Нова місія Китаю на зворотному боці Місяця: що досліджуватиме та чи є приводи для занепокоєнь

29 квітня агентство Reuters повідомило, що цього тижня (орієнтовано до 5 травня — ред.) Китай має намір запустити на зворотний бік Місяця непілотований космічний апарат. Він має дозволити перевірити технології, необхідні для майбутньої пілотованої місії на природний супутник Землі.

Говоримо про це з експертом з питань космічної діяльності, ексрадником голови Державної космічної агенції України Андрієм Колесником.

Про китайську програму засвоєння Місяця

Андрій Колесник: У Китаї розроблена послідовна програма засвоєння Місяця. Наприклад, Росія такої не мала програми. Вона просто в політичних цілях запустила свій космічний апарат і думала, що він з першого разу сяде. А от Китай підходить дуже поступово.

Маючи окрему місячну програму, космічний апарат «Чан’е-6», який планують запустити цього тижня, буде шостим для Китаю. Перші два були направлені для того, щоб подивитися, яким чином їх можна доставити до Місяця, як працювати навколо місячних орбіт. 

Друга фаза китайської космічної програми з дослідження Місяця була пов’язана з доставленням місяцеходів. Перший місяцехід доставили на ту сторону Місяця, яку ми бачимо постійно. А інший —  на зворотну частину. Це був перший випадок у світі, ніхто ще цього не повторив.

Потім Китай перейшов до третьої фази. Під час першої частини цієї фази попередній апарат, «Чан’е-5», зробив перше доставлення місячного ґрунту на Землю. Це було у 2020 році. Фактично «Чан’е-6» є дублером цього апарату, повністю ідентичний до нього. Але він буде добувати місячний ґрунт вже зі зворотної сторони. Потім він надішле капсулу приблизно з двома кілограмами цього ґрунту на Землю. 

Зворотна сторона Місяця цікава, бо вона, з погляду геології, менше досліджена, ніж частина, яку ми бачимо. Зі зворотної сторони ми не маємо жодних проб.

Загалом дослідження щодо гравітації на Місяці демонструють дуже великі гравітаційні аномалії на зворотній частині нашого природного супутника. І є припущення, що породи, які складають зворотну частину Місяця, суттєво відрізняються від тих, які ми мали з тієї частини, що на нас постійно дивиться.

Читайте також: Що не так із космічним кораблем «Оріон», що має летіти на Місяць у 2025 році?

Чи зможуть інші космічні країни стежити за діями Китаю на Місяці

Андрій Колесник: Після запланованої місії, запуск якої має відбутися вже цього тижня і яка триватиме 53 дні, Китай розвине свою частину космічної програми з дослідження Місяця.

Наступна ж фаза, космічні апарати «Чан’е-7» та «Чан’е-8», буде направлена на південний полюс Місяця з метою спроби добування ресурсів нашого природного супутника. Завдяки цим двом наступним апаратам Китай хоче розпочати розбудову так званої Міжнародної дослідницької станції на поверхні Місяця. До участі в ній вже підписалися близько десяти країн. Але це держави третього світу. Тобто серед них тільки Росія у нинішньому стані може дати якісь інструменти. 

До 2030 року Китай також хоче надіслати своїх тайконавтів на поверхню Місяця. Тобто ми, скоріш за все, будемо свідками космічних перегонів.

Що стосується зворотної сторони місяця, то Китай дійсно має першість у цьому питанні. Але у провідних космічних країн світу, насамперед у США, є достатньо засобів спостереження щодо космічних обставин, щоб знати, що запускають, куди й з якою метою. 

Коли на Місяці розгорнуть промислові об’єкти, тоді можна буде казати, що та чи інша країна видобуває якісь корисні копалини, які направляє на Землю. Це може стосуватися рідкісних хімічних елементів або подальшої експансії поверхні Місяця.

Думаю, місця на поверхні Місяця всім вистачить. Але це не стосується південного полюса, де, як всі вважають, є дуже великі поклади льоду в різних формах. Там дуже маленькі масштаби для того, щоб різні країни могли вільно собі щось будувати. Буде потрібно домовлятися.

Читайте також: Космічні плани Китаю: болючий удар для Росії?

Недосконалість міжнародного космічного законодавства

Андрій Колесник: Міжнародні договори під егідою ООН включають Угоду про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах. Але жодна з великих космічних країн її не підписала й не ратифікувала, хоча її прийняли у 1979 році. У цій угоді записані дуже жорсткі норми щодо поведінки країн на таких небесних тілах.

Замість цього ми бачимо зараз дві тенденції. Перша — програма «Артеміда» під егідою США, які фактично встановлюють принципи роботи на Місяці та інших небесних тілах. Програма дозволяє дійсно співпрацювати, а не воювати за ресурси.

Китай же, замість того, щоб приєднатися до цієї ініціативи, створив власну ініціативу з так званою Міжнародною дослідницькою станцією на Місяці. До неї запросили країни, які не хочуть бути зі США. 

На сьогодні рахунок майже 39 на 10 на користь коаліції, яку очолюють Сполучені Штати. Тобто у Китаю поки що тільки 10 країн і дуже багато різних неурядових інституцій різних держав, у тому числі з Росії та Білорусі.

Читайте також: Китай відстає від США і це дуже дратує його — Андрій Колесник про намагання КНР створити свій аналог системи Starlink

Як зазначає Reuters, запуск космічного апарату «Чан’е-6» стане першою із трьох технічно складних місій, що прокладуть шлях для першої китайської пілотованої посадки й бази на південному полюсі Місяця. Космічний зонд повинен буде зібрати зразки каміння й ґрунту на поверхні природного супутника Землі та повернути їх на нашу планету.

Також Reuters додає, що Китай разом із РФ має намір вже у 2026 році розпочати будівництво постійної бази на Місяці, а до 2030 року відрядити туди своїх космонавтів.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі