«Він особистість, яка лишає після себе зміни» — Міла Мороз про загиблого військового Юрія Горовця

«Він особистість, яка лишає після себе зміни» — Міла Мороз про загиблого військового Юрія Горовця

Журналістка Громадського радіо Міла Мороз згадує свого друга, військового Юрія Горовця. Про його загибель нібито у Брянській області повідомила російська ФСБ. Українська сторона офіційно не розкриває деталі загибелі військового.

Російські пабліки ненависті називають його поважно: «Керував групою диверсантів». Відчувається, що він їм як кістка поперек горла. Але за що — не пишуть. А наші також про це не скоро розкажуть…

На фотці наше селфі у 2016 — локація біля Київської ялинки, багато світла і Юра. Зараз, у 2022, цього всього немає. На ялинку і лампочки якось все одно. А от без живого Юри Горовця — страшно боляче і гірко.

Селфі біля ялинки/Фото: соціальні мережі Юрія Горовця

Я знаю, з якою інтонацією він прочитав би новини про себе, з якою ноткою іронії прокоментував би. Його голос в голові…
Він загинув під час небезпечного бойового завдання. (!). Мабуть, його історія буде про те, якою ціною давалася Україні бавовна… Але коли ми її почуємо?

Горовець — щирий, добрий, відданий своїм ідеям, Україні та християнству. А ще він дивак. У хорошому сенсі цього слова. Особистість, яка лишає після себе зміни. Якій не все одно, не «какая разніца». Ви б запам’ятали його, якби пробули з ним в одній кімнаті бодай хвилину. Бувають такі люди.

Якщо у 2011-13 роках ви бачили, як хтось в кав’ярнях Дніпра задовбує офіціантів за російську мову — це був Юра. Інколи з ним ходила і я:)

Якщо під якимось пам’ятником Шевченка стояв націоналіст зі стаканчиком гарячого чаю і хотів вам вручити якийсь прапорець чи наліпочку — це був Юра.

Фото: соціальні мережі Юрія Горовця

Якщо хтось поруч бачив світ інакше і не боявся про це заявити, якщо йому було байдуже на очікування суспільства і він продовжував іти до своєї мети — це був Юра. Я так не могла. А він мав якийсь такий стрижень, який я завжди пов’язувала з вірою. Але, думаю, там все глибше.

Згадала, що він ще ходив на мій пісенний клуб у Дніпрі. Підтримував мої ідеї. Дякую, Юро.
За те, що робив неможливе. І у 2012, і у 2022-му. За те, що лишив після себе такі спогади.

Мої співчуття і скорботні обійми пані Світлані, всій родині та близьким.

Фото: соціальні мережі Юрія Горовця

Шкодую, що наші фотоархіви підчищені. Режим Януковича забрав у нас ті рідкісні фото… Цей пост — нагадування самій собі. На випадок, якщо через 50 років подумаю пробачити комусь із «хороших русских».


Читайте також: Група українських бійців загинула у Брянській області — джерела


 

Останнi новини