Антисемітизм — це зброя: як його вмикають проти будь-якої країни

Прем’єр-міністр Канади Марк Карні під час виступу в парламенті сказав буквально таке, далі цитую: «Суспільний договір Канади підводить єврейських канадійців. Це серйозно, це вимагає цілеспрямованої реакції, і це те, до чого наш уряд наразі повністю готовий».

Про що йдеться? Про дослідження, яке було проведено в Канаді: виявилося, що 66% злочинів на ґрунті ненависті стосуються саме єврейської спільноти. Найцікавіше — євреїв у Канаді лише 1% населення. Тобто на 1% населення припадає 66% усіх злочинів на ґрунті ненависті.

Загалом усі ці дослідження були проведені після того, як у Канаді стався черговий спалах антисемітизму. Коли після стрілянини в синагогах і після підпалів майна, яке належить євреям (тобто злочинів, у яких раніше не було загиблих), почалися смерті. Так, наприклад, один рієлтор, який приїхав на зустріч із потенційним клієнтом, аби показати йому будинок, був жорстоко вбитий.

Рієлтор, звісно, єврей — як ви вже здогадалися. А той, хто його викликав, робив це цілеспрямовано і заздалегідь готувався до злочину. Він виявився мусульманином.

І от тут ми підходимо ще до однієї проблеми антисемітизму.

Річ у тім, що антисемітизм як складник ксенофобії — це цілеспрямована ненависть, недовіра та агресія щодо євреїв. Проте коли такі прояви здійснюються, це викликає зворотну реакцію: породжує недовіру та ксенофобію вже до тих спільнот, представники яких це вчинили. Умовно кажучи, якщо мусульманин нападає на єврея через те, що той єврей, далі суспільство починає підозрювати мусульман. Починаються протести проти мусульманської спільноти, і країну просто роздирає зсередини.

Антисемітизм, як ми з вами вже говорили неодноразово, — це штучно створений конструкт. Він ґрунтується на біологічній недовірі будь-якого виду до інших видів.

І саме на цьому біологічному механізмі недовіри й агресії до «інших», який притаманний усім живим істотам, паразитує антисемітська пропаганда. Це абсолютно штучна конструкція, яка має багатовікову історію. Віками ті чи інші владні еліти, а згодом і політичні групи роздмухували цю недовіру штучно.

У принципі, так можна нацькувати на кого завгодно. Ламається внутрішній бар’єр. Людей привчають до того, що інші люди — «людьми не є». І так у них запускають цю біологічну агресію. Її неможливо стримувати. Її можна спровокувати й спрямувати, але потім керувати нею вже нереально — вона все одно перекидається далі.

Насправді суспільства, просякнуті антисемітизмом, починають руйнуватися за всіма іншими параметрами. Тому в цьому випадку Марк Карні й наголошує: це небезпечно, ситуація дуже серйозна.

У Канаді науковці простежили динаміку агресії за кілька років і дійшли висновку: причиною антисемітських настроїв (до яких, до речі, долучаються найрізноманітніші групи, а не лише мусульмани) є масована пропаганда в соцмережах.

Її запустили екстремістські та терористичні організації після подій 7 жовтня. Вони почали закликати різні спільноти виходити на протести проти євреїв. Так, є претензії до дій держави Ізраїль, ми зараз опускаємо передумови війни в Газі, але претензія існує.

Проте зверніть увагу: ця пропаганда не закликала прийти на допомогу мешканцям Гази, записатися в ополчення чи донатити на гуманітарні програми. Ні, вона абсолютно спокійно та безперешкодно поширюється соцмережами під виглядом «я проста людина, я просто так думаю». Вона закликає до агресії щодо людей єврейського походження, які живуть поруч із тобою. У відповідь інші групи — також і політичні, які жадають влади або прагнуть переспрямувати агресію від себе на незахищену спільноту, — починають роздмухувати на тлі антисемітизму вже ненависть до лівих, правозахисників та мусульман, заробляючи собі політичні бали.

Щоб цьому протистояти, необхідні системні державні програми. Оскільки це штучно створений конструкт, протидія йому теж має бути свідомою й сконструйованою. Бо боротьба з антисемітизмом — це насправді боротьба за збереження всього суспільства. Ніколи нічого не закінчується навіть знищенням лише однієї групи: агресія завжди перекидається на інші верстви та призводить до катастрофи для всіх.

Коли Марк Карні закликав до дій, ішлося про ухвалення відповідних законів, адже в Канаді досі немає законодавства щодо боротьби з антисемітизмом. Країна досі не впорядкувала два фундаментальні поняття. Свободу слова потрібно чітко окреслити: де закінчується право на думку і де починається роздмухування ненависті.

Натомість противники Карні заявили: якщо ми введемо обмеження на ті чи інші висловлювання в інтернеті, то порушимо фундаментальну цінність — свободу слова. Дуже зручний наратив: мовляв, заклик до знищення співгромадян певного етнічного походження — це просто така «свобода слова».

Тому зараз ця боротьба змістилася в площину внутрішньоканадської дискусії: як залишитися демократичною державою та вільним суспільством, але водночас чітко окреслити межі — де є права й цінності, а де починається спонукання до безправ’я.

Ми в Україні постійно вирішуємо це ж завдання. Під час російсько-української війни ми бачимо спроби, які транслюють зокрема російські тролі. І, безумовно, використовується антисемітська пропаганда.

Флагманом тут є диктатор Путін. Щоразу, коли він заявляє про намір далі тероризувати й вбивати українців, він обов’язково нагадує, що в нас президент єврейського походження. Ми про це й не згадуємо, а він постійно це підкреслює. У Росії протистояння мусульман і євреїв — теж абсолютно штучний механізм. Існують ґрунтовні дослідження природи російського антисемітизму, які описують спеціальну програму КДБ, розпочату наприкінці 1960-х років під керівництвом Андропова, на якого Путін рівняється. Це була спецоперація з насадження антисемітизму в мусульманських країнах.

Традиційно мусульманству антисемітизм не був притаманний. Це штучно сконструйована буквально на наших очах ситуація, яка тепер має важкі наслідки.

Водночас сама логіка цього протистояння є алогічною. А коли людський мозок стикається з такими алогізмами, його просто розриває, адже ми — істоти логічні. Причинно-наслідкові зв’язки — це основа роботи нашої психіки. І коли хтось штучно впроваджує нелогічні конструкти, це різко підвищує рівень агресії в суспільстві загалом. На це ця пропаганда й розрахована.

І ми спостерігаємо за історією, де Росія, намагаючись підірвати стійкість і єдність в Україні, перше, до чого апелює — це антисемітизм. «У вас президент — єврей», — каже нам Володимир Путін. Це все те саме: соціокультурну недовіру українців до влади, наш скепсис щодо уряду намагаються переспрямувати в антисемітське річище.

Україна, до речі, на відміну від Канади, вже почала напрацьовувати законодавство з боротьби з антисемітизмом, тому що це база. А чому саме антисемітизм? Ну, тому що антисемітизм — це таке давнє знаряддя управління масами, воно настільки глибоко вкорінене, що до нього найлегше апелювати. Будь-яка пропаганда не може працювати з порожнечею. Вона бере старі твердження й упередження, трансформує їх і спрямовує в потрібний маніпулятору напрямок.

Тож оскільки антисемітизм є таким вкоріненим, саме з нього найпростіше починати руйнацію суспільства.

Ми, на відміну від Канади, вже маємо прийнятий базовий закон. Але він має бути розширений, бо одного закону замало. Мають бути чіткі тези та форми. У нас є ухвалений закон — і це чудово, це позиція. Але ця позиція має трансформуватися в нові практики суспільної комунікації та нові практики співіснування.

На щастя, поки українці жили за межами радянської пропаганди, внутрішньоукраїнська пропаганда була виключно політичною. Ресурсів було небагато, тому все спрямовувалося на підвищення рейтингу одного політика й зниження рейтингу іншого. Міфічними ворогами, з якими ми всі тут мали боротися, визначали якихось абстрактних «їх».

Саме тому виявилося, що в Україні — найнижчий рівень антисемітизму. Тож те, що зараз відбувається в Канаді, та їхні дослідження — це надзвичайно важливо. Вони не просто констатують, що 1% євреїв зазнає 66% нападів на ґрунті ненависті. Вони намагаються розробити програму, аби не допустити внутрішнього отруєння, яке розірве все суспільство.

Ми, спираючись на дані досліджень, що в нас лише 1–2% антисемітизму — тобто найнижчий рівень у світі, — дуже пишаємося цим. Але ми забуваємо, як швидко ворог може скористатися моментом і в одну мить розірвати суспільство зсередини.

Тому низький рівень антисемітизму не означає, що ми не повинні його вивчати чи протидіяти йому. Це означає лише те, що нам поки що пощастило. І поки Росія, яка вже взялася за роздмухування антисемітських настроїв в Україні, ще не досягла успіху, нам необхідно завчасно ставити бар’єри.

---