також. І з тим, що материнська та дитяча смертність зменшилася в сотні і тисячі разів саме завдяки соціальному розвитку та розвитку медичної науки та практики. Водночас, там, де були багатодітні родини, з’являються малодітні або взагалі бездітні, неповні, або такі, де дітей виховують бабуся та дідусь.

Тож сім’я переживає кризу не тому, що так написано в підручниках, а тому що це об’єктивний процес. Який і знайшов відбиття в описанні в підручнику. І який потребує більшої уваги з боку держави.

Неформальні логічні помилки — це, наприклад, помилки доречності або помилки неясності, серед яких найбільш уживаним є підміна понять.

Помилка доречності — це коли висновок не пов’язаний безпосередньо з посилками, хоча на перший погляд здається, що пов’язаний.

До помилок доречності відносять такі, як посилання на особистість – коли аргумент спрямований проти людини, а не проти її позиції. Це може бути:

  • апеляція до особистості опонента, а не до його аргументів і навіть образа (цього разу цей тип помилок доречності не проявлявся, оскільки «опонентам» слово в принципі не надавалося);
  • апеляція до більшості (в Перу, півтора мільойна батьків вийшли проти сексуалізації (?) дітей),
  • апеляція до авторитету (постійне нагадування, що доповідачами є «виключно доктори наук», хоча, програма не всім присуджувала цю наукову ступінь);
  • апеляція до традиції (Польща не запровадила гендерний мейнстрімінг  (? – мейнстрімінг це про формування політики) у школах і залишилися на своїх традиційних позиціях);
  • і навіть — апеляція до незнання, коли відсутність доказів чогось, вважається доказом зворотного (наприклад, на основі пропозиції членів робочої групи з питань антидискримінаційної експертизи шкільних підручників використовувати в текстах підручників поруч із словами тато, мама також «рідні, та близькі тобі люди» – в тих випадках, коли дітям давалися завдання зробити якусь вправу із членами власної родини, робився висновок про «ризик підриву батьківського та материнського авторитету та  неспроможність потім таким дітьми створювати сім’ї». Доказів того, що використання розширеного кола визначень родичів, у зв’язку із тим, що не всі діти живуть в повних сім’ях, веде до підриву авторитету батьків поки нема, бо їх не збирали і не вивчали ще; тож істинним виступаючими вважався висновок про підрив авторитету, хоча цього також ніхто не перевіряв);
  • повторення тези до тих пір, поки не буде втрачено інтерес до її оскарження («ґендер» підміняє поняття «стать» – лунало багаторазово);
  • апеляція до страху (Українська нація вимирає, і ми маємо щось робити);
  • аргумент з позиції сили (намагання ведучими виставити з аудиторії тих, хто просив спікерів дотримуватися регламенту, який відповідно до програми був 5-7 хвилин, а на практиці – до 25);
  • прийняття бажаного за дійсне тощо.

Найбільш уживаним видом помилок неясності є підміна понять.

Підміна поняття – помилка, що виникає при зміні значення слів в ході аргументації; коли слухач залучається одним змістом слова чи вислову, а потім зміст підміняється іншим.

Про підміну поняття варто написати більше, бо така підміна відбулася від самого початку круглого столу. І всупереч теорії підміни понять, в якій вчать робити це непомітно, все було дуже помітно. Захід був «про ґендерну рівність», а вже перша доповідь була присвячена від початку питанням «примусової гомосексуалізації як частини сучасного статевого виховання». Далі були приклади гомосексуалізації з американських підручників, які більшість з присутніх й не бачила, інформація про заборону у восьми штатах (США) після Росії (!) пропаганди гомосексуалізму тощо. Тобто замість ґендерної рівності йшлося про сексуальне виховання та сексуальну орієнтацію та ще й із застосуванням удаваної інформації. Це і є підміна понять. Час від часу вкраплювався термін «ґендерний мейнстрімінг», що мало нагадувати учасникам круглого столу про формально заявлену його тему.

А там, де є «логічна помилка» (засновок), не може бути об’єктивного висновку та наукового знання (висновок 1). А значить і запропновану рекомендацію про зупинення проведення антидискримінаційної експертизи (висновок із проаналізованого твердження) можна вважати також хибною, ненауковою.

Насамкінець декілька роздумів про науковість.

Критерії науковості — серйозна проблема для людства, тема філософії науки та теорії пізнання. І точно серед цих критеріїв не присутній такий як «наявність наукового ступеню та звання» .

Критерії науковості – одна за найулюбленіших тем видатного філософа Карла Поппера, якій ще до Другої світової війни він присвятив своє дослідження «Логіка наукового пізнання».

Так от, одним із критеріїв науковості гіпотези за Карлом Поппером, є можливість спростування. Іншими словами, щоб бути науковою, гіпотеза повинна бути в принципі спростовуваною. Якщо якийсь висновок неможливо спростовувати в принципі, то його науковість вважається недоведеною. Після Поппера ця тема розвивалася і вдосконалювалася Імре Лакатосом та Полем Карлом Фейрабендом, іншими філософами.

Що з цього випливає? Що шукати життєву істину і віру у Святому писанні і можна, і потрібно, але там не можна шукати доказів науковості. Бо Святе писання на то і є таким, що воно не спростовується!

А це означає, що постійні відсилки під час круглого столу до Святого писання, як критерія науковості – «це суперечить Святому писанню» – не витримують наукової критики. Так само як і пропозиції до рекомендацій.

Відсутність же відповідності критерію науковості, об’єктивності в рекомендаціях, робить їх непридатними для подальшого використання на практиці законотворення та формуванні й реалізації державної політики.

Шкода, що філософії (особливо філософії науки) та логіці, як навчальним дисциплінам, які вчать, в тому числі критичному мисленню, все менше уваги приділяється при отриманні вищої освіти, і не тільки на STEM, але й в гуманітарних дисциплінах!

Вчимо філософію та логіку добре!

 

Останнi новини