Це розмова не про секс: чому піднялась хвиля хейту після обговорення календаря від 5 каналу?

Календар «5 каналу» наразі зібрав 500 000 грн із заявленого мільйона. Це добре.

Це важка, страшна, ресурсозатратна і дорога війна. Волонтери у моїй стрічці Facebook часто за 2-3 дні витрачають мільйон, наприклад, на такмед. Тому будь-який збір — добра справа. Громадське радіо зібрало трохи більше мільйона грн за кілька цільових більших зборів і кількома меншими. Просто постами й іншими активностями. Я ніколи про це не писала, бо це невеликі гроші. Люди вдячні своїй армії та готові її підтримувати. Волонтери збирають значно, значно більші суми.

Але це історія не про «заборону календаря». І не про «збір на ЗСУ». Я пропоную розібратися.

Що ви бачите в публічному просторі?

Що «істеричні фемки», «православний талібан», хочуть заборонити «календар з нюдсами», який 5 канал випустив на підтримку ЗСУ, щоб зібрати мільйон.

Що кажуть факти:

• У календарі немає нюдсів, там є фрагменти оголених жіночих тіл на тлі зброї.
• Ніхто нічого не просив заборонити, у заяві ГО «Жінки в медіа» і Жіночого ветеранського руху немає і слова про заборону.
• Існує дві точки зору на те, чи етично і доречно корпоративний календар медіа ілюструвати фрагментами жіночих тіл на тлі зброї.

Все. Тема вичерпана. Але ні. Чому ж так відбувається?

Почнімо з термінів: «срач» і «хейт».

Тільки ледачий не написав про «срачік у фейсбучіку».

Частина людей через інтернет і відключення електроенергії взагалі не мали змоги зрозуміти, що відбувається, як взагалі Дорж Бату наївся «Мівіни» і знявся для календаря. Але багато хто з них при цьому написав якусь думку у Facebook. Це ніби заявка: «я тут, я в колі своїх, і мене візьміть на Щекавицю». Соцмережі загалом побудовані за принципом пошуку своїх.

Але слово «срач» все одно знецінить спробу дискусії. Бо ви бачите ключові слова: «мівіна», «календар», «Франческа» — і мозок одразу такий: «о, та це ж срач!»

«Хейт». Це ненависницькі чи дискримінаційні персональні висловлювання. І я дуже прошу у коментарі до цього відео присилати мені зразки хейту стосовно журналісток 5 каналу.

Щоб вам було простіше зорієнтуватися, що таке хейт, я наведу приклади висловлювань на адресу авторок заяви:

«Іранська поліція моралі», «православний талібан», «журнашлюшки», «мутанти», «їбані бляді», «комсорги», «комсомолки», «колаборантки, які на гроші РФ беруть участь в російській ІПСО», «істеричні фемки», «закомплексовані баби, які заздрять більш успішним колегам».

Окрім того, окремі персонажі почали шукати приватні фотографії авторок «з нюдсами» (згідно із законодавством, це персональні дані), щоб викупити (!) і оприлюднити їх.

Писати жінці-військовій, яка на війні багато років виконує ту саму бойову роботу, що і чоловіки, але через купу перепон і боротьби за це право, що від неї було б більше користі, якби вона просто дітей народжувала.

Тому дуже прошу, якщо ви зустрічали щось схоже щодо журналісток 5 каналу, пишіть.

Що відбувається далі у соцмережах?

Далі починає працювати ефект, який має назву «каскад доступності». Це коли коментують не подію, а реакцію на подію.

Багато хто не читав заяву і не бачив календар. Бо там немає слова «заборонити» і «нюдсів».

Але на цьому етапі щось таке стається з людьми, що:

• Їхній світ ділиться на «ми» і «вони», ми поляризуємось.
• Ти біжиш захистити «своїх», навіть якщо їх ніхто не чіпає.
• Ти не думаєш, а які принципи чи цінності є у тебе особисто, ти реагуєш на чужу реакцію.

Як це може статися зі мною? «Я ж адекватна людина!».

Бо для цього є спеціальні «кнопочки». У цій ситуації – це:

• секс,
• ЗСУ,
• і фахівці у роботі із соцмережами.

З’являється якесь «право чоловіків на секс», хоча ніхто не відбирав такого права ні у чоловіків, ні у жінок, аби за згодою. Секс дає крила і т.д.

Однозначно, секс дає крила. Але це розмова НЕ про секс.

Приходять маса жінок, які хочуть довести, що «ми не з ними, ми з нормальними», тобто з чоловіками, що відбувається у всіх гендерно-забарвлених дискусіях. Приходять маса чоловіків, які хочуть показати, що вони теж цього племені.

Насправді нюдси прекрасні, розмова йшла про те, чи доречно це в корпоративному коментарі. Але це ніхто не пам’ятає, далі йдуть бої без правил.

Тепер подивимось, чому це так несеться.

Facebook, за своєю алгоритмічною природою, любить наше обурення, наші сердечка, нашу емоційну розбалансованість. Алгоритм знає нашу людську природу і заводить нас у замкнене коло емоційних гойдалок.

І є люди, які професійно це все підігрівають. Покажу це на прикладі структури комунікативного поля навколо будь-якої контроверсійної теми.

1. Професійні працівники соцмереж, назвемо це так. Це тролі, вони реальні люди, я багатьох знаю в житті. Вони сформували цілу армію прихильників і прихильниць і це допомагає їм добре виконувати свою роботу з формування бульбашок, емоційного розбалансування, кенселінгу людей і тем і т.д.
   У нашому випадку вони приносили під усі пости на тему однаковий текст, просто «копі-паст». Дехто з цих людей виступає за легалізацію секс-роботи, тому було просто поєднання роботи з задоволенням.
   Але буває таке, що ці не мають ніяких принципів, вони просто знають, як потішити свою аудиторію і часто мають політичну мету. Вони купаються в лайках, підтримці, репостах, усіх цих «база від…». Така їхня робота.
2. Секта прихильників і прихильниць того чи іншого ЛСД.
   Це люди, які будуть підтримувати завжди, не вникаючи в тему. Це ті, хто приходить першими, щоб засердечити, бо їхній краш щось мудре написав. Дуже часто вони не напишуть вам прямо нічого, не наважаться, але полайкають усі огидні пости про вас і коментарі.
3. Ідеальні «білі пальта». Я такою ніколи не буду. Вони здатні прийти і написати: «Це погано, що вас назвали їбаними блядями. Але ж ви самі не зрозуміли суспільний вайб». У них ти завжди сама винна. Ти недостатньо зрозуміла, наскільки війна підняла все архаїчне.
4. Агресивні люди, чиї дії заслуговують на заяву поліцію за кібербулінг. Це окрема тема. Але часто такі ситуації справді потребують заяви в поліцію.
5. Люди, які не мають ніякої думки, але приходять відзначитися в темі. Це унікальне вміння писати ЯК ПОЛІТИКИ. Коли нічого неясно, але мітка на тобі поставлена.
6. Є люди, здатні на множинну особистість. Вони можуть написати тобі, що ти «мутант», а наступного дня прийти до тебе коментувати якусь нейтральну тему.

Двоємисліє як воно є.
Треба бути готовим до того, що люди, які роками дякували тобі за професійну роботу, готові будуть також підхопити тему «мутантів».

І це все живить тролів. Вони не забувають ходити до тебе на сторінку і спрямовувати весь хайп у потрібний їм бік. Якщо з’являється конструктив, додається коментар: «комсорги!», «це ті, хто підтримував Влащенко!» — будь-яка примітивна брехня.

Чим примітивніше, тим краще це працює.

Це створює штучну громадську думку. Як написав мені один коментатор: «увесь фейсбук підтримав календар». Але насправді ТАК НЕ Є. Під постами людей на підтримку я нарахувала з 80 адекватних коментарів, навіть серед тих, хто має іншу думку. Тоді просто припинила.

І якщо у вас буде така історія, я пропоную не намагатись це все прочитати і тим більше – відповідати і пояснювати всім.

Просто знайте — НЕ ВЕСЬ СВІТ ПРОТИ ТЕБЕ.

До речі, дякую усім хто підтримав і тим, хто не підтримав, але спробував почути.

А тепер про геть серйозне.

Серед безневинної дічі з’являються серйозні брехливі обвинувачення.

У соцмережах є закон:

Перемогу треба довести, зрада сприймається без доказів. Вона просто осідає в пам’яті.

У нашій ситуації це дві речі: «православний талібан» і «участь в російській ІПСО».

Люди, які пишуть про «православний талібан», навіть не уявляють, через що проходять, наприклад, іранські жінки, щоб просто захистити своє право жити. Тому називати так жінок, які роками виборюють право жінки на голос і досвід, а не лише на фрагменти ніг, це просто гидота. Вітання смм 5 каналу.

ІПСО. Тепер усі — фахівці з ІПСО.

Але ІПСО ви б і не помітили. Бо це низка впливів ворога, яка має на меті через зміну емоційного стану підштовхнути вас до зміни поведінки, впливаючи на корисні для ворога дії чи бездіяльність.

Тобто, ці слова кидаються в інформпростір ніби просто так, але якщо у тебе немає ботоферми, ти ризикуєш раптом стати «журнашлюшкою, яка забороняла нюдси і працювала на російське ІПСО».

І це моменти, які примушують думати щодо заяви в поліцію.

Що залишилось за кадром у цій історії:

• У чому саме засумнівались представниці ГО «Жінки в медіа» і Жіночого ветеранського руху у своїй заяві?
• Чи було це дискусією і чи були в цій дискусії голоси жінок? Не тролів, не політичних партій, а жінок?
• Чи має жінка, наприклад, військова, можливість розповісти про своє бачення, якщо вона не хоче догодити штучно створеному суспільному дискурсу, а справді поділитися баченням?
• Навіщо 5 каналу робити календар, щоб зібрати мільйон, якщо мільйон можна зібрати у десятки інших способів?

Якщо хочете більше зрозуміти по суті:

• Є пости Катерини Примак, Ярини Чорногуз, Тамари Злобіної, Наталі Бушковської, Ольги Попадинець, Аші Карсакової.
• Є власне текст заяви і календар.
• Є дослідження журналістки Громадського Олесі Біди й історикині Оксани Кісь, які говорили з жінками, звільненими з російського полону, і зробили порівняльний аналіз з ГУЛАГом та іншими катівнями, де люди керуються тваринними інстинктами. Можливо це допоможе зрозуміти, чому розкидані фрагменти жіночого тіла на тлі зброї багатьох жінок нині повернули в ситуацію, коли з цією зброєю над ними стояв ворог. Бив ногами. Катував. Гвалтував.

Якщо ви дочитали до цього місця, і ви чоловік, я вам дякую, навіть якщо вас розриває від незгоди.
І у мене до вас прохання. Якщо хочеться захистити жінку, захищайте, будь ласка, не лише її тіло. А і її думки, її емоції, її сприйняття, її досвід. Вважати жіноче тіло своєю територією може лише ворог.

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS